3.2. Психологія праці

Психологія праці (у вузькому значенні цього слова) вивчає перш за все закономірності діяльності людини як суб'єкта, як індивіда; закономірності розвитку і формування людини як суб'єкта праці.

У компетенцію психології праці входять розробка методології і понятійного апарату, аналіз відносин, параметрів і динаміки основних феноменів, породжуваних в процесі праці суб'єкта (професія, трудовий пост, робоче місце і ін.). Традиційно і достатньо довго психологія праці була зосереджена на вивченні діяльності людини як окремого суб'єкта з позиції оцінки його успішності як професіонала в цілому і ефективності його професійної діяльності зокрема.

Багато в чому така парадигма науки визначалася не тільки рівнем технічного оснащення виробництва, транспорту, часткою фізично і механізованої праці, рівнем утворення виконавців, але і пануючою ідеологією, моделями людини, домінуючими стереотипами управління («людина - гвинтик», «незамінних людей немає» і т. п.).

Отже, в сферу уваги учених входили антропометричні, фізичні, фізіологічні і психофізіологічні функції, психічні і - ширше - функціональні стани, підготовленість, професійно важливі якості в широкому значенні, професійна придатність окремої людини співвідносний жорстко заданими параметрами «техніка», функціональними вимогами до суб'єкта праці. Така постановка соціально? запиту. Вирішувати потрібно було задачі, наступні з нього. Лише 950-е рр. психологія прямо заявить про становлення нового підхід про свій новий стан - стан зрілості, названий «гуманістична психологія».

Якщо стисло охарактеризувати і визначити один з якнайменших «масштабів» нашої дисципліни, то психологія праці, це - наука, що вивчає початкові процеси, породжувані системою «суб'єкт-об'єкт» і основні характеристики обох компонентів цієї системи. Системи праці - професії типу «людина-століття» надалі вважатимемо окремим випадком системи об'єкт-об'єкт». Принципові відмінності багатьох процесів при субьект-объектных і суб'ект-суб'ектних відносинах є предметом дослідження інших дисциплін і докладно вивчаються соціальною психологією, психологією управління і ін. У контексті нашої дисципліни це - окремі випадки, на особливостях яких ми спеціально не зупинятимемося.

Більш розгорнений виклад змісту психології праці у вузькому значенні представлено в тринадцяти розділах справжньої допомоги. У даному ж розділі для ілюстрації обмежимося лише одним прикладом.

На деяких робочих місцях трудового поста «хірургія», що припускають багатогодинну (4-6-8 годин) напружену спільну професійну діяльність без перерв, хірурги старшого віку (передпенсійного і послепенсионного) не тільки працюють якісніше, але і легше переносять багатогодинні операції, ніж їх молодші, повніші сил і здоров'я колеги. Це - лише один з «парадоксів», що входять в сферу вивчення предмету психології праці.

Отже, в широкому значенні психологією праці називатимемо комплекс наукових дисциплін про працю як культурну і соціальну активність людини, виступаючої як його суб'єкт, його ключового компоненту, її «системообразующего чинника».

У вузькому значенні психологія праці є комплекс наукових дисциплін про працю як процес функціонування і розвитку людини суб'єкта праці, як окремого індивіда; це комплекс дисциплін про теоретико-методологических, психофізіологічні і психологічні підстави праці, про психологічні характеристики річкової професійної діяльності, про професіонально важливі якості окремого індивіда як суб'єкта праці, професійних кризах і деструкціях, деформаціях, захворюваннях.