- •Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- •2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- •4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- •6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- •8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- •9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- •10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- •13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- •21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- •22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- •24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- •28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- •30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- •31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- •35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- •36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- •37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- •39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- •40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- •41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- •42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- •43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- •44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- •45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- •46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- •47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- •48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- •49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- •51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- •52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- •53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- •55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- •56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- •58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- •59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- •60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- •61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- •65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- •67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- •68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- •69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- •70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- •74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- •75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- •76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- •77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- •78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- •80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- •81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- •82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- •83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- •85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- •89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- •91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- •92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- •Прогрес
- •Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- •Відповідально припинення війни в Іраку
- •Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- •Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- •Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- •Повторне порушення Америки альянси
- •Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- •Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- •95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- •96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- •97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- •98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- •99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- •100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- •101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- •102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- •104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- •106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- •107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- •108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.
82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
Вишеградська група — перше за часом регіональне об'єднання в Центральній Європі. У нього входять Угорщина, Польща, Чехія і Словаччина, співробітництво яких у рамках групи має багатобічний характер. Рішення по найважливіших питаннях приймаються під час засідань глав держав або ж прем'єр-міністрів, а також міністрів закордонних справ і інших членів урядових кабінетів. Вишеградская четвірка не має постійного місцеперебування і власного секретаріату. Таким чином, формальним початком багатобічного посткомуністичного співробітництва в рамках регіону з'явилося підписання президентами Угорщини, Польщі і ЧСФР 15 лютого 1991 р. в угорському містечку Вишеграде Декларації про співробітництво.Порівняно ефективним на загальному тлі взаємодії вишеградцев було їхнє співробітництво у військовій області: на зустрічах міністрів оборони відбувався обмін досвідом з питань діяльності штабів, озброєння і вишколу (листопад 1992, Будапешт; листопад 1993, Мержин; січень 1994, Варшава; червень 1994, Познань і ін.).Розпад чехословацької держави, фактична самоізоляція Словаччини в 1994-1998р., а також негативне відношення Чехії до культивування політичних форм взаємодії (реакція на прагнення Польщі відігравати роль регіонального лідера) привели до негативних явищ у вишеградском процесі. 21 листопаду 1992 р. у Кракові чотири держави підписали Центральноевропейское угоду про вільну торгівлю (ЦЕССТ), про яке докладніше мова йтиме нижче. У 1993 — 1997 р. саме економічне співробітництво в рамках ЦЕССТ компенсувало відсутність кроків по шляху регіональної політичної інтеграції, що передбачалася.У 1994—1997 р. продовжувалися лише протокольні зустрічі вишеградцев, а реальне їхнє співробітництво остаточне змістилося убік ЦЕССТ. Правда, що стосується військової взаємодії, воно не утратило свого значення, хоча в 1997—1998 р. проблема майбутнього членства в НАТО — у зв'язку з виниклими на цьому шляху складностями — стала домінуючої на зустрічах начальників штабів (січень 1998, Коморни Градек, Чехія), а також глав парламентських комісій з оборони (лютий 1998, Будапешт) і міністрів оборони (вересень 1998, Будапешт).14 травня 1998 р. у Братиславі пройшли переговори глав урядів і міністрів закордонних справ Угорщини, Польщі, Чехії і Словаччині. У ході цих переговорів з'явився найважливіший, з моменту опублікування Декларації 1991, документ за назвою «Зміст вишеградского співробітництва». У ньому були визначені головні області взаємодії чотирьох держав — це зовнішня і внутрішня політика; утворення, культура, суспільство і спорт; наука і техніка; охорона навколишнього середовища; інфраструктура і прикордонне співробітництво. У сфері зовнішньої політики партнери передбачали підтримувати активні контакти в забезпеченні безпеки і стабільності регіону, робити допомога Словаччини в справі вступу в НАТО й в інші європейські структури. Наступна зустріч глав урядів Вишеградской групи пройшла 15 — 16 жовтня в Яворжине в Словаччині. Був створений Вишеградский фонд, що покликаний фінансувати спільні проекти в області культури, утворення, спорту і молодіжного обміну. Кожна країна зобов'язана внести у фонд 250 тис. євро. У прийнятій у ході зустрічі Татранской декларації президенти заявили, що поновлення взаємодії чотирьох країн у колишньому складі принесло очікувані результати. Вони підтвердили намір координувати дії своїх урядів по якнайшвидшому вступі в ЄС, знову підтримали прагнення Словаччини стати членом НАТО. Від імені власних народів глави 4-х держав підтвердили готовність сприяти установленню світу на Балканах і заявили про своє бажання підтримувати «проевропейски набудованіна Україні.