17,18. Економічні інтереси. Взаємозв’язок потреб та інтересів.

економічні інтереси – це усвідомлені економічні потреби, спонукальні сили.Таким чином, економічні інтереси є формою вияву економічних потреб; відображають певний рівень та динаміку задоволення економічних потреб; спонукають економічних суб’єктів до діяльності для задоволення потреб. Економічні інтереси – це категорія об’єктивно-суб’єктивна. Суб’єкти економічних інтересів – окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому. Об’єкти економічних інтересів – економічні блага. . За ознакою суб’єктивності інтереси можна класифікувати як: особисті, колективні (групові), загальнонародні, загальнолюдські, відомчі, регіональні. В ринковій економіці важливо відрізняти економічні інтереси трьох основних суб’єктів:економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів; економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому. Шляхи поєднання економічних інтересів:субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб’єкті

19. Мотиви та стимули.

У свідомості людини потреби перетворюються на інтерес або мотив, який і спонукає людину до певної цільової дії Мотив в економічній літературі трактується по-різному, але найчастіше як усвідомлене спонукання до дії. . Тісний взаємозв’язок мотивів і потреб пояснюється передовсім схожістю сутностей. Потреби людини – це нестача чогось, мотиви – це спонукання людини до чогось. Мотиви з’являються майже одночасно з виникненням потреб і проходять певні стадії, аналогічні стадіям формування потреб. Поряд з категоріями „мотив” і „інтерес” у теорії і практиці широко використовується термін „стимул”. Отже, під стимулом розуміємо зовнішні спонукання, які мають цільову спрямованість. Мотив – це також спонукання до дії, але в основі його може бути як стимул (винагорода, підвищення по службі, адміністративна ухвала – наказ, розпорядження тощо), так і особисті причини (почуття обов’язку, відповідальність, страх, благородство, прагнення до самовираження тощо). Підкреслимо, що стимул перетворюється на мотив лише тоді, коли він усвідомлений людиною, сприйнятий нею. В укрупненому плані засоби впливу на економічні інтереси можна підрозділити на три групи: позаекономічні, примусові за допомогою адміністративного або навіть фізичного насильства;економічний вплив на інтереси людей;моральне і соціальне стимулювання;

 

20. Економічна поведінка

модель економічної людини характеризується:визначальною роллю особистого інтересу в мотивації економічної поведінки;компетентністю економічного суб’єкта в особистих справах;головним мотивом господарської діяльності людини в ринковій економіці є максимізація прибутку або максимізація корисності. Три основні категорії – корисність, ціна й дохід – складають зміст теорії поведінки споживача. . Корисність правомірно розглядати як характеристику задоволеності споживача (чи досягнутого ним добробуту) при споживанні певних товарів та послуг. Категорія корисності служить для того, щоб зрозуміти поведінку споживача, яка і за мотивами, і за цілями переважно і неминуче є суб’єктивною.Корисність кожного даного блага пов’язана з певною ситуацією і зі зміною останньої цілком може виявитися іншою.Корисність висвітлює принциповий у поведінці споживача момент – вибір благ. Максимізація корисності – це отримання найбільш високої можливості корисності в ситуації економічного вибору. Твердження в прагненні економічного суб’єкта до максимізації корисності є центральним положенням економічної теорії.            Споживча поведінка – це формування попиту споживачів на різні товари та послуги з урахуванням доходів і особистих смаків та уподобань.           Економічна теорія розрізняє загальну і граничну корисність. Загальна корисність визначається задоволенням від споживання певного набору життєвих благ. Гранична корисність дорівнює приросту, збільшенню загальної корисності внаслідок придбання  додаткової одиниці даного блага. Гранична корисність відображає ступінь гостроти, актуальності потреби.           В економічній теорії сформульовано закон спадної граничної корисності споживчого блага: зі зростанням кількості придбаних одиниць певного продукту корисність кожної наступної одиниці для споживача зменшується.  Сформулюємо закон спадної продуктивності так: якщо один із факторів виробництва (ресурсів) є змінним, а інші – постійними, то починаючи з певного моменту гранична продуктивність кожної наступної одиниці цього змінного фактора буде зменшуватися. Закон спадної продуктивності має для пояснення економічної поведінки виробника таке саме фундаментальне значення, як і закон спадної граничної корисності для розуміння поведінки споживача.

 

21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.

Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Потреби й інтереси і відображають існуючі виробничі відносини, і самі спонукають до їх виникнення. Взаємозв’язок економічних відносин і інтересів при пріоритетній ролі перших виявляється в будь-якому суспільствіВ ринковій системі господарства пріоритетним її суб’єктом є товаровиробник-підприємець           І дійсно, максимізуючи прибуток, кожний підприємець за умов жорстокої конкурентної боротьби за покупця повинен:

- скорочувати до мінімуму виробничі витрати (заощаджена на витратах вартість збільшує прибуток, а це можливо лише за умов впровадження у виробництво досягнень науки і техніки);

- поліпшувати якість продукції (послуг);

- здійснювати важливу прогресивну функцію суспільства – нагромадження з метою розширення й удосконалення виробництва;

- найповніше й найефективніше задовольняти потреби споживача.