104. Соціальна політика

Соціальна політика в сучасних умовах – це комплекс соціально–економічних заходів держави, підприємств, організацій, громадських об’єднань спрямованих на послаблення нерівності в розподілі доходів і майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень, зростання доходів населення, розширеного відтворення людського ресурсу країни тощо. Основні напрямки соціальної політики наступні: захист рівня життя населення від підвищення цін через використання різних форм компенсації і проведення індексації; надання допомоги найбільше малозабезпеченим сім’ям; надання допомоги на випадок безробіття; здійснення політики соціального страхування ,введення мінімальної заробітної плати для працюючих; забезпечення переважно за рахунок держави розвиток освіти

 

86. Ринок і держава

Держава, як організаційно-політична форма функціонування суспільства повинна бути головним чинником ринкового прогресу і стабільності суспільства. Розширення меж впливу держави на ринок відбувається під через такі чинники:зростання концентрації виробництва і посилення могутності монополій;наростання внутрішніх суперечностей економічної системи;економічний поділ та перерозподіл світу між наймогутнішими країнами, що формує нові виклики та загрози національній безпеці.Злиття ринку з державою виявляється у втручанні останньої в процес суспільного відтворення на внутрідержавному рівні й у сфері світової економіки. Основними ознаками державно-ринкової моделі розвитку в сучасній економіці є:

1. Розширення сфери функціонування державної власності, що обумовлене її державно-монополістичним характером і підприємницьким змістом, мілітаризацією економіки, наростанням диспропорцій у економіці через панування монополій (виникають технічно відсталі галузі — вугільна, транспортна тощо, розвиток яких за рахунок державного бюджету (низькі ціни, тарифи на їх продукцію) означає субсидування монополій, що дає їм змогу отримувати надприбутки. 2. Привласнення і перерозподіл державою значної частини національного доходу3. Державне регулювання економіки реалізується як система економічних заходів уряду з метою вирішення життєво важливих для ринку проблем.

 

87. Сегментація ринку

Сегментація ринку — це систематичний процес поділу розмаїття ринку, виділення його частин або сегментів, що спрямоване на посилення конкурентних переваг підприємств за рахунок реалізації їхніх економічних інтересів. Цілеспрямованість процесу сегментації означає, що його спрямовано на виділення ринкових сегментів, а не на процес розподілу ринку на певні групи чи страти. Послідовність передбачає здійснення сегментації відповідно до встановлених етапів, застосування пов'язаних між собою методів. Спланованість сегментації зумовлена тим, що її проведення передбачає залучення певного комплексу матеріально-технічних та людських ресурсів. Постійна поновлюваність сегментації ринку означає, що вона не є статичною, такою, що розробляється один раз на декілька років, а має поновлюватися.

 

88. Ринок землі та нерухомості

Оскільки земля є об’єктом власності, то за ринкових умов вона набуває форми товару, тобто купується і продається на земельному ринку. Ринок нерухомості формується для торгівлі землею та іншими природними угіддями, а також будь-якими об’єктами, що на ній розташовані та пов’язані з нею (будівлі, споруди тощо). Суб’єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об’єкти нерухомості як для особистого (квартира, будинок), так і для виробничого призначення (приміщення для офісу, земля для сільськогосподарського виробництва тощо) та формувати запаси виробничих ресурсів.