1. Педагогіка як наука. Основні категорії педагогіки.

Сучасна педагогіка - це наука про виховання людини. Під поняттям «виховання» в даному випадку розуміємо освіту, навчання та розвиток, тобто вживаємо його в найбільш ши­рокому значенні.

Термін «педагогіка» отримав свою назву від грецьких слів paidos - дитина і ago - вести. У дослівному перекладі paidagogos означає «проводир дітей». Педагогом у Стародав­ній Греції називали раба, який брав за руку дитину свого гос­подаря і супроводжував її до школи. Поступово слово «педа­гогіка» стало вживатися більш загально: для визначення мис­тецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, на­вчати, давати освіту. Так педагогіка стала наукою про вихо­вання і навчання дітей.

Педагогіка – це сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогіка с наукою, бо нона має:

-чітко визначений, відокремлений і зафіксований власний предмет;

-для його вивчення застосовуються об'єктивні методи дослідження;

-зафіксовані об’єктивні зв'язки (закони і закономірнос­ті) між факторами, процесами, що складають предмет ви­вчення;

-встановлені закони й закономірності дозволяють пе­редбачати (прогнозувати) майбутній розвиток досліджуваних процесів.

Педагогіка в своєму розвитку пройшла три етапи:

1). Народна педагогіка – це галузь педагогічних знань і досвіду народу, що виявляється в його поглядах на мету, завдання, засоби і методи навчання та виховання.

2). Духовна педагогіка – це галузь – це галузь педагогічних знань і досвіду з виховання і навчання особистості засобами релігії.

3). Світська педагогіка

Основні категорії педагогіки:

- Виховання – спільна діяльність вихователя і вихованців, впрямована на розвиток свідомості, духовнихцінностей, формування досвіду його поведінки і діяльності; становлення особистості як субєкта життетворчості.

- Навчання – взаємозвязок діяльності вчителя ( викладання) і учня ( учіння), спрямованих на засвоєння усіх компонентів змісту освіти.

- Освіта – цілеспрямована діяльність суспільства, яка допомагає людині засвоїти соціальний досвід, увійти в систему існуючих соціальних звязків, зберігаючи і розвиваючи свою неповторну індивідуальність.

2. Предмет і завдання педагогіки.

Об'єктом педагогіки є та частина об'єктивного світу, ті його явища, які обумовлюють розвиток людського індивіда в процесі цілеспрямованої діяльності сус­пільства. Ці явища отримали назву "освіта".

Предмет науки - це те, що кожна наука вивчає в об'єкті. Так, якщо предметом вікової психології у виховному процесі є закономірності і механізми психічного розвитку людини і особистісного формування від народження до старості, пред­метом педагогічної психології - механізми і закономірності засвоєння людиною соціокультурного досвіду, то предметом педагогіки є процес спрямованого особистісного розвитку людини в умовах її навчання, виховання, освіти.

Загаль­ним завданням педагогіки є вияв, вивчення й обґрунтування закономірностей виховання та розвитку людської особистос­ті, розробка на цій основі теорії і технології виховання як спеціально організованого педагогічного процесу.

Педагогіка як наука розробляє теорію і технологію орга­нізації педагогічного процесу, шляхи удосконалення діяльно­сті педагога (педагогічну діяльність) і різних видів діяльності учнів, а також стратегію і способи їх взаємодії.

Теоретична функція педагогіки здійснюється на трьох рів­нях: описовому - вивчення передового і новаторського педа­гогічного досвіду; діагностичному — виявлення стану педа­гогічних явищ (наприклад, успішності, вихованості учнів), встановлення умов і причин, які їх обумовлюють; прогнос­тичному - експериментальні дослідження педагогічної дійс­ності і побудова на їхній основі моделей перетворення цієї дійсності.

На прогностичному рівні теоретичної функції педагогіки розкривається суть педагогічних явищ, визначаються їх гли­бинні причини, науково обґрунтовуються гіпотези. На цьому рівні створюються теорії навчання і виховання, моделі педа­гогічних систем, що випереджають освітню практику.

Технологічна функція педагогіки як науки також реалізу­ється на трьох рівнях: проективному, що пов'язаний з роз­робкою відповідних методичних матеріалів (навчальних пла­нів, програм, підручників, навчальних посібників, педагогіч­них рекомендацій) на базі теоретичної концепції, у якій ви­значається план педагогічної діяльності; перетворювально­му, що спрямований на впровадження досягнень педагогічної науки в навчально-виховну практику з метою її удосконален­ня; оцінному і коректувальному, що передбачає оцінку впливу результатів наукових досліджень на педагогічну практику і наступну корекцію взаємодії наукової теорії та практики навчання і виховання.

Теоретична і технологічна функція педагогіки реалізують­ся в органічній єдності.