7.Сутність права. Його ознаки

Під сутністю права розуміють ті внутрішні і необхідні, загальні та основні, головні і стійкі риси, ознаки та якості правових явищ, єдність і взаємообумовленість яких визначають якісну специфіку та закономірності розвитку права як самостійної субстанції. Риси, якості і ознаки, що складають сутність права, іманентні останньому, невіддільні від нього, необхідно знаходяться у ньому. Пізнати сутність — означає зрозуміти правові явища, зрозуміти чому вони саме такі. Ця методологічна вимога полягає у тому, що явища сутності повинні бути проаналізовані в суспільних відносинах у дії, як реальне буття права.

Розглядаючи це питання, слід зазначити, що більшість дослідників сутності права зосередили увагу на одному її найважливішому моменті — державній волі (волі пануючого класу). Однак сучасний підхід до пізнання сутності права передбачає врахування не тільки державної волі як такої, а й інших якостей та явищ, синтезованих сутністю: норм, функцій тощо. Сутність права взагалі не може бути розкрита однією категорією, її можна пізнати і виразити лише за допомогою системи категорій, що відтворюють дійсну природу та історію права.

Ознаки права:

- нормативний характер, тобто право складається з норм як загальнообов’язкових правил поведінки; що визначають права, обов’язки та відповідальність громадян, посадових осіб та державних органів; -    загальнообов’язковий характер, тобто дія норм права поширюється на всіх учасниківправовідносин і повинна виконуватися ними без винятків і незалежно від ставлення до самих норм;

-    системний характер, тобто право – це не просто сукупність норм, а чітка система, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, яка включає інститути права та галузі права;

-    формальна визначеність норм права, тобто зміст норм права чітко визначений і формально закріплений у тексті певного правового документа;

-    право сформульоване у вигляді юридичних прав та обов ‘язків, а не загальних принципів, побажань, закликів і т. д.;

-    право виражає волю держави, тому забезпечується при потребі силою державного примусу.

8. Дати розуміння принципів права та їх сутності

Принципи права — це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони вира­жають закономірності права, а з другого — являють собою найбільш загальні норми, що діють в усій сфері правового регулювання і по­ширюються на всіх суб'єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або виводяться із загального змісту законодавства.

Призначення принципів права полягає в тому, що вони забезпечу­ють однакове формулювання норм права, а також їхній вплив на су­спільні відносини у формі правового регулювання й інших форм пра­вового впливу, визначають шляхи вдосконалення правових норм, виступаючи як провідні ідеї для законодавця. За умови їх закріплен­ня в Конституції принципи права забезпечують єдність процесів створення права, його реалізації і охорони. Принципи права є кри­терієм оцінки права і методологічною основою його подальшого вдосконалення.

Принципи права поділяють на соціально-правові (які відобража­ють систему цінностей, притаманних суспільству в цілому: доміну­вання загальнолюдських цінностей, визнання пріоритету прав і сво­бод людини і громадянина, єдність загальних і приватних інтересів) і спеціально-правові (які відображають основні засади формування й дії права як специфічного соціального феномена. Залежно від сфери дії вони підрозділяються на загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів права).

1. Загальноправові (загальні чи основні) принципи притаманні всім

галузям права, відображають природу права в цілому.

До загальноправових принципів, як правило, відносять принци­пи законності, справедливості, юридичної рівності, соціальної свободи, соціального і громадянського обов'язку, демократизму, національної рівноправності, гуманізму, рівності громадян перед законом, взаємної відповідальності держави й особистості, верхо­венства права, політичного, ідеологічного й економічного плю­ралізму, непорушності прав людини.

2.Міжгалузеві принципи — принципи, характерні для кількох галу­

зей права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового

розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і під­

порядкування їх тільки закону, принцип змагальності в цивільно-

процесуальному та кримінально-процесуальному праві та ін.

Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі права

(принцип забезпечення свободи праці й зайнятості у трудовому

праві, принцип індивідуалізації покарання — у кримінальному,

принцип рівноправності всіх форм власності — у цивільному праві

та ін.).

Принципи інститутів права визначають особливості окремих пра­

вових інститутів (принцип добровільності укладення цивільно-

правових угод).