6. Організація обліку в комерційних банках.

Система БО в банках має бути актуальною, надійною та ефективною. Розглянемо ці вимоги докладніше.

1. Актуальність. Усі здійснювані банком операції слід щодня відображувати в балансі і в оборотно-сальдовій відомості. У разі виконання цієї вимоги банк і клієнти постійно одержують належну інформацію.

2. Надійність. Помилкових записів уникають завдяки автоматичному контролю та узгодженню.

3. Ефективність. Між банківськими операціями, які приносять дохід, і витратами на їх проведення, має виконуватися певне співвідношення, що забезпечуватиме тривале функціонування банку.

Система бухгалтерського обліку поряд з об’єктивними вимогами має відповідати й таким, що зафіксовані законодавчо та нормативними документами НБУ.

Отже, бухгалтерський облік базується на певних правилах визначення, записування, класифікування та інтерпретування операцій або подій, пов’язаних із діяльністю банку. Загалом сказане визначає метод бухгалтерського обліку, якому належать насамперед такі елементи:

• документація та інвентаризація;

• оцінка й калькуляція;

• рахунки та подвійний запис;

• бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи банківських установ України комп’ютеризовані, завдяки чому система бухгалтерських проведень — занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей — виконується в автоматичному режимі.

Рахунки обох розглянутих груп пов’язані з процедурами синтетичного обліку як узагальнюючого. Він ведеться без деталей у грошовому вираженні і дає загальне уявлення про операції, а також зміни в балансі банку. До матеріалів синтетичного обліку належать щоденний баланс, касові журнали, зведені обігово-сальдові відомості, які складаються в автоматичному режимі.

Процедури аналітичного обліку забезпечують вельми деталізоване відображення банківської операції: тобто зазначається дата проведення операції, вид документа, за яким її проведено, номер рахунку, сума.

Особові рахунки клієнтів ведуться у двох примірниках. Другий примірник (виписка) щодня передається клієнтові.

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними документами.

Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Окрім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для групування за балансовими рахунками інформації, яка далі подається у фінансовій звітності.

7. Методологічні основи фінансового обліку в банках.

Методологічно й організаційно бухгалтерський облік поділяється на фінансовий та управлінський. Отже, єдина система обліку включає дві певною мірою незалежні одна від одної, але водночас взаємоузгоджені ланки, кожна з яких має окреме важливе призначення і відіграє притаманну їй роль. Так, фінансовий облік надає вчасну та значущу інформацію про фінансовий стан банку й результати його діяльності. Коло користувачів цією інформацією досить широке: керівництво банку, його службовці, дійсні чи потенційні інвестори і кредитори, регулюючі органи і т. ін.

Управлінський облік є процесом визначення, оцінювання, на-громадження, аналізу, підготовки, інтерпретації та передавання інформації, використовуваної керівництвом для планування, оцінювання й контролю діяльності, а також для прийняття рішень щодо напрямків використання банківських ресурсів.

Об’єкти фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, такі:

• активи банку — готівкові кошти, кошти на кореспондентських рахунках, депозити на кредити в інших банках, портфель цінних паперів, нематеріальні і матеріальні активи, кредити та фінансовий лізинг, надані клієнтам, банкам, інші активи;

• зобов’язання — кошти на кореспондентських рахунках банків, депозити та кредити банків, кошти до запитання клієнтів, строкові депозити клієнтів, цінні папери власного боргу, інші зобов’язання, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій;

• капітал — статутний капітал, нерозподілені прибутки (нероз¬поділені прибутки минулих років, прибутки (збитки) минулого року, що очікують на затвердження), інші фонди та загальні резерви, результати переоцінювання.

Більшість суб’єктів господарської діяльності мають кошти в розрахунках. Ідеться про дебіторів і кредиторів.

Банки значною мірою залежать від залучених депозитів, тобто вони змушені розраховувати на зовнішні джерела фінансування.

Окрім того, банк володіє значними грошовими коштами, які є, по суті, запасами банку. Це кошти в касах банку, залишки на кореспондентських рахунках в установах НБУ та інших банках, короткострокові інвестиції, які досить легко конвертувати в готівку.

Зі сказаного випливає, що фінансовий облік є складним обліковим процесом, котрий забезпечує комплексну облікову характеристику господарської діяльності банку.

Отже, такі категорії як актив, зобов’язання, капітал є постійними об’єктами фінансового обліку.

Отже, у системі фінансового обліку акумулюється інформація, необхідна для аналізу якості активів, зобов’язань та капіталу, що зрештою визначає фінансовий стан банку. Зрозуміло, що фінансовий стан є мінливою (нестійкою) категорією — він може змінюватися (поліпшуватися чи погіршуватися), а це супроводжується збільшенням або зменшенням капіталу.