3. Типи економічного мислення: стандартний, творчий

Критерій науковості-звідси економічне мислення можна розділити на наукове і ненаукове. Наукове мислення – це спосіб осмислення дійсності, що базується на раціональному, доказовому, системному пізнанні, дослідженні природи і суспільства.Науковому мисленню притаманні декілька основних ознак: 1) строгість; 2) однозначність; 3) ефективність; 4) простота (економність); 5) еврістичність (творчість або здатність приносити нові результати). Строгість у науковому мисленні – це його раціональність і доказовість, можливість виведення кожного доказуваного твердження із уже існуючих, узгодженість усіх структурних елементів теоретичної побудови в цілому.Однозначність – це у першу чергу внутрішня несуперечливість, тотожність (відповідність) один одному за сенсом усіх тверджень, що притаманні певній теорії.Ефективність – це те, що інакше називають можливістю його розв’язання, тобто здатності за кінцеве число кроків досягати бажаного результату, а також можливість визнати такий результат істинним або не істинним.Простота (економність) – досягнення наукового результату за мінімальне число дій, без введення ускладнюючих наукове пізнання додаткових або допоміжних правил і принципів. Крім того дана вимога також означає доступність для його використання іншими особами.Еврістичність, творчість наукового мислення – це його здатність приносити новий (оригінальний) результат, можливість екстраполяції уже відомого, отриманого знання на нові сфери або даної науки, або якої-небудь іншої сфери знань. Ненауковий тип економічного мислення – це мислення, яке базується на обмежено раціональному (або повністю ірраціональному), несистемному, недоказовому (або взагалі бездоказовому) підході до економічної діяльності. Основними ознаками «ненауковості» тут виступають не систематизованість, хаотичність, апеляція до авторитету, до віри або міфу. Усі види ненаукового економічного мислення можна розділити на три основні групи:1) релігійне та містичне економічне мислення;2) «ідеологічне», «ілюзорне» економічне мислення;3) повсякденне економічне мислення. Посилання на авторитет, зафіксований у письмовому джерелі (Біблія, твори Аристотеля), служили важливим аргументом в економічному диспуті і фактично виступали як спосіб (ненаукового) економічного мислення (пізнання, дослідження).Прикладом «ідеологічного» («ілюзорного») підходу до економічного знання може служити комуністична (соціалістична) ідеологія, що панувала у Радянському Союзі з 1917 по 1991 рр. Ця ідеологія прийняла за «істину» тільки один тип економічного мислення і знання або, інакше, тільки одну економічну концепцію – політичну економію, що базувалася на працях К.Маркса, Ф.Енгельса та В.І.Леніна. Повсякденне економічне мислення також належить ненауковому мисленню, пізнанню. Це мислення, яке базується на здоровому глузді, життєвому досвіді, практичній кмітливості. Основу будь-якої економічної діяльності людини становлять потреби. Раціональна людина, крім того, прагне максимізувати результат за даних витрат, причому ця поведінка не завжди є правильною з погляду моралі. Важливо пам’ятати, що раціональний егоїзм – це не себелюбність. За методологією, що запропонована американським економістом П. Хейне економічний спосіб мислення має чотири взаємозалежні особливості: люди вибирають; тільки індивіди вибирають; індивіди вибирають раціонально; всі суспільні відносини можна трактувати як ринкові відносини. Розвиток економічного мислення найбільш наочно виявляється у еволюції теорії вартості - теорія трудової вартості та теорія маржиналізму. класична політекономічна теорія (далі – перша) вибудовується на об’єктивності визначення вартості як суспільних витрат праці;маржиналізм (далі – друга) на суб’єктивному оцінці вартості конкретним споживачем; перша базується на аналізі змісту економічного явища і оцінює його або сумарною, або середньою величиною. Друга використовує метод граничних величин для характеристики суті і форм економічних явищ і процесів; перша враховує родову корисність будь-якого блага у зв’язку із потребами людського роду; друга – базується на корисності конкретної одиниці блага, що відображає інтерес (задоволення) споживача;