Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТЕМА ; ФИН, ПРЕД-Я.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
25.08.2019
Размер:
1.11 Mб
Скачать

6.4. Джерела і порядок погашення податкових зобов'язань - платником податків

Згідно з чинним законодавством про оподатковування платники відповідних податків повинні самостійно обчислювати й у зазначені терміни сплачувати встановлені для них податки, а також платежі до бюджету й до державних цільових фондів.

Зобов'язання платника податків (платежів) — сплатити у встанов­лені терміни до відповідних бюджетів і до державних цільових фон­дів обчислену у встановленому порядку суму податку (платежу) — є податковим зобов'язанням.

Податкове зобов'язання, не сплачене у встановлений термін, а та­кож сума пені, нарахована на суму цього зобов'язання, являє собою заборгованість по податках (недоїмку).

Погашення податкових зобов'язань, а також заборгованості по них може проводитися самим платником податків за рахунок власних коштів, а за їхньої відсутності — за рішенням органу стягнення — за рахунок відповідного майна платника.

При цьому джерелами власних коштів, що спрямовуються на спла­ту податкових зобов'язань (боргів), є кошти, отримані від продажу продукції, товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, ви­пуску цінних паперів та ін.

За рішенням платника податків, оплата його податкових зобов'я­зань або погашення податкової заборгованості може здійснюватися шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відпо­відного бюджету перед таким платником податків, термін погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платни­ка податків.

По обов'язкових платежах (податках, зборах), що сплачуються з об'єктів нерухомості, джерелом їхньої самостійної сплати можуть бу­ти активи як власника таких об'єктів нерухомості, так і будь-якої особи, на яку покладено обов'язок сплати податків.

Джерелами погашення заборгованості по податках у їхнього платни­ка, за рішенням органу стягнення, є будь-які активи платника податків, що з моменту виникнення боргу автоматично передаються в подат­кову заставу.

Перехід активів у податкову заставу відбувається:

  • при неподанні або невчасному наданні платником податків по­даткової декларації — з першого робочого дня, що настає за остан­нім днем терміну, встановленого для надання податкової декла­рації;

  • при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого самим платником податку, — з дня, що настає за останнім днем установ­леного терміну сплати;

  • при несплаті суми податкового зобов'язання, розрахованого кон­тролюючим органом, — з дня, що настає за останнім днем терміну погашення, встановленого контролюючим органом у податковому повідомленні.

Водночас, не можуть бути використані як джерела погашення по­даткового боргу платника податків, за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, такі активи:

  • майно платника податків, надане в заставу іншим особам;

  • активи, що належать на правах власності іншим особам і перебу­вають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника податків (оренда, збереження, давальницька сировина);

  • засоби інших осіб, надані платнику податків у внесок (депозит), а також власні засоби юридичної особи, які використовують ся для виплат заборгованості по основній заробітній платі робітникам, які є учасниками трудових відносин з даною юридичною особою;

  • кредити або позики, надані платнику податків кредитно-фінансовими установами;

  • майно, включене до складу цілісних майнових комплексів держав­ них підприємств, що не підлягають приватизації тощо.

З-під податкової застави активи звільняються з дня:

  • одержання податковим органом копії платіжного доручення, зас­відченого банком, про перерахування до бюджету всієї суми подат­кового зобов'язання;

  • надання до податкового органу податкової декларації, у випадку, якщо вона не була своєчасно подана;

  • визнання податкового боргу безнадійним через ліквідацію платни­ка або зняття його з реєстрації;

  • прийняття податковим органом рішення про розстрочку, відстроч­ку суми податкового боргу;

  • одержання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків;

  • прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом) у межах процедур, обумовлених законодавством по питаннях бан­крутства та ін.

У випадках своєчасного непогашений платником податкових зо­бов'язань або податкового боргу через відсутність у нього власних коштів і рішення щодо відстрочки платежів, податковий орган може погасити такі зобов'язання та борг за рахунок продажу активів, що знаходяться в заставі у такого платника. Проте продаж активів платника податків провадиться не раніше ніж через місяць (тридцять днів) з дня відправлення йому податковим органом другої податко­вої вимоги про самостійне погашення наявного в нього податкового боргу.

