37. Теорії організації змісту освіти.

38. Реалізація змісту освіти в сучасній школі.

Однією з сучасних тенденцій розвитку змісту освіти є його стандартизація (англ. standart - зразок, еталон, модель, які бе­руть за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об'єктів). Вона спричинена необхідністю створення в країні єдиного освіт­нього простору, що забезпечуватиме єдиний рівень загальної освіти, яку одержує підростаюче покоління у різних типах освіт­ніх закладів.

Під стандартом освіти розуміють систему основних по­казників, що є складовими державної норми освіченості. Освіт­ній стандарт відображає суспільний ідеал, враховує можливості реальної особистості і системи освіти щодо досягнення цього ідеалу.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої

освіти в Україні розвиває і конкретизує такі характеристики освіти, як: зміст, рівень і форма її подання; визначає державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, гарантії держави у її досягненні. Виконання вимог державного стандар­ту є обов 'язковим для всіх навчальних закладів, що надають за­гальну середню освіту. Державний стандарт затверджується Кабінетом Міністрів України і підлягає перезатвердженню раз на десять років.

Зміст загальної середньої освіти поділяється на два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент (інваріантна части­на навчального плану) визначає обов'язкові для вивчення в усіх загальноосвітніх навчальних закладах навчальні предмети, які ма­ють забезпечити досягнення кожним випускником середньої шко­ли мінімального обов'язкового освітнього рівня незалежно від ти­пу навчального закладу, форми власності чи його регіональної на­лежності. Він складається з таких освітніх галузей і предметів:

мови і літератури - українська мова, українська літерату­ра, мова і література національних меншин, іноземна мова, за­рубіжна література;

суспільствознавство - історія України, всесвітня історія, правознавство (практ. курс), етика;

естетична культура - музичне мистецтво, образотворче мистецтво, художня культура;

математика - математика, алгебра, геометрія;

природознавство - природознавство, біологія, географія, фізика, хімія;

технології - трудове навчання, інформатика;

здоров'я і фізична культура - основи здоров'я, фізична культура.

Ці обов'язкові для вивчення предмети складають базу загальної середньої освіти, є її державним стандартом. На їх вивчення виді­ляється 80% навчального часу, з якого 35% відведено на вивчення суспільно-гуманітарних навчальних дисциплін, 25% — природни­чо-математичних, 15% - оздоровчо-трудових, 5% - на предмети естетичного циклу.

Шкільний компонент (варіативна частина навчального плану) спрямований на розширення і поглиблення змісту загальноосвіт-

ньої підготовки школярів, забезпечення їхнього індивідуального розвитку, пізнавальних інтересів і нахилів. Він передбачає години для вивчення предметів і курсів, які учні можуть обрати понад об­сяг, визначений державним компонентом, а також години, відведені на необов'язкові (факультативні) заняття. Цим обсягом навчаль­них годин займається шкільна рада.

У практиці загальної середньої освіти використовується декіль­ка типів навчальних планів: базовий, типовий і власне навчальний план школи.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних за­кладів - це головний державний нормативний документ, який є складовою частиною державного стандарту загальної середньої освіти. Він дає цілісне уявлення про структуру змісту загальної середньої освіти через шваріантну і варіативну складові; окреслює освітні галузі та розподіл годин між ними за роками навчання; ви­значає максимально можливе тижневе навантаження учнів для ко­жного класу; встановлює кількість навчальних годин, фінансова­них із бюджету. Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх навчальних закладів України і визначає її загаль­нодержавний компонент. Варіативну складову формує навчаль­ний заклад, виходячи з інтересів, бажань учнів і батьків, можливо­стей школи.

Базовий навчальний план є основою для розробки Міністерст­вом освіти і науки України типових навчальних планів для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи - це норма­тивний документ, який визначає структуру навчального року; пе­релік та розподіл обов'язкових предметів за ступенями навчання; тижневу і річну кількість годин, відведених на кожний навчаль­ний предмет. Він враховує додаткові години на індивідуальні й групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо. Переважно навчальні плани розробляються і затверджуються центральними органами освіти. В Україні - Міністерством освіти і науки Украї­ни.

До кожного навчального предмета розробляється навчальна програма. Навчальна програлщ— це нормативний документ, в яко­му визначається зміст навчального матеріалу із виділенням розді­лів, тем і орієнтовної кількості годин на їхнє вивчення.

