- •Тема 1 Історія громадівського устрою і місцевого самоврядування
- •1. Політична філософія xyii – xyiii ст. Про громадівський устрій;
- •2.1. Громадівські теорії місцевого самоврядування;
- •3. Конституційна історія становлення громадівського устрою та місцевого самоврядування хviiі-хх ст.
- •Тема 2. Муніципальне право як галузь національного права кожної
- •2.1. Суспільно-політичні умови становлення й розвитку муніципального права
- •2.2. Поняття «муніципальне право і предмет муніципального права
- •3. Джерела муніципального права
- •Тема 3 Наука і навчальний курс муніципального права зарубіжних
- •4.Історичний метод
- •6.Метод порівняльно-правового аналізу
- •7. Соціологічні методи.
- •8. Моделювання
- •9.Метод статистичного аналізу
- •11.Культурологічні методи
- •3.4. Навчальний курс муніципального права
- •Тема 4 Політико-правовІ передумови формування системи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
- •4.2. Політико-правові засади місцевої демократії
- •4.3. Місцеві вибори та виборчі системи
- •Тема 5 Правове регулювання організації та діяльності органів місцевого самоврядування у зарубіжних країнах.
- •1.3. Концептуальні засади міжнародних відносин органів місцевого самоврядування.
- •Тема 6. Захист і відповідальність у муніципальному праві зарубіжних країн.
- •4.2. Правові гарантії, контроль і юридична відповідальність суб'єктів місцевого самоврядування
Тема 4 Політико-правовІ передумови формування системи місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.
Територіальна основа місцевого самоврядування;
Політико-правові засади місцевої демократії;
Місцеві вибори та виборчі системи;
4.1. Територіальна основа місцевого самоврядування
3. Ознакою місцевого самоврядування як форми публічної влади є його зв'язок із територіальною організацією держави, тобто її адміністративно-територіальним устроєм. Саме цей устрій і є територіальною основою місцевого самоврядування, яка змінюється й розвивається разом із самим самоврядуванням. |
4. Місцеве самоврядування також впливає на територ. устрій бо здійснення органами самоврядування функцій управління та надання послуг громадянам з питань комунального господарства, санітарії, охорони довкілля, побутового обслуговування та інших питань життєзабезпечення населення, може призвести до потреби в реформі цього устрою, принаймні його окремих ланок. |
-
Вплив на адміністративно-територіальний устрій зарубіжних країн здійснюють
1.місцеві органи виконавчої влади |
2.місцеві органи судової влади |
4.Суб’єктом місцевого самоврядування є територіальний колектив відповідних адміністративно-територіальних одиниць (громад, гмін, комун, повітів, департаментів, регіонів тощо), які закон, як правило, наділяє предметною компетенцією. Сам територіальний колектив та відповідна адміністративно-територіальна одиниця фактично складають єдине ціле й виступають двома сторонами однієї медалі: нерідко, говорячи про територіальний колектив, мають на увазі відповідну адміністративно-територіальну одиницю, і навпаки. |
5. Але формальне право на місцеве самоврядування гарантується державним територіально-адміністративним одиницям, передбачене законом (наприклад ч. 1 ст. 119 Конституції Литви). |
1.Система місцевого самоврядування |
3.Суттєво відрізняються один від одного (за змістом діяльності та способом формування) |
2.Система органів виконавчої влади |
6.Законодавство зарубіжних країн досить чітко розмежовує повноваження, які здійснюють територіальні колективи та органи місцевого самоврядування: |
7.органи самоврядування виступають розпорядниками муніципальної (комунальної) власності. У деяких країнах конституційно закріплена роль базового рівня місцевого самоврядування. Наприклад, Конституція Польщі (ч. 4 ст. 70) встановлює, що основною одиницею місцевого самоврядування є гміни.
|
8.територіальні колективи — джерелом формування виборних (представ ницьких) органів самоврядування. Територіальний колектив як частинка нації в зарубіжних демократіях ніякими установчими функціями не наділений, бо це суперечило б ідеї народного (національного) суверенітету. |
Структура системи МС зарубіжних країн
Система місцевого самоврядування в зарубіжних країнах має свою внутрішню та зовнішню структуру. Але на адміністративно-територіальний устрій впливає тільки зовнішня організація місцевого самоврядування. |
З точки зору внутрішньої структури ця система включає: територіальні колективи, представницькі (виборні) та виконавчі органи самоврядування, органи територіальної самоорганізації громадян, різні форми безпосередньої місцевої демократії. Вона також інтегрує асоціації органів місцевого самоврядування та різні форуми, навчальні заклади й центри досліджень і т. д.
|
Зовнішня структура системи місцевого самоврядування означає розбудову органів місцевого самоврядування відповідно до адміністративно-територіального поділу держави. У переважній більшості зарубіжних демократій органи місцевого самоврядування мають дво чи триланкову структуру: громада (міська, сільська), округ, провінція. Слід зазначити, що зовнішня структура органів місцевого самоврядування не завжди співпадає з адміністративно-територіальним поділом держави. У низці зарубіжних демократій деякі ланки адміністративно-територіального поділу (наприклад, кантони та округи у Франції, округи у ФРН) не мають своїх органів місцевого самоврядування. |
Територіальна основа місцевого самоврядування в зарубіжних країнах закріплюється в їх конституціях та відповідних законах, насамперед, у законах про місцеве самоврядування. Крім цього, дане питання може регулюватись — відповідно до правових традицій — також підзаконними актами, іншими правовими джерелами, включаючи прецеденти, угоди і т. д.
|
Відмінність між територіальною основою місцевого самоврядування у країнах англосаксонської, континентально-європейської та євразійської муніципальної традиції.
