- •Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- •2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- •4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- •6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- •8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- •9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- •10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- •13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- •21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- •22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- •24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- •28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- •30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- •31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- •35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- •36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- •37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- •39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- •40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- •41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- •42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- •43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- •44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- •45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- •46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- •47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- •48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- •49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- •51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- •52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- •53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- •55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- •56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- •58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- •59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- •60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- •61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- •65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- •66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- •67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- •68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- •69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- •70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- •74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- •75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- •76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- •77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- •78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- •80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- •81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- •82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- •83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- •85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- •89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- •91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- •92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- •Прогрес
- •Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- •Відповідально припинення війни в Іраку
- •Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- •Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- •Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- •Повторне порушення Америки альянси
- •Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- •Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- •95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- •96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- •97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- •98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- •99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- •100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- •101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- •102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- •103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- •104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- •106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- •107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- •108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.
43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
Процес деколонізації2 вересня 1945 кінець Другої світової війни945 - середина 1950-х перший етап деколонізації;здобуття незалежності В'єтнамом, Лаосом, Індією, Пакистаном. Бірмою, ЦейлономII половина 1950-х -другий етап деколонізації, середина 1960-х здобуття незалежності країнами Північної та Тропічної Африки1960 «рік Африки» (звільнення 17 країн Африки)1975 -1990 третій етап деколонізації; кінець деколонізації півдня «чорного континенту» (звільлення Анголи Мозамбіку, НамібіїРозпад колоніальної системи після Другої св війни - одна з визначних подій суч історії. Передумовами ліквідації колоніальних імперій були:>розгром фашистської Німеч, Япї та Іт, що прагнули створити свої власні колонії;> зменшення ролі великих колоніальних держ (Великобр, Фр.Бельгії.Португ тощо) на фоні становлення наддержав-США та СРСР;> зміцнення власної національної еліти в колоніях і наростання національно-визв руху.Причини краху колоніальної системи потрібно шукати в метаморфозах капіталістичного сусп як такого. Після ІІсв війни виявилася цікава закономірність- Країни, позбавлені колоній (Німеч,Яп.Іт,США,які ніколи не були колоніальними кр в класичному розумінні цього слова) розвивалися набагато швидше, ніж країни, що володіли значними територіями в Азії та Афр (Великобр,Фр, Португ,Голланд). У кінцевому результаті виграв той, хто скоріше позбувся своїх колоній. Хоча не слід скидати з рахунку зростання національної свідомості серед колоніальних народів, розв продуктивних сил у самих колоніях, тягу людей до національно-державної самовизначеності. Демократизація світового співтовариства в повоєнний час також сприяла краху колоніалізму.Процес деколонізації умовно можна поділити на три етапи. Перший етап-від 1945 р. до середини 1950-х років- характеризувався, в основному, визволенням Азії. Другий- із половини 1950-х до середини 1960-х років- призвів до появи незалежних держав у Північній та Тропічній Африці. Третій етап-від 1975 до 1990 р-завершив деколонізацію півдня «чорного континенту».Народи Азії та Афр своїми військовими контингентами, постачанням сировини, продуктів харчування, моральною підтримкою сприяли перемозі над фашизмом. Активно діяли патріотичні сили опору японським мілітаристам у Півд-Сх Азії. Національні сили сподівались на демонтаж колоніалізму-архаїчної системи пригноблення одного народу іншим. Першими здобули незалежність країни Близького Сходу і ПІвд-Сх Азії (В'єтнам, Лаос), які були безпосередньо втягнуті у Другу св війну.Широкий національний рух в англ колоніях змусив Велику Британію розв'язати колоніальні проблеми мирним шляхом. У 1947-1948 стали незалежними Індія,Пакистан, Бірма, Цейлон.На відміну від Англії, Франція та Нідерланди спробували силоміць утримати володіння. Франція з 1945 до 1954р. вела війну в Індокитаї, а з 1954 до 1962 р.- кровопролитну війну в Алжирі. Нідерланди протягом п'яти післявоєнних років намагались зберегти за собою Індонезію, однак у цих війнах метрополії зазнали поразки.Проти колоніальних восн виступало світове співтовариство. Під його тиском 14 грудня 1960 р. Генеральна Асамблея 00Н прийняла Декларацію «Про надання незалежності колоніальним країнам і народам». Декларація поставила деколонізацію під міжнародний контроль і цим суттсво сприяла її ефективності.На початку 1960-х років колоніальний режим було ліквідовано не тільки у тих колоніях, де розгортався збройний опір народу, а й у тих, де національно-визвольний рух не став масовим. Англія і Франція на роки вперед склали і оголосили список надання незалежності своїм колоніям. Ще до ухвалення Історичної Декларації 00Н, у 1960 р., було надано незалежність 17 країнам Афр. Ця подія увійшла до Історії як «рік Афр». Із 1961 р. були визволені ще десятки країн.Деколонізація тісно перепліталася з демократизацією самих метрополій. Так, економічно найбільш відстала Португалія вперто трималася своєї п'ятисотрічної колоніальної імперії на Півд Афр. Революція, що спалахнула у Португ у кв 1974 одночасно знищила тоталітарний режим усередині країни і колоніальну імперію. 1975 світ вітав появу незалежних Анголи та Мозамбіку, що досі були португальськими колоніями. Прихід до влади у ПІвденно-Африканській Республіці уряду, який узявся за ліквідацію расистської системи, прискорив надання у 1990 р. незалежності Намібії- останній колонії в Африці