- •2.4. Який клінічний матеріал може бути використаний при лабораторній діагностиці вірусних інфекцій у живих системах.
- •Вкажіть мішені дії противірусних препаратів у життєвому циклі вірусів.
- •3.1. Особливості росту клітин в культурі.
- •Особенности образования монослоя трансформированными клетками (клетки образуют мультислой)
- •Методи прямої і непрямої імунофлюоресценції.
- •Метод "летающих стекол"
- •Стандартизація лабораторних тварини за генетичними характеристиками.
- •1. Инбредные (линейные):
- •Отбор клинического материала для исследования
- •Основні групи сучасних дезінфікуючих засосбів, їх характеристики, механізми дії.
- •Галоїдовмісні сполуки
- •Альдегідовмісні сполуки
- •Пероксиданти
- •Четвертинні амонієві сполуки
- •Похідні гуанідину
- •Третинні алкіламіни (амфотензиди)
- •Композиційні препарати
- •4.5. Протигерпетичні препарати
- •5.3. Відповідно класифікації всі лабораторні тварини поділяються на 4 категорії
- •Що таке сд50, лд50, мпк, особливості їх визначення у біологічних системах.
- •6.1.Джерела одержання клітинних культур
- •Види клінічного матеріалу, що використовуються у лабораторній діагностиці вірусних інфекцій
- •6.3. Гнотобіоти і гнотобіологія
- •Які існують способи введення інфекційного матеріалу лабораторним тваринам
- •6.5.Категорії дезінфікуючих засобів в залежності від кінцевої мети їх застосування
- •7.2. Підготовка клінічного матеріалу до лабораторних досліджень в біологічних системах.
- •7.3. Стандартні умови утримання і годівлі лабораторних тварин.
- •7.4 За якими ознаками можна визначити, що в організмі лабораторної тварини відбувається репродукція вірусів.
- •7.5. Вимоги до тест-вірусів при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •8.1. Живильні середовища для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •8.2. Особливості деконтамінації клінічного матеріалу, що містить складні віруси.
- •8.3. Яке значення має вибір певного виду і кількості лабораторних тварин для валідації вірусологічних досліджень.
- •8.4. .Що таке лд50 та інфекційний титр вірусу, визначений на лабораторних тваринах, як між собою пов’язані ці величини.
- •8.5.Чому необхідно використовувати тест-віруси при дослідженні віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Билет №9
- •Сольові розчини для культивування клітинних культур, їх призначення і основні характеристики.
- •9.2. Що таке стандартні умови утримання лабораторних тварин.
- •Алгоритми дослідження віруліцидної дії дезінфікуючих засобів.
- •Які основні принципи гуманного ставлення до лабораторних тварин викладені у Європейській конвенції про захист лабораторних тварин.
- •13.4.В чому полягають основні методичні прийоми при типуванні вірусів в рн у біологічних системах.
- •13.5.Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів суспензійним методом.
- •Роль ростових факторів при культивуванні культур клітин, джерела їх одержання.
- •14.2.Титрування вірусів в культурі клітин.
- •14.3.Категорій лабораторних тварин відповідно до наявності у них патогенів та умов утримання.
- •14.4.Противірусні препарати розширеного спектру дії.
- •Призначення живильних середовищ в залежності від вмісту в них сироватки.
- •15.2.Який взаємозв’язок існує між генетичним статусом тварин і об’ємом їх вибірки у групах при проведенні вірусологічних досліджень.
- •15.3.Що таке типування вірусів і як воно проводиться на лабораторних тваринах.
- •15.4Алгоритми визначення специфічної дії противірусних препаратів.
- •Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів методом тест-об"єктів.
- •Сироватка тварин як джерело ростових факторів.
- •В чому полягають основні небезпечні чинники при роботі з лабораторними тваринами.
- •16.3 Що є критерієм визначення серотипу вірусу при його типуванні в рн.
- •16.4 Як визначити оптимальний режим дії противірусних хіміопрепаратів у культурі клітин.
- •16.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні білизни.
- •Билет 17
- •17.1 Основні етапи підготовки сироватки крові тварин до використання у біотехнології клітинних культур.
