41. Суть процесу навчання. Процес навчання як система.

Латинське слово «processus» означає рух уперед, просування вперед. Поняття «навчання» сучасною дидак­тикою трактується як упорядкована взаємодія учителя та учнів, спрямована на досягнення завдань освіти. Поняття «процес навчан­ня», «навчальний процес» пов'язані з розвитком навчання в часі та просторі й означають послідовність його актів.

У творах стародавніх і середньовікових мислителів під поняття­ми «навчання», «процес навчання» розуміли, головним чином, ви­кладання, метою якого є учень. На початку XX століття до поняття «процес навчання» входили вже дві складові - викладання і учіння. Викладання трактувалось як діяльність учителів, спрямована на ор­ганізацію, засвоєння навчального матеріалу учнями, а учіння - як діяльність учнів щодо засвоєння запропонованих знань.

У сучасних умовах, коли головним стратегічним напрямом ро­боти школи є розвиток особистісного потенціалу учня, ці поняття уточнюються.

Під поняттям викладання сьогодні розуміють діяльність учителя в процесі навчання, яка передбачає постановку мети співпраці з уч­нями і її реалізацію (повідомлення нових знань, організацію всіх процесів, пов'язаних із засвоєнням, закріпленням, застосуванням

знань, перевіркою та оцшкою результатів навчання). Під поняттям учіння - діяльність учня, результатом якої є знання, уміння, навички, способи діяльності, готовність до самостійного навчання, творчої праці, життя.

Зрозуміло, що протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і учнями, їх діяльностями. Взаємодія передбачає безпосередні контакти учи­теля й учня, співробітництво, партнерство - контакти, дія яких мо­же поширюватись у часі та просторі. Наприклад, виконання учнями домашніх завдань, проведення самостійних спостережень, дослі­джень тощо. У будь-якому варіанті головним є те, щоб ці контакти сприяли стимулюванню, активізації навчально-пізнавальної діяль­ності учнів, її організації. І це досить суттєво." без інтересу до на­вчального предмета, навчального матеріалу учень не буде працю­вати ні на уроці, ні вдома.

У такому випадку будемо вважати, що процес навчання - і\е ди­намічна взаємодія (співробіттщтво, партнерство) учителя та учнів, спрямована на засвоєння учнем в активній навчально-пізнавальній діяльності змісту освіти, самовизначення особистос­ті, становлення культури їїжиттєдіяльності.

Визначальними умовами навчання як діяльності є мета освіти і завдання (навчальні, виховні, розвивальні) навчальної діяльності, потреби і мотиви навчально-пізнавальної діяльності школярів, зміст матеріалу, який підлягає засвоєнню учнями. Ці умови взаємопов'я­зані й взаємозалежні. Ціль навчання визначає його зміст. Потреби і мотиви навчальної діяльності суттєво впливають на активність уч­нів, їх ставлення до навчальної праці і зрештою на результати на­вчання. У свою чергу, мотиви розвиваються в процесі навчання, залежать від його організації, методів і прийомів навчання, засобів і змісту навчального матеріалу. Ціль навчання зумовлює також ха­рактер діяльності вчителя й учнів, організаційні форми, методи, за­соби навчання. Результат навчання залежить від результату взаємо- дії всіх складових компонентів процесу.

Усе це свідчить про те, що процес навчання є складною цілісною системою. Найважливішими його структурними компонентами є: цічьовий, стимуляїайно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяпьнісний, контрольно-регулювальний і оцінно-результативний.

Внутрішню структуру й організацію процесу навчання ілюструє схема «Процес навчання» (мал. 10).

Умовні позначення: М - мета освіти, Ц - ціль навчання, 3 - за­вдання навчання, CM - стимуляційно-мотиваційний компонент, ЗМ - змістовий компонент, ОД - операційно-діяльніший компо­нент, КР - контрольно-регулювальний компонент, ОР - оцінно-результативний компонент, КРП - кінцевий результат процесу на­вчання.

Осмислення даної схеми дозволяє зрозуміти суть процесу на­вчання і зробити такі висновки:

1. Навчання має двосторонній характер і зумовлює необхідність взаємодії учителя та учнів на всіх етапах навчальної роботи, почи­наючи з постановки цілі і закінчуючи оцінюванням навчальних до­сягнень учнів. Якщо на одному з цих етапів той чи інший учень «не включається» в навчально-пізнавальну діяльність, його на­вчання припиняється.

2. Виділення окремих структурних компонентів процесу на­вчання дає чітке уявлення про те, як потрібно підходити до його ор­ганізації: поставити ціль навчання, визначити завдання навчальної роботи, стимулювати в учнів інтерес до оволодіння навчальним ма­теріалом, чітко визначити його зміст, включити школярів до навча­льно-пізнавальної діяльності.

3. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів у проце­сі навчання не обмежується тим, що викладаючи матеріал, учитель використовує певні методичні прийоми. Це завдання вирішується і при визначенні цілі навчання, завдань навчальної роботи, і при формуванні мотиваційної сфери учнів, і при структуруванні змісту навчальних занять та ін.

4. Компоненти процесу навчання характеризують певний етап (цикл) взаємодії педагога й учнів. Схема показує зміну процесу в часі, його постійний рух, розвиток, тобто динамізм.

5. Процес навчання в сучасних умовах є безперервним, таким, що вказує на єдність усіх ступенів навчання, наступність етапів навча­льної роботи. Саме тому його називають перманентним.