- •1.Дати характеристику основ права, предмет, методологія.
- •2.Визначити місце і роль права. Його функції
- •4.З*ясувати і проаналізувати загальні підходи до розуміння права.
- •7.Сутність права. Його ознаки
- •8. Дати розуміння принципів права та їх сутності
- •9. Розкрити поняття зміст і механізм правового регулювання.
- •10. Дати розуміння предмету і методу правового регулювання
- •11. З’ясувати поняття «джерело» (форма) права і їх особливості та види.
- •12. Розкрити поняття «норма права» , зробивши при цьому їх класифікацію.
- •13. Дати розуміння структури норми права.
- •14. Показати правоутворення як процес самоорганізації права, його види та суб’єкти.
- •15. Показати спільне і відмінне в поняттях "правоутворення" і "правотворчість".
- •16. Дати розуміння системи права, основних структурних елементів і критеріїв їх розуміння
- •17. Дати розуміння системи законодавства, її структури і перспективи її розвитку в Україні
- •18. Розкрити тенденції системи права і системи законодавства в Україні
- •19. Нормотворчість як вид регулювання державної діяльності
- •20. Показати місце правовідносин в загальній системі соціальних відносин. Ознаки правовідносин.
- •21. Дати розуміння правовідносин в широкому і вузькому розумінні.
- •29. Дати характеристику актам тлумачення юридичних норм
- •30. Дати розуміння правової поведінки, основних рис і видів правомірної поведінки.
- •31. Правопорушення.Встановлення відповідальності за правопорушення.
- •32.Дати розуміння категорії «конституційне право» і розкрити його предмет.
- •33.Зробити аналіз основ суспільного ладу і політики України.За Конституцією України.
- •34.Дати характеристику національно-державного устрію України за Конституцією.
- •35.Зясувати основні права і свободи громадян України за к.У. Та іншими законами і їх реалізації на практиці.
- •39. Предмет цивільного права
- •42. Ава 4. Адміністративно-правові (управлінські) методи і форми 4.1. Методи державного управління
- •43. Значення юридичних актів управління як прояву управління
- •44. Проаналізувати категорію «адміністративне правопорушення» як підставу притягнення до адміністративної відповідальності.
- •45. Зясувати прояви адміністративної відповідальності і їх закріплення в кодексі про адміністративні правопорушення.
- •46. Зясувати предмет цивільного права України і його інститути.
- •47. Охарактеризувати зміст цивільного кодексу України і вказати які відносини він регулює.
- •48. Зясувати призначення норм цивільного права.
- •49. Охарактезувати структура цивільних правовідносин.
- •50.Поняття позовної давності
- •Загальна позовна давність
- •Спеціальна позовна давність
- •51.Загальна характеристика Кримінального кодексу України
- •52Поняття кримінального права
- •53.Поняття злочину та його ознаки
- •Поняття покарання
- •54.Конституційно-правовий статус Верховної Ради України
- •55Види джерел конституційного права України
- •56.Конституційно-правовий статус Президента України
- •58. Форми державного правління і державного устрою
- •63.Дати визначення конституцйно-правового статусу органів виконавчої влади
- •65. 1.Поняття функцій держави.
- •2. Види державних функцій.
- •3. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •66.Поняття і форми власності в Україні
- •67. Порядок прийняття на роботу
- •78. Поняття держави та її ознаки
- •79. Поняття й структура норм права
- •80. Особисті й майнові права та обов'язки батьків і дітей
- •81. Адміністративне право України: поняття і предмет правового регулювання
- •82. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність
14. Показати правоутворення як процес самоорганізації права, його види та суб’єкти.
Останнім часом у юридичній літературі розрізняють категорії Правотворення, правотворчість і нормотворчість. Усі ці види діяльності здійснюються з метою соціального регулювання суспільних відносин.
Соціальне регулювання - це процес упорядкування поведінки соціальних суб'єктів через надання їм прав на певні дії, покладання обов'язків, установлення заборон, застосування заохочення та примусу.
Соціальне регулювання існує з моменту виникнення суспільства практично в усіх сферах його життєдіяльності, здійснюється з допомогою соціальної влади.
Розрізняють два види соціального регулювання - державне і недержавне. Кожен із цих видів може бути нормативним чи індивідуальним і реалізується соціальними суб'єктами. Це індивіди та їх групи, з яких складається суспільство. Одним із найпоширеніших видів соціальних суб'єктів є соціальні організації - такі об'єднання людей, що спільно реалізують певні програми, завдання, цілі та працюють на підставі загальновизнаних правил і процедур. Такими соціальними організаціями, наприклад, є держава, партії, різні громадські об'єднання, які, своєю чергою, можуть складатися з інших соціальних організацій.
Правотворення розуміється у двох значеннях: походження права та творення окремих юридичних законів.
Під творенням права у вигляді окремих юридичних законів розуміють процес закріплення правил поведінки людей, що склалися в суспільстві, які перекладаються на мову нормативів, приписів та існують у конкретній юридичній формі. Ця діяльність має дві основні стадії: а) усвідомлення необхідності правового врегулювання тих чи тих суспільних відносин; б) правотворча діяльність.
Правотворчість - це діяльність державних органів і посадових осіб, громадських організацій, уповноважених на те державою, а також усього народу країни, що спрямовується на утворення, зміну чи скасування нормативно-правових актів.
Правотворча діяльність здійснюється на певних принципах - основних ідеях, відправних засадах, на яких будується правотворчість. Розглядають такі принципи правотворчості: демократизм, гуманізм, поєднання національного та інтернаціонального, законність, науковість, плановість.
Види правотворчості - сукупність засобів і способів вияву суспільних відносин, що потребують свого врегулювання, та їх фактичне впорядкування (корегування, узгодження) з допомогою юридичних засобів. Розрізняють такі види правотворчості: безпосередня, делегована, санкціонована.
Суб'єктами правотворчої діяльності є: а) держава та її органи; б) інші організації громадянського суспільства, якщо держава делегувала їм таке право; в) весь народ країни в разі референдуму.
Правотворча діяльність характеризується певним юридичним процесом, що має три етапи.
На підготовчому етапі готують проект нормативно-правового акта. Своєю чергою, він поділяється на такі стадії: рішення про необхідність підготовки проекту нормативно-правового акта; визначення кола осіб, що готуватимуть проект; безпосереднє готування названого проекту; обговорення тексту проекту; узгодження проекту з усіма зацікавленими органами і службовими особами; доопрацювання проекту.
Другий етап - видання нормативно-правового акта охоплює такі стадії; внесення проекту нормативно-правового акта на обговорення правотворчого органу (посадової особи); обговорення проекту, можливість кількох читань; прийняття нормативно-правового акта і процедура його підписання; можливість права відкладного вето для законів.
Третій етап - набирання нормативно-правовим актом чинності - це опублікування чи доведення до виконавців іншим способом. Від правотворчої діяльності слід відрізняти нормо-творчу. Це діяльність усіх інших суб'єктів, окрім Верховної Ради, з підготовки, прийняття, зміни чи скасування і введення в дію норм права, що мають підзаконний характер.
Відмінності правотворчої і нормотворчої діяльності: а) різний суб'єкт; б) незбіжність етапів і стадій; в) різна юридична сила нормативних актів; г) різний рівень регульованих відносин; д) порядок введення в дію і припинення дії актів та ін.