Продаж активів здійснюється в порядку, встановлюваному плат­ником податків або податкового керуючого. Проте в усіх випадках ураховується необхідність зберігання цілісності майнового комплек­су платника податків, що забезпечить ведення його виробничої діяль­ності до повного погашення боргу.

У випадках, коли платник податків до укладання договору купівлі-продажу його активів повністю погашає суму податкової заборго­ваності, податковий орган приймає рішення про звільнення його ак­тивів з-під податкової застави та скасовує своє рішення про прове­дення їх продажу.

У разі, коли при ліквідації платника податків частина його подат­кових зобов'язань або податкового боргу залишається непогашеною у зв'язку з недостатністю його активів, вона погашається за рахунок активів засновників або учасників цього підприємства, якщо вони несуть повну або часткову відповідальність за зобов'язаннями плат­ника податків відповідно до чинного законодавства.

У випадках, коли власник платника податків або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію такого платника по­датків, його податкова заборгованість, або податковий борг підлягає врегулюванню в такому порядку:

  • якщо реорганізація здійснюється шляхом розподілу платника по­датків на дві або більше юридичні особи з ліквідацією такого плат­ника податків, усі зновстворені платники податків наділяються правами й обов'язками щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу в розмірі, що припадає на частину балансо­вої вартості активів, отриманих ними при їхньому створенні в процесі реорганізації колишнього підприємства;

  • якщо реорганізація здійснюється шляхом зміни назви, організа­ційно-правового статусу, то такий платник податків після реор­ганізації набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення податкових зобов'язань або податкового боргу, які виникли до його реорга­нізації;

• якщо реорганізація здійснюється шляхом об'єднання двох або більшої кількості платників податків в одного платника з ліквіда­цією юридичних осіб, що об'єднались, то об'єднаний платник по­датків набуває всіх прав і обов'язків по погашенню податкових зобов'язань або податкового боргу платників, що об'єдналися.

Реорганізація платника податків не змінює термінів погашення по­даткових зобов'язань або податкового боргу платниками, створеними внаслідок реорганізації.

У випадках неможливості платником податків сплатити своєчасно узгоджену з податковим органом суму податкових зобов'язань або податкового боргу він може звернутися з заявою до податкового ор­гану про розстрочку або відстрочку сплати суми платежу.

Підставою для розстрочки сплати податкових зобов'язань або відстрочки сплати податкового боргу є надання платником податків достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу або про неможливість його погашення через негативні природ­ні явища, які сталися.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'я­зань у межах одного бюджетного року приймається:

  • керівником податкового органу нижчого рівня з затвердженням його рішення керівником податкового органу вищого рівня — що­ до загальнодержавних податків (платежів);

  • керівником податкового органу з наступним затвердженням його рішення фінансовим органом місцевого самоврядування — щодо місцевих податків (платежів).

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'я­зань на термін, що перевищує бюджетний рік, приймається:

  • по загальнодержавних податках і обов'язкових платежах — керів­ником центрального податкового органу зі згодою з Міністерством фінансів України;

  • по місцевих податках і зборах — керівником податкового органу за узгодженням з фінансовим відділом місцевого органу виконавчої влади.

Розстрочка податкових зобов'язань надається на умовах податко­вого кредиту з погашенням його рівними частками за період, на який надана розстрочка, починаючи з податкового періоду, що настає за періодом надання даного кредиту.

Відстрочення податкових зобов'язань надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов'язань та нараховані на них від­сотки сплачуються рівними частками з періоду, визначеного відпо­відним податковим органом або органом місцевого самоврядуван­ня, але не пізніше закінчення дванадцяти календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання. Розстрочен­ня та відстрочення податкових платежів не можуть надаватися що­до податкових зобов'язань із ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезені на територію України товарів, внесків до Пенсійного фонду і Фонду обов'язкового соціального страху­вання.