44. Політичне становище українських земель на початку хіх ст.

З ліквідацією політичної автономії України наприкінці XVIII ст. царський уряд посилив колоніальний наступ на її землях, запровадження загаль­ноімперської державно-політичної системи з її уніфікаційними методами управління, самодержавно-поліцейською владою. Жорстокий кріпосницький гніт і національне гноблення ще більше посилилися в період царювання Павла I і Олександра I. Важким тягарем на плечі українського населення лягло утримання російської армії, розквартированої в Україні. Одночасно В Україні відбувалися суттєві зміни у суспільно-політичній свідомості, пов’язані із зростанням соціальної ролі міської буржуазії та ін­телігенції, що було властивим для всієї Європи. Саме в цьому середо­вищі поширюються ідеї народності, нації та її прав. Саме весь народ, а не якийсь привілейований клас, як у попередні часи, стає уособленням нації, набувають пріоритету всі ті культурні елементи, що були пов’язані з побутом народу, його культурою. Зазначені процеси дали поштовх українському національно-культур­ному відродженню, яке в свою чергу стало важливим чинником суспільно-політичних рухів в Україні, спрямованих до її соціального і національного визволення. Окремі представники українського суспільства, глибоко усві­домлюючи весь трагізм втрати Україною політичної незалежності, звер­тали свої погляди на європейські країни, сподіваючись знайти там підтримку в боротьбі за державність своєї батьківщини.

45. Суспільно-політичні рухи в Європі і Україна. Поширення масонства, декабристський рух, вільнолюбні ідеї в освітніх закладах.

У Україні як і в Росії спостерігалось піднесення суспільно0політичного руху. Результатом зростання ліберальних та революційних настроїв було поширення в Росії масонських лож і таємних політичних товариств. Чимало масонських лож було утворено в Україні. До найбільшої з них, заснованої у Полтаві під назвою «Любов до істини», належав відомий український поет І. Котляревський. Ці товариства ставили завдання визволити Україну з-під влади російського царизму. В Україні повстання декабристів почалося 29 грудня 1985 р. однак урядові війська швидко придушили повстання. Микола I жорстоко розправився з декабристами. Декабристи були першими революціонерами, які дали поштовх формуванню нових поколінь борців проти царизму. Яскравою сторінкою визвольної боротьби були виступи селянства Поділля, пов’язані з ім’ям Устима Кармалюка . Подібні до Кармалюкових се­лянські повстанські загони створювались й у інших регіонах України. Слід підкреслити, що український народ не втратив прагнення до сво­боди і незалежного політичного існування.

46. Кирило-Мефодіївське братство. Т.Г.Шевченко і його роль у духовному відродженні України.

Всупереч намаганням царизму перетворити Київ на бастіон самодержавства й русифікації, місто стає органічним центром суспільно-політич­ного і культурного життя України, звідки ідеї національного відродження й соціального визволення ширилися на всі українські землі. Саме з Києвом пов’язані перші кроки суспільно-політичної діяльності Т.Г.Шевченка. Тут у 30-40-х рр. активну громадську і культурну роботу здійснювали М.Максимович, М.Костомаров, П.Куліш, П.Маркович, В.Білозерський та ін. У січні 1846 р. у Києві виникло таємне українське товариство - Кирило-Мефодіївське братство, яке вперше в історії українського суспільного руху в нових умовах висунуло ряд політичних програмних завдань, спрямова­них на докорінну перебудову тогочасного суспільства. На думку братчиків, у створенні майбутнього вільного кола слов’янських народів провідна роль відводилась Україні, яка в минулому ніколи не мала «ні царя, ні пана», була просякнута козацьким духом вольності демократизму. Виняткову роль у боротьбі українського народу за національне виз­волення і ліквідацію кріпацтва відіграла творчість Т.Г.Шевченка, його гро­мадсько-політична діяльність. Стихійні процеси національного відро­дження, пов’язані з творчістю і культурно-просвітницькою діяльністю українських романтиків, остаточно викристалізувалися у творчості Т.Шевченка у певний політичний світогляд. Як справедливо зауважував І.Франко, від часів Катерини ІІ в кожному гуртку російських діячів і пись­менників серед найпрогресивніших зустрічаємо українців (згадаємо Капніста, Каразіна, Гнєдича, нарешті Гоголя та ін.). Серед об’єднань ро­сійських письменників в 40-х рр. українців вже немає, натомість україн­ські письменники гуртуються навколо Шевченка. Під його могутнім впли­вом формується вся новітня українська духовність. Саме Шевченко окреслив її національно-політичні ідеали. До його появи українська полі­тична думка не могла суттєво впливати на народ у цілому, на його рух до соціального і національного визволення. Лише велич Шевченківського духу, його незрівнянного поетичного слова, всеохоплююча історична про­грама об’єднували всі верстви народу, всю українську націю навколо ідеї боротьби за вільну і незалежну Україну.