- •17.2 Яких правил слід дотримуватись при роботі з кров’ю та біологічними рідинами інфікованих або померлих тварин.
- •17.3 Особливості виділення вірусів з клінічного матеріалу, їх титрування та типування у біологічних системах
- •17.4 Розрахунок хіміотерапевтичного індексу противірусного хіміопрепарату.
- •17.5 Визначення віруліцидної дії дезінфікуючих засобів при знезаражуванні води. (в лекциях просто приведены все методы, именно для воды нету)
Пероксиданти
Діюча речовина - сполуки, при розкладі яких утворюється атомарний кисень, що є надзвичайно активним окиснювачем
ПЕРЕВГИ
Вражена віруліцидна дія
Багатоцільове призначення
Добре розчиняються у воді
Екологічно безпечні
НЕДОЛІКИ
Активний кисень пошкоджує поверхні конструкційних матеріалів, оптичних лінз
Подразнює слизові оболонки та шкіру
СПИРТИ
Діюча речовина - двоатомні або багатоатомні спирти (найчастіше етиловий та ізопропіловий).
Біологічна дія пов'язана з коагуляцією вірусних білків. Коагулююча дія спиртів посилюється зі збільшенням їх молекулярної маси, проте найбільшу противірусну дію мають водні розчини спиртів 70 % концентрації.
ПЕРЕВАГИ:
Придатні для обробки шкіри, входять до складу деяких комплексних деззасобів
Широкий спектр віруліцидної дії
Екологічно безпечні, швидко діють, не залишають плям та осаду після випаровування
Не пошкоджують конструкційні матеріали, тканини та оптичні лінзи
НЕДОЛІКИ:
Можуть фіксувати органічні забруднення на поверхнях та матеріалах
Легкозаймисті, пожежонебезпечні
Швидко випаровуються, що призводить до зменшення концентрації діючої речовини у дезрозчині та втрати їх дезінфікуючих властивостей.
При тривалому контакті з гумою та пластиком руйнують їх поверхні та псують виробів із цих матеріалів
Четвертинні амонієві сполуки
Четвертинні амонієві сполуки (загальна формула)
ПЕРЕВАГИ:
Добре розчиняються у воді
Зменшуючи поверхневий натяг рідини на поверхні розділу фаз, мають детергентні властивості
Не мають різкого запаху, не подразнюють верхні дихальні шляхи
Не пошкоджують конструкційні матеріали та тканини і не знебарвлюють їх
Мають дезінфікуючі і миючі властивості,
Можуть застосовуватись у присутності хворих та медперсоналу
Дуже зручні для проведення профілактичної та поточної дезінфекції
НЕДОЛІКИ
Слабка віруліцидна дія по відношенню до складних вірусів
Відсутність віруліцидної дії по відношенню до простих вірусів
Швидко руйнуються у лужному середовищі
Інактивуються при адсорбції на тканинах та при висиханні
Похідні гуанідину
Діюча речовина: складні органічні речовини типу хлорфенілдигуанідину, полідиетиленамінгуанідину або кокоспропілендіамінгуанідин ацетату тощо
За своїми фізико-хімічними властивостями у розчинах вони дуже схожі на ЧАС.
Сьогодні це найбільш перспективна група антисептичних малотоксичних речовин пролонгованої дії для обробки поверхонь
ПЕРЕВАГИ
Утворюють стійку бактерицидну плівку на поверхні, що обробляється
Можуть застосовуватись для дезінфекції виробів медичного призначення, іграшок посуду, килимових покриттів.
Добре розчиняються у воді, порівняно екологічно безпечні, прості у використанні
НЕДОЛІКИ
Низька віруліцидна дія по відношенню до складних вірусів
Відсутність віруліцидної дії по відношенню до простих вірусів
Третинні алкіламіни (амфотензиди)
Це новий тип дезінфектантів,
Поєднують в собі виражені бактерицидні, віруліцидні, поверхнево активні і миючі властивості
За рахунок вільних аміногруп у молекулі та атому третинного азоту утворюють лужне середовище, що сприяє підвищенню їх дезінфікуючих властивостей, особливо в комбінації з іншими дезінфектантами