- •Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- •2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- •4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- •6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- •8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- •9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- •10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- •13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- •21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- •22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- •24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- •28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- •30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- •31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- •35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- •36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- •37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- •39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- •40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- •41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- •42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- •43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- •44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- •45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- •46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- •47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- •48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- •49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- •51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- •52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- •53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- •55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- •56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- •58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- •59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- •60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- •61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- •65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- •67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- •68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- •69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- •70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- •74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- •75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- •76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- •77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- •78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- •80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- •81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- •82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- •83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- •85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- •89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- •91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- •92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- •Прогрес
- •Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- •Відповідально припинення війни в Іраку
- •Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- •Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- •Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- •Повторне порушення Америки альянси
- •Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- •Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- •95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- •96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- •97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- •98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- •99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- •100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- •101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- •102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- •104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- •106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- •107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- •108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.
Розділ іі сучасні міжнародні відносини
2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
Зовнішня політика — сукупність стосунків держави з іншими державами світу та міжнародними організаціями. Найважливіший засіб ведення зовнішньої політики — дипломатія.Зовнішня політика нерозривно пов'зана з внутрішньою політикою держави.Головне зовнішньополітичне відомство, яке веде питання зовнішньої політики у багатьох країнах світу має назву Міністерство закордонних справ. Очолює його міністр закордонних справ.В США таке відомство називається державним департаментом. Очолює його державний секретар США. У Франції — міністерство зовнішніх зносин, у Швейцарії — політичний департамент, в Аргентині — міністерство зовнішніх зносин і культу, в Лівії — Народне бюро із зовнішніх зв'язків і т. д.
"Зовнішня політика" -- це "діяльність держави на міжнародній арені, що регулює стосунки з іншими суб'єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями" При цьому зовнішня політика тієї або іншої країни є конкретним, практичним втіленням міністерством закордонних справ або відповідним йому зовнішньополітичним відомством основних принципів міжнародної політики держави, які виробляються державними структурами і покликані відображати національні інтереси держави
В цілому синонімічний ряд "міжнародна політика" -- "світова політика" -- "світовий політичний процес" може отримати таке визначення -- це сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільнот, об'єднань громадян у сфері міжнародного життя з метою реалізації певних політичних цілей. Міжнародна політика ставить перед собою наступні головні цілі:- створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації всіма державами своїх внутрішньополітичних цілей і завдань;- активна співпраця і взаємодія з усіма суб'єктами світового політичного процесу з метою реалізації загальнолюдських інтересів, насамперед збереження цивілізації;- участь у міжнародному поділі праці та пов'язаному з ним обміні товарами, сировиною, технологіями, науково-технічними винаходами й духовними цінностями;- захист прав людини взагалі та кожного громадянина тієї чи іншої держави зокрема;- об'єднання зусиль у боротьбі проти міжнародного тероризму;
- спільна ефективна участь у розв'язанні глобальних проблем сучасного світу,При реалізації як своїх зовнішньополітичних завдань, так і завдань міжнародної політики кожна держава здійснює низку притаманних їй функцій: 1) оборонну, яка має на меті захист і збереження територіальної цілісності та суверенітету держави, прав та інтересів її громадян;2) регулятивну, що полягає у визнанні суб'єктами міжнародних відносин закріплених міжнародними правовими актами норм, принципів, традицій міжнародного спілкування;
3) інформаційно-представницьку, яку здійснюють відповідні органи, що репрезентують державу на міжнародній арені;4)організаційно-посередницьку, котра полягає у втіленні в життя зовнішньо- і внутрішньополітичних концепцій, доктрин і програмних установок даної держави;
5) інтегративну, зміст якої виявляється в тому, що через міжнародні відносини забезпечується існування всього міжнародного співтовариства.Реалізація окреслених функцій безпосередньо залежить від конкретної історичної та міжнародної обстановки, ступеня розвитку суспільства і держави, зв'язків країни із зовнішнім світом та її спроможністю відігравати конструктивну роль у світовій політиці.
Міжнародні відносини.Після другої світової війни були сформовані дві концепції або два підходи до розуміння змісту і направленості міжнародних відносин. Перший одержав назву традиціоналістського" і найбільш повне втілення знайшов у працях американського політолога Ганса Дж. Моргентау (наприклад, "Політика націй"). Учений визначав міжнародні відносини як "політичні взаємини між націями", в основі яких лежить боротьба за владу -- єдиний "національний інтерес" для всіх учасників або акторів міжнародного життя. Це, на його думку, зумовлюється їхньою природною схильністю до насильства й жагою влади. Прихильники другого підходу -- "модерністського" -намагалися сформулювати більш широкі та різнобічні уявлення про сутність міжнародних відносин. Але на практиці вони часто ігнорували загальні соціальні закономірності й обмежували дослідження міжнародних відносин пошуками шляхів оперативного втручання у їх розвиток. Найчастіше "модерністи" розглядали тільки окремі компоненти міжнародного життя, наприклад процес прийняття зовнішньополітичних рішень, їх оптимізації та втілення у життя. Тому наука про міжнародні відносини фактично зводилася до визначення поведінки окремих суб'єктів цих відносин, найчастіше до вивчення політики окремих держав, хоча й не завжди. Фактично М. Мерль запропонував ввести новий критерій для визначення специфіки міжнародних відносин і назвав його "критерієм локалізації". За цим критерієм специфіка міжнародних відносин визначається як "сукупність угод або потоків, які перетинають кордони або ж мають тенденцію до перетинання кордонів". Таке визначення дозволяє враховувати особливості кожного етапу в розвитку міжнародних відносин і не зводити їх лише до міждержавних взаємодій. - це системна сукупність політичних, економічних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних та інших зв'язків і відносин між суб'єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи. різноманітні організації тощо. - це сукупність економічних, політичних, культурних, правових, ідеологічних, дипломатичних зв'язків і взаємовідносин між народами, державами і системами держав, економічними та політичними організаціями на міжнародній арені.- це система реальних зв'язків між державами, які виступають і як результат їхіх дій, і як свого роду середовище, простір, у якому існує світова політика.- особливий тип суспільних відносин, які виходять за межі внутрішньосуспільних стосунків і територіальних утворень. Це система міждержавних і недержавних інтеракцій (взаємодій) у глобальному, регіональному масштабі, або на рівнв двосторонніх відносин. Їх мета полягає у створенні найвигідніших умов для функціонування і розвитку суб”єктів взаємодії.-область міждисциплінарного наукового знання, в якій застосовуються методи і методики широкого діапазону, націлені на обробку параметрів різного роду та ступеню складності; перевіряються гіпотези та теорії, що пояснюють найрізноманітніші прояви суспільної взаємодії.