Розділ ііі зовнішня політика україни та слов’янських країн

1. Дати характеристику взаємин України і єс у 1991-2012 рр.: основні проблеми та шляхи їх вирішення.

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України. Правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та співробітництво (УПС) від 16 червня 1994 р.Головною проблемою вступу України до ЄС є те, що Україна не відповідає стандартам цієї організації. Багато країн-члені не хочуть бачити Україну, як стратегічного партнера. Наш ринок не є конкурентноспроможним, економіка залишається на стадії перехідної, а не є ринковою. Економічна та соціальна ситуації в країні теж не дотягуть до європейских стандартів. Політична картина в країні також відіграє важливу роль у цьому питанні. Для того, щоб стати членом ЄС, потрібно, щоб нас визнали демократичною державою. Але напротязі років своєї незалежності, Україна так і не змогла досягти демократії. Останні події у внутрішньополітичному житті країни ще раз це підтверджують. Те що опозиція знаходиться за гратами, аж ніяк не свідчить про демократичний настрій влади. Також можна згадати і те, що Україна є великим боржником МВФ. Але сплачувати кредити ніхто не поспішає. Все це негативно сказується на репутації України. Тому не дивно, що Європа не хоче з нами співпрацювати.Своє головне завдання Україна на сьогоднішньому етапі вбачає в утвердженні європейських цінностей і стандартів в політиці, економіці, соціальній сфері. У цьому - запорука суспільної стабільності і сталого розвитку нашої держави.

2. Охарактеризувати еволюцію взаємин України з нато в 1991-2012 рр. Причина неефективної праці.

У 1991 році України вступила до Ради північноатлантичного співробітництва. А вже у 1994 р. приєднаналася до програми «Партнерство заради миру». Важливим новим етапом у двосторонніх відносинах України з НАТО стало

підписання в липні 1997 року в Мадриді Хартії про особливе партнерство.Відносини між Україною і НАТО розвиваються дуже повільно. Оскільки в країні немає єдиною думки щодо Альянсу. Все залежить від того, хто стоїть при владі. За часів президентства Віктора Ющенка відбувалась активна співпраця між Україною та організацією.Упродовж 2006 року в Україні відбулися три ключові події, що стосуютьсяНАТО:1) Протести у Феодосії проти прибуття військового корабля Сполучених

Штатів Америки Endeavor у процесі підготовки до щорічних спільних

американсько-українських військово-морських навчань Sea Breeze за-

гострилися до антинатовських протестів, які отримали великий полі-

тичний резонанс.2) Партії, які сформували “антикризову коаліцію”, і Президент погодили-

ся, що питання про членство України в НАТО буде вирішено через рефе-

рендум. Це зобов’язання записано в Універсалі національної єдності.

3) У вересні 2006 року, під час візиту до Генерального штабу Північноат-

лантичного альянсу в Брюсселі, прем’єр-міністр України Віктор Януко-

вич публічно заявив, що Україна не має наміру приєднуватися до Плану

дій щодо членства у НАТО на найближчому саміті у Ризі у листопаді

2006 року.Настрої громадськості стають дедалі ворожішими щодо ідеї членства

України в НАТО, що відображається в результатах опитувань громад-

ської думки.Серед української еліти немає консенсусу щодо бажаної швидкості та

глибини інтеґрації України до НАТО.Також перед Україною стоїть надзвичайно складне завдання забезпечити еконо-мічне зростання і обороноздатність держави. Для здійснення повноцінної

реформи в оборонній сфері потрібно оптимізувати бюджетні програми

оборонної галузі, постійно вдосконалювати оборонне планування.