12. Принципи, категорії і закони економічної науки

1. Принцип пізнаваності світу. Цей принцип проголошує пізнаваність будь-яких економічних явищ і процесів. 2. Принцип розвитку. Даний принцип вимагає діалектичного підходу до економічних явищ, тобто розгляд їх як таких, що розвиваються у просторі і часі. 3. Принцип практичної здійснимості. Цей принцип стверджує приблизно таке: «Усе, що теоретично можливо і не заборонено законами природи і суспільства, то практично здійснимо».4. Принцип детермінізму. Сутність даного принципу зводиться до того факту, що за кожним наслідком приховується своя причина і що усі процеси у світі так чи інакше пов’язані між собою. 5. Принцип простоти (принцип «економії мислення»).Принцип простоти пропонує шукати у відношенні усякого господарського факту найбільш просте пояснення із усіх існуючих варіантів. Категорія – наукове узагальнююче поняття, що відображує нагромаджені знання щодо загальних суттєвих властивостей того чи іншого явища. Економічні категорії мають такі ознаки:- відображують не природні властивості речей і предметів, а економічну діяльність людей та економічні взаємодії і відносини як свій головний предмет;- мають об’єктивний характер, оскільки відображують об’єктивну дійсність;- більшість категорій має історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним конкретно-історичним умовам і відображують певний рівень економічного життя людства. Закон — стійкий, повторюваний взаємозв’язок будь-яких явищ об’єктивної реальності, що відображена в категоріях. форми вияву економічного закону — це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв’язку. Спільність економічних законів із законами природи полягає в їх об’єктивності, а відмінність — у тому, що вони виявляються через дії людей та існують у певних часових межах; економічні закони менш точні, ніж закони природи. Економічні закони можуть бути:загальними, особливими, специфічними. Загальні економічні закони є постійно діючими (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, закон зростання потреб тощо).Особливі економічні закони діють у певних, але типових умовах (розподіл благ при рабстві чи феодалізмі, закони ринку).Специфічні економічні закони діють лише у вузько конкретних умовах (так звана ламана крива попиту в умовах олігополії, тобто невеликої кількості продавців), про що йтиме мова в подальшому викладі. Розрізняють три рівні використання економічних законів: економіко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний. Економіко-теоретичний рівень реалізується у створенні науково обґрунтованої концепції розвитку економіки. Безпосередньо управлінський рівень є компетенцією органів державної влади. Практичний рівень господарювання - використання економічних законів у практиці господарювання.

 

14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер

Задля повнішого виявлення суті поняття розвиток варто розглянути його й у співвідношенні з такими категоріями, як прогрес та модернізація. Постає питання про об’єктивні критерії економічного і соціального прогресу. В одному випадку за критерій прогресу визнається становлення соціально-економічних форм, що забезпечують функціонування суспільства як цілісної системи. Тим-то інша позиція акцентує увагу на становищі людини, рівні її свободи та добробуту, стані соціального самопочуття та власної безпеки, цілісності особистості та ступеня її індивідуалізації. В цілому ж прогрес є доволі суперечливим явищем ще й тому, що він має своєю зворотною стороною - регрес, відступ на нижчі шаблі соціально-економічного та культурно-історичного розвитку. Баланс, чи сальдо, між прогресом і регресом, висловлюючись економічною мовою, складається в кінцевому рахунку на користь першого, але все це відбувається в надзвичайно гострих зіткненнях матеріально-речових, інтелектуальних, духов­них компонентів. Близькою за значенням до економічного розвитку є модернізація, як сукупність взаємопов’язаних процесів нагромадження капіталу (мобілізації ресурсів), розвитку виробництва та підвищення продуктивності праці тощо.Класична, або традиційна, економічна наука виділяє такі головні фактори виробництва, як земля, праця, капітал. Останнім часом до них додають менеджмент, технології та ін.Головними показниками раціональної економіки є якість та ефективність використання ресурсів, факторів виробництва, його техніко-технологічний і організаційний рівень, добробут населення, індекс людського розвитку тощо.