5. Поняття методології. Принципи педагогічних досліджень.

Методологія (від гр. methodos - шлях до чогось спосіб пізнання, дослідження і logos - вчення)- наукове знання про шляхи, способи, методи наукового пізнання, дослідження.

Методологія педагогіки - це сукупність теоретичних положень про педагогічне пізнання і перетворення дійсності. Сьогодні ці теоретичні положення відображають гуманістично орієнтовану філософію освіти, стрижневис поняттям якої є гуманізм.

Поняття "гуманізм" (лат. humanus - людяний) має декілька значень: назва епохи Відродження і різних культурних рухів, ідейних течій, напрямів суспільної думки; позначення моральних якостей людини – людяності, доброти, поваги; вираження особливого ставлення до людини як найвищої цінності життя; назва практичної діяльності, спрямованої на досягнення загальнолюдських ідеалів та інші.

Як філософська система гуманізм є системою поглядів, яка визнає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток і прояв своїх здібностей, вважає благо людини критерієм оцінки діяльності соціальних інститутів, а принцип рівності, справедливості, людяності бажаною нормою відносин між людьми.

Сучасна загальнонаукова методологія представлена сис­темним підходом, суть якого полягає в тому, що відносно самостійні компоненти розглядаються не ізольовано, а у вза­ємозв'язках, у системі з іншими. Системний підхід дозволяє виявити інтегративні (лат. integratio - поновлення, об'єднання в ціле будь-яких частин, елементів) системні властивості і якісні характеристики, які відсутні в окремих елементах, що складають систему.

За системного підходу педагогічна система розглядається як сукупність таких взаємопов'язаних компонентів: мета освіти, суб'єкти педагогічного процесу (педагог і учні), зміст освіти, форми і методи педагогічного процесу, засоби на­вчання і виховання (матеріальна база). Детальніше ці складо­ві педагогічного процесу розглядатимуться пізніше.

Конкретно-наукова методологія кожної науки і відповідно практики, що обслуговується нею, розкривається за допомо­гою специфічних підходів чи принципів. У сучасній педаго­гіці такими підходами є: особистісний, діяльнісний, діалогіч­ний, культурологічний, національний, антропологічний.

Особистісний підхід полягає в тому, що при конструюван­ні і реалізації педагогічного процесу орієнтуються на осо­бистість як мету, суб'єкт, результат і головний критерій його ефективності. Цей підхід наполегливо вимагає визнання уні­кальності особистості, її інтелектуальної і моральної свобо­ди, права на повагу; передбачає створення у навчанні і вихо­ванні відповідних умов для природного процесу саморозвит­ку задатків і творчого потенціалу особистості.

Діяльніший підхід ґрунтується на визнанні діяльності ос­новою, засобом і вирішальною умовою розвитку особистості. Цей факт обумовлює необхідність реалізації в педагогічному дослідженні і практиці діяльнісного підходу, що тісно пов'язаний із особистісним.

Діяльнісний підхід вимагає спеціальних зусиль, спрямова­них на відбір і організацію діяльності учня, на активізацію і переведення його в позицію суб'єкта пізнання, праці та спіл­кування, що, в свою чергу, передбачає вироблення умінь обирати ціль, планувати діяльність, організовувати, викону­вати, регулювати, контролювати її, аналізувати і оцінювати її результати.

Діалогічний підхід передбачає перетворення позиції педа­гога і позиції учня в особистісно-рівноправні. Таке перетво­рення пов'язане із зміною ролей і функцій учасників педаго­гічного процесу. Педагог не вчить, не виховує, а активізує. стимулює намагання, формує мотиви учня до саморозвитку, вивчає його активність, створює умови для саморуху. При цьому дотримується необхідна послідовність, динаміка: від максимальної допомоги педагога учням у вирішенні навчаль­них завдань на початковій стадії освіти через поступову ак­тивізацію учнів до повної саморегуляції у навчанні і появи партнерських стосунків між ними.

Культурологічний підхід як конкретно-наукова методоло­гія пізнання і перетворення педагогічної реальності, зумовле­ний об'єктивним зв'язком людини з культурою як системою вартостей. Людина містить у собі частину культури. Вона не тільки розвивається на основі засвоєної нею культури, а й поповнює її новими елементами культури. У зв'язку з цим засвоєння культури є розвитком самої людини і становлен­ням її як творчої особистості.

Національний підхід виходить з того, що національна ос­нова виховання є важливою умовою соціалізації учнів, засво­єння ними основ національної і загальнолюдської культури. Навчання рідною мовою, вивчення культурно-історичного розвитку свого народу, його традицій, звичаїв, міфології, фо­льклору, мистецтва, морально-естетичних цінностей і под. -

важлива умова реалізації національного підходу до проекту­вання і організації педагогічного процесу.

Антропологічний підхід уперше розробив і обґрунтував К. Д. Ушинський. У його розумінні антропологічний підхід означав системне використання даних усіх наук про людину і врахування їх при побудові і здійсненні педагогічного проце­су. До антропологічних наук К. Д. Ушинський відніс: анато­мію, фізіологію і патологію людини, психологію, логіку, фі­лософію, географію, статистику, політичну економію і істо­рію у широкому розумінні (історію релігії, цивілізації, філо­софських систем, літератури, мистецтв і виховання). Його положення "якщо педагогіка хоче виховати людину у всіх відношеннях, то вона повинна передусім пізнати її теж у всіх відношеннях" залишається актуальним для сучасної педагогі­ки.

Виділені методологічні принципи (підходи) педагогіки дають змогу визначати її нагальні проблеми і стратегію їх вирішення; встановлювати ієрархію (порядок значимості) цих проблем; отримувати об'єктивні знання, відходити від педа­гогічних стереотипів, що панували раніше.

6. Етапи педагогічних досліджень.

7. Організаційні методи науково-педагогічних досліджень.

8. Емпіричні методи науково-педагогічних досліджень.

9. Методи обробки результатів педагогічних досліджень (статичні і теоретичні).

Методи педагогічних досліджень - це шляхи, способи пі­знання педагогічної дійсності. За допомогою методів педаго­гіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, ана­лізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань. Тому темп і рівень розвитку педагогічної теорії зале­жить від того, які методи дослідження вона використовує.

Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках:

а) для обробки результатів спостережень і експериментів;

б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп'ю­ теризації навчально-виховного процесу.

До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, - виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього мі­сцезнаходження серед об'єктів, що вивчаються; шкалування -присвоєння балів чи інших цифрових показників характерис­тикам, що досліджуються.

Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель - уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання - можливість охопити систе­му цілісно.

Моделювання в педагогіці успішно застосовується для ви­рішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін.

Метод моделювання використовується для вияву й класи­фікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомо­гою тієї чи іншої моделі.

Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ, процесів конкретною ін­формацією, провести сувору ревізію в досягнутому раніше.