Перелік питань для підготовки до іспиту з курсу «бо і звітність в банках»

1. Предмет і метод бо в банках.

Бухгалтерський облік — це процес спостереження, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Предметом бухгалтерського обліку в банку є його господарська діяльність (різні банківські операції), а кінцевим продуктом — бухгалтерська звітність про господарську діяльність. Порядок ведення й організації бухгалтерського обліку в банку має певні особливості, які відрізняють його від бухгалтерського обліку інших комерційних підприємств. При цьому саме до банків з боку суспільства виникають додаткові вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку.

Метод бухгалтерського обліку, який складається з таких елементів:

• документація та інвентаризація;

• оцінка й калькуляція;

• рахунки та подвійний запис;

• бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи банківських установ України комп’ютеризовано, завдяки чому система бухгалтерських проведень — занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей — виконується в автоматичному режимі.

2. Мета та завдання організації бо в банках.

Мета: бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати своєчасне надання достовірної інформації про активи, зобов’язання, фінансовий стан та результати діяльності банку.

Повнота і достовірність відображення операцій в обліку залежать від облікової політики та внутрішніх процедур банку. Бухгалтерський облік повинен забезпечувати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності банку.

Основними завданнями бухгалтерського обліку в банках є:

• формування повної, своєчасної і достовірної інформації про функціонування банківської системи;

• формування кількісних і якісних показників роботи як окремого банку, так і банківської системи в цілому;

• сприяння ефективному проведенню грошово-кредитної політики, виконанню банками економічних нормативів і покладених на них функцій кредитно-розрахункової установи, правильності використання банками централізованих ресурсів та інших фінансових інструментів;

• складання статистичних і аналітичних звітів, передання звітних даних у разі необхідності уряду, фінансовим, податковим та іншим контролюючим органам;

• забезпечення контролю за наявністю і рухом майна банку, використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, схоронністю грошових і матеріальних цінностей, за правильним використанням власних і залучених коштів, а також за правильністю інших операцій, що здійснюються банком;

• своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація резервів;

• використання бухгалтерського обліку для прийняття рішень.

3. Принципи бо в банках.

Відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності у банках України, бухгалтерський облік та фінансова звітність у банках України ґрунтуються на таких принципах:

- повне висвітлення — усі банківські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку без будь_яких винятків. Фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею;

• превалювання сутності над формою — операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх сутності та економічного змісту, а не лише за їх юридичною формою;

• автономність — активи та зобов’язання банку мають бути відокремлені від активів і зобов’язань власників цього банку та інших банків (підприємств), у зв’язку з цим особисте майно та зобов’язання власників не мають відображатися у фінансовій звітності банку;

• обачність — застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, відповідно до яких активи та/або дохід не завищуватимуться, а зобов’язання та/або витрати — не занижуватимуться;

• безперервність — оцінка активів банку здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність продовжуватиметься в неосяжному майбутньому. Якщо банк планує скоротити масштаби своєї діяльності, то це має відображатися у фінансових звітах;

• нарахування та відповідність доходів і витрат — для визначення фінансового результату звітного періоду потрібно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

• послідовність — постійне (із року в рік) застосування банком обраної облікової політики. Зміна методів обліку можлива лише у випадках, передбачених міжнародними стандартами та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і потребує додаткового обґрунтування і розкриття у фінансових звітах;

• історична (фактична) собівартість — активи і пасиви обліковуються пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення. Активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, мають переоцінюватись у разі зміни офіційного валютного курсу на звітну дату.

Хоча принцип єдиного грошового вимірника та принцип періодичності у данному Положенні не згадуються, але на практиці ці принципи застосовуються.

Принцип єдиного грошового вимірника означає, що вимірювання та узагальнення всіх операцій банку у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці. Цей принцип також припускає стабільність грошової одиниці, ігноруючи інфляцію. Так, в балансі підсумовуються разом активи, які були придбані в різний час.

Принцип періодичності означає розподіл діяльності банку на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності, забезпечення вчасною фінансовою інформацією її користувачів.