- •Тема 4. Оподаткування підприємств
- •Місцеві податки та збори.
- •1. Сутність, призначення і функції податків
- •2. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні
- •3. Сутність податкової системи, принципи її побудови, види податків і джерела їх сплати
- •4. Непрямі податки
- •4.1. Податок на додану вартість
- •Податкова накладна
- •Податкова декларація з податку на додану вартість
- •Продовження таблиці 4.2
- •4.2. Акцизний збір
- •Акцизним збором не обкладаються:
- •Розміри ставок акцизного збору по окремих видах підакцизних товарів в Україні
- •Розрахунок акцизного збору
- •Розділ 1. Обчислення акцизного збору
- •Розділ 2. Результати перерахунку акцизного збору
- •4.5. Прямі податки
- •5.1. Оподаткування прибутку підприємств
- •Розрахунок загальної суми інших видів витрат
- •Розрахунок амортизаційних відрахувань
- •Декларація про податок на прибуток підприємства (скорочена)
- •5.2. Оподаткування доходів фізичних осіб
- •5.3. Особливості оподаткування доходів від заняття підприємницькою діяльністю та інших доходів
- •5.4. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
- •Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
- •Розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
- •5.5. Плата (податок) за землю
- •Розміри ставок земельного податку на землі, що мають вартісну оцінку
- •Середні ставки земельного податку для земельних ділянок населених пунктів, грошова оцінка яких не встановлена
- •Податковий розрахунок земельного податку на 2003 р.
- •Розрахунок суми земельного податку на земельні ділянки населених пунктів, яким не встановлено грошову оцінку, на 2003 рік
- •5.6. Плата за воду
- •Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів з водних об'єктів, які знаходяться на поверхні
- •Розрахунок плати за спеціальне використання водних ресурсів, використаних за третій квартал 2003 р. Платник ват «Житомирдрев»
- •5.7. Сплата єдиного податку
- •Розрахунок сплати єдиного податку
- •5.8. Фіксований сільськогосподарський податок
- •4.6. Місцеві податки та збори
- •4.6.1. Комунальний податок
- •6.2. Податок з реклами
- •6.3. Місцеві збори
- •6.4. Джерела і порядок погашення податкових зобов'язань - платником податків
2. Поняття, що застосовуються в оподаткуванні
Оподаткування юридичних і фізичних осіб пов'язане з використанням таких ключових термінів і понять, як суб'єкт, об'єкт і ставка оподаткування, одиниця виміру, податковий період.
Суб'єкт оподаткування або платник податку — це той, хто сплачує податок, тобто юридична чи фізична особа, яка зобов'язана згідно з чинним законодавством сплачувати відповідні податки і податкові платежі. В окремих випадках між платником податку і державою може знаходитись уповноважений орган, служба, які утримують податок з платників, перераховують його до бюджету і відповідальні за це. Таке має місце, наприклад, при утриманні прибуткового податку з доходів робітників і службовців обліковою службою підприємства і перерахування його до бюджету.
Суб'єкт оподаткування повинен мати самостійне джерело доходу і бути зареєстрованим у податковому органі.
Поняття «платник податку» переважно є відносним, тому що в більшості випадків цей суб'єкт (платник) є лише опосередкованою, транзитною ланкою проходження податків. Він не стільки сплачує податок, скільки здійснює перерахування до бюджету частки отриманих доходів. Реальним платником кожного податку є його носій — споживач товару, бо він оплачує в кінцевому підрахунку вартість товарів і послуг і створює дохід — джерело оподаткування об'єкта. Таким чином, у всіх випадках, коли споживачами товарів є їх покупці — вони є реальними платниками податків.
Об'єкт оподаткування — це те, що обкладається податком, база оподаткування відповідним податком. Об'єктом оподаткування можуть бути доходи в широкому значенні (прибуток, рента, дивіденди), заробітна плата, капітал (рухоме і нерухоме майно, земля тощо), вартість продукції, робіт, послуг, операції з цінними паперами