3. Утворення і розвиток держави у східних слов’ян VI-X ст.

У VI-VII ст. у Середньому Подніпров’ї утворилося політичне об’єднання полян, яке прийняло назву «Русь», або «Рос». Питання про походження Русі є одним із спірних в історичній науці. Проте спроби трактувати заснування Старокиївської держави як наслідок норманського завоювання у ІХ ст. спростовані історичною наукою. Ця державність виникла задовго до утвердження династії Рюриковичів у Києві. Літописна легенда про заснування Києва братами-полянами, Києм, Щеком і Хоривом тісно пов’язана з конкретними історичними подіями VI-VII ст., становленням у цей період ранньофеодальної держави Русь. Важливим етапом у соціально-економічному і політичному розвитку давньої Русі-України був період VIII-IХ ст., який характеризувався активним процесом феодалізації суспільства, формуванням відповідної соціальної структури, зміцненням державності. Старокиївська держава досягла значної могутності на середину IХ ст. – часи князювання Аскольда. Саме в цей період Русь здійснює ряд успішних походів на Візантію, Чорне море дістає назву «Руського». Широка програма реформ, що мала зміцнити давньоруську державу почала здійснюватись при Володимирі Великому (980-1015). Він поклав край місцевим династіям «світлих князів», посадивши на їх місце своїх синів. Одночасно було завершено підкорення усіх східнослов’янських племен під владою Києва.

4. Розквіт Київської держави. Її соціально-економічний і політичний устрій х-хіі ст.

Важливим етапом у соціально-економічному і політичному розвитку давньої Русі-України був період VIII-IХ ст., який характеризувався активним процесом феодалізації суспільства, формуванням відповідної соціальної структури, зміцненням державності. Старокиївська держава досягла значної могутності на середину IХ ст. – часи князювання Аскольда. Саме в цей період Русь здійснює ряд успішних походів на Візантію, Чорне море дістає назву «Руського». Надзвичайно важливе суспільно-культурне і політичне значення мала перша спроба хрещення Русі та утворення митрополії в Києві. Однак ці поступальні кроки були перервані проязичницькими елементами, спираючись на які у Києві утверджується нова династія Рюриковичів. В процесах внутрішньої політики Київської держави важливою видається діяльність Олега, Ігоря, Ольги, Святослава, спрямована на поширення влади київського князя на більшість східнослов’янських племен. Не припинялась при цьому зовнішньополітична діяльність Русі (походи Олега, Ігоря на Візантію, дипломатичні кроки Ольги та ін.). Найвищої військової могутності Русь досягла за часів Святослава, який одержав блискучі воєнні перемоги у Волзькій Болгарії, Хазарії, Болгарії (на Балканах), Візантії, печенізьких степах. Широка програма реформ, що мала зміцнити давньоруську державу почала здійснюватись при Володимирі Великому (980-1015). Він поклав край місцевим династіям «світлих князів», посадивши на їх місце своїх синів. Одночасно було завершено підкорення усіх східнослов’янських племен під владою Києва.

5. Прийняття християнства і його рол у культурному розвитку України.

Надзвичайно важливе суспільно-культурне і політичне значення мала перша спроба хрещення Русі та утворення митрополії в Києві. Однак ці поступальні кроки були перервані проязичницькими елементами. Релігійна реформа Володимира 988 р. остаточно утвердила християнство як державну релігію у Київській державі. Прийняття християнства було закономірним актом, підготовленим усім ходом історичного розвитку східного слов’янства, і відповідало об’єктивним суспільним потребам. Християнство сприяло посиленню авторитету великокняжої влади, тіснішому об’єднанню руських земель навколо Києва, зміцненню економічних і культурних зв’язків з європейським світом, загальнокультурному піднесенню.