Країни англо-саксонської муніципальної традиції |
|
Органи місцевого самоврядування створюються у всіх адміністративно-територіальних одиницях і навіть на між територіальному рівні. |
|
Так, згідно із законом про місцеве управління в Англії та Уельсі 1972 р., на цих територіях Великої Британії було запроваджено переважно двоступеневу систему управління. Англія й Уельс були поділені на графства, а ті, у свою чергу, на округи, Шотландія — на регіони та округи. |
|
У 1985 р. міські графства було ліквідовано як самостійний рівень управління: уся управлінська діяльність на території міських агломерацій почала здійснюватись органами міських округів. |
|
Нормативні акти, прийняті на початку та середині 90-х рр. XX ст., запроваджують дещо нову конфігурацію місцевого управління. В Англії, Шотландії та Уельсі ліквідується дворівневе місцеве управління шляхом утворення нових унітарних утворень, які об'єднують територію кількох колишніх округів. Відповідно, ліквідуються ради графств та округів, замість яких формуватимуться унітарні ради. Управління міськими агломераціями залишається без змін |
|
Парадокс системи місцевого самоврядування в країнах англосаксонської муніципальної традиції полягає в тому, що відсутність державного втручання в діяльність її органів породжує, багатоманітність організаційних форм місцевого само врядування та одночасно їх внутрішню незбалансованість, муніципальний бюрократизм, інші негативні риси. |
|
У країнах континентально-європейської муніципальної традиції — Франція, Італія, ФРН — система місцевого самоврядування має свої особливості.
В Італії місцеве самоврядування знахо- диться під урядовою адміністративною та фінансовою опікою |
у Франції ця опіка формально була скасована у 1982 р. |
У ФРН місцеве самовря дування більш самостійне, але й тут державний контроль є важливим засобом впли ву. |
Згідно з ч. 1 ст. 72 Конституції Франції місцевими колективами держави є комуни, департаменти й заморські території які є суб'єктами місцевого самоврядування. Вони утворюють свої виборні представницькі органи — ради комун, генеральні ради департаментів І відповідні органи в заморських територіях.
У Франції існує три види об'єднань комун: синдикати комун, дистрикти, а також розширені міські комуни. Синдикат комун — це об'єднання кількох комун для досягнення певної, визначеної законом мети. Комуни, які входять у синдикат, зберігають свою самостійність, хоча й передають йому частину своїх повноважень. Дистрикт є різновидом об'єднання комун великих агломерацій, але в нього більше публічних служб, ніж у синдикатів комун. На відміну від синдиката комун і дистрикта, розширена міська комуна має риси територіального колективу й характеризується найширшим присвоєнням повноважень комун, що до неї входять.
В Італії — відповідно до ст. 114 Конституції — держава поділяється на області, провінції та комуни. Але тільки ст.ст. 128 і 129 Конституції встановлюють, що автономними самоврядними одиницями є лише провінції та комуни, а області наділяються законодавчою автономією.
В Італії місцеве самоврядування здійснюється у провінціях і комунах через представницькі органи — ради, виконавчі органи — джунти, голів рад і джут. Особливий випадок провінційної організації місцевого самоврядування складає область Сицилія, де провінції ліквідовані, а їхнє місце зайняли райони, названі «вільними об'єднаннями комун».
У ФРН система органів місцевого самоврядування є складною і досить консервативною. Територіальну основу місцевого самоврядування в землях становлять громади, райони й міста у ранзі районів, мІста-райони.
Район виступає базовим рівнем адміністративно-територіального поділу земель ФРН, які його закріплюють досить по-різному: як самоврядну корпорацію (Баварія), територіальну корпорацію (Нижня Саксонія), корпорацію публічного права (Баден-Вюртенберг, Гессен). Райони й міста-райони утворюють основу комунального самоврядування, у повному об'ємі виконують комунальні функції. Одночасно вони слугують ланкою державної адміністрації.
Низовою ланкою комунального самоврядування у ФРН є органи самоврядування сільських і міських громад. Що стосується міських громад, то об'єм повноважень їх органів самоврядування залежить від характеристики їх міста: «місто середньої величини», «велике місто району», «самостійне місто», «велике місто, що належить району». Правове становище цих міст дозволяє їм у низці питань наблизитись до міст-районів.
Ідеї міжкомунальної кооперації, особливо в галузі планування, призвели до створення між органами самоврядування районів і громад проміжних ланок самоврядування. Нерідко цей процес супроводжувався ліквідацією самоврядування громад. Близько 70% громад ФРН належить до різного роду «співдружностей».
Оптимізація адміністративно-територіального устрою є одним із постійних завдань влади в зарубіжних демократіях
Країна |
Вид реформи та роки проведення. |
|
ФРН
Англія
Польща |
Скорочення громад 1968 -24278 од. 1975 -10979 од.
1972 муніципальна реформа, 1974 податкова криза
1999 другий етап реформи по запровадженню М.С. у повітах та воєводствахю
|
Скорочення районів 1968 -425 1975 -250 міст в ранзі районів з 139 до 90 Під впливом громадськості був створений парламентський слідчий комітет, який у 1976 р. представив звіт, що містив критику системи місцевого оподаткування.
В даний час тут 16 воєводств замість 49. Успішне проведення дало змогу у 2004 р стати член. Євросоюзу. |