У програмі усі компоненти змісту навчання відображаються повно і конкретно. Повнота передбачає включення до програми з урахуванням специфіки предмета знань, умінь, способів дій, дос­віду творчої діяльності. Конкретність програми виявляється у ві­дображенні змісту освіти в єдності з процесом навчання: вона міс­тить короткі вказівки на те. що, в якій послідовності і як має ви­вчатися, скільки навчальних годин.

Начальна програма має таку структуру: 1) пояснювальна запис­ка, де викладено цілі навчання з даного предмета, ознаки процесу (організація навчання кожного класу); 2) зміст навчального матері­алу, поділений на роздши і теми із зазначеною кількістю годин на кожну; 3) обсяг знань, умінь і навичок з даного предмета для уч­нів кожного класу; 4) перелік наочних посібників і літератури для учнів, методичної літератури для вчителів; 5) критерії оцінювання навчальних досягнень учнів.

Відповідно до змін у соціальному житті, науково-методичного прогресу і нових методичних знахідок навчальні про­грами модернізуються. Так, наприкінці 80-х років XX століття програми з української та російської літератур поповнилися іме­нами і творами незаслужено забутих прозаїків і поетів, розшири­лося коло сучасних авторів. Через необхідність загального еколо­гічного навчання і виховання значно змінено програму з географії. Програма з математики повернута на так звану класичну основу алгебри і геометрії. Внесенням змін до програм займаються авто­ритетні комісії, що утворюються при Інституті системних дослід­жень освіти України і мають у своєму складі провідних учених з різних галузей знань.

Побудова матеріалу в програмах загальноосвітньої школи може бути лінійною, концентричною, спіральною і змішаною. Суть лінійної побудови полягає в тому, що відповідно до дидак­тичного принципу систематичності і послідовності і правила переходу в навчанні від простого до складного, матеріал для вивчення розташовується послідовно і систематично, з посту-

повим ускладненням, мовби висхідною лінією, причому новий матеріал викладається на основі вже відомо й у тісному зв'язку з ним. Цей спосіб забезпечує суттєву економію часу, запобігає перевантаженню учнів.

При концентричному способі одні і ті ж розділи програми повторно вивчаються на різних ступенях навчання, причому їх зміст поступово розширюється і поглиблюється. Недоліком та­кого способу є уповільнення темпів шкільного навчання внаслі­док кількаразового повторення того ж самого матеріалу.

Спіралеподібна структура побудови програм з кожного предмета, який входить до освітньої галузі, передбачає поділ навчального матеріалу на блоки, число яких має збігатися з кі­лькістю років вивчення освітньої галузі. Зміст тем у блоках пе­вною мірою тотожний, але з кожним роком вимоги до навчання стають все складнішими. Спіралеподібна структура викладання навчального матеріалу є головним механізмом індивідуалізації навчання.

Неодноразове повернення до пройденого матеріалу дозво­ляє кожному учневі з перших років навчання вчитися у тому темпі і в тому обсязі, який відповідає його індивідуальним мо­жливостям. Розгляд одних і тих же проблем щоразу на склад­нішому рівні протягом поточного року і наступних років дозво­ляє вчителю повернутися до пройденої теми ще не раз і запов­нити прогалини у знаннях учнів.

Зміст освіти детально розкривається в навчальній літературі. До неї належать: підручники, навчальні посібники, довідники, книги для додаткового читання, атласи, карти, збірники задач і вправ тощо. Підручник - основна навчальна книга, яка скла­дається відповідно до програми. Він повинен бути одночасно стабільним, тобто мати стійку основу, і мобільним - таким, що забезпечує можливість введення нових знань без порушення ос­новної конструкції. Цю вимогу реалізує блокова конструкція під­ручника, що передбачає вставки, які розширюють блоки. Підруч­ник для школярів повинен бути по можливості цікавим, корот­ким, доступним, добре ілюстрованим, естетично оформленим. В економічно розвинутих країнах видаються альтернативні (лат. alter - один із двох) підручники, що дає змогу вчителям та учням обирати кращі.

Крім підручників, зміст освіти розкривається у навчаль­них посібниках. їх особливістю є те, що наявний в них матеріал розширює межі підручника, містить додаткові і довідкові відо­мості. В якості навчальних посібників у школах використову­ються хрестоматії, збірники задач і вправ, набори історичних і географічних карт, таблиці, програмовані засоби тощо.