51. Революція 1905-1907 рр. На Україні. Активізація національно-визвольного руху.

У січні 1905 р. в Росії спалахнула революція. По всій імперії, в тому числі і в Україні, розпочалися виступи робітників, які висували політичні та економічні вимоги. Слідом за робітниками на боротьбу із самодержавством піднялись селяни. На осінь 1905 р. уся Росія була охоплена революційним рухом. Збройні сутички робітників з військовими та поліцією мали місце і в Україні. Революційний процес охопив також службовців, учителів, студентську молодь. Революція сприяла посиленню українського національного руху і дещо послабила національне гноблення. Особливо енергійно розгорнулася пропаганда автономії України, що було основною вимогою усіх український політичних партій. Одним з найважливіших здобутків революції став вихід українських газет, журналів та інших видань. Революцiя сприяла iнтенсивному створенню легальних українських органiзацiй, серед яких чiльне мiсце посiдали "Просвiти", а також українськi клуби, численні студентські, кооперативні та iншi органiзацii, яких основне завдання були освітня робота, піднесення національної свідомості та національно-визвольного руху. Важливого значення набула політична діяльність діячів українського руху в Державній Думі, де було утворено українську думську громаду.

52. Соціально-економічне і політичне становище Галичини, Буковини, Закарпаття у іі пол. Хіх - поч. Хх ст.

Скориставшись ослаблення шляхетської Польщі, Пруссія, Австрія і Росія провели поділ її території. Внаслідок цього Галичина потрапила під владу Австрії. Така ж доля спіткала й Буковину. Закарпаття ще за часів середньовіччя була захоплена Угорським королівством. Таким чином, західноукраїнські землі Галичина, Буковина та Закарпаття були під владою Австрії та Угорщини. У краї панувала австрійська бюрократична система управління й судочинства на чолі округів стояли австрійські чиновники. Основу економіки становило сільське господарство. Але урожайність сільськогосподарських культур була низькою. Тому значна частини селян постійно голодувала. Перебування західноукраїнських земель у складі Австрії збіглося з рядом змін соціально-економічного і політичного характеру, які відбувалися в країні. В надрах феодального ладу дедалі більше пробивалися паростки нових капіталістичних відносин. У ряді провінцій країни розвивається капіталістична машинна промисловість. В економічному житті західноукраїнських земель на початку XIX ст. спостерігався період стагнацій. Підприємства були мануфактурно-ремісничого типу. Кризовий стан великого панщинного господарства позначився і на селянському господарстві. Значно зросла кількість безземельних селян. Соціальне гноблення доповнювалося національним. Австрійські власті навмисне гальмували розвиток української освіти і культури. Таким чином, депресійний стан поміщицького господарства, загальний занепад сільського господарства і посилення національного гніту посилювало невдоволення селян існуючим становищем. Почалася національно-визвольна боротьба українського народу. Вона не пройшла безслідно, а сприяла розвитку національної свідомості широких мас, посилила громадянську активність. Уперше в центрах суспільно-політичного життя Галичини, Буковини та Закарпаття пролунав їхніх представників, була висунута і сформульована програма соціальних та національних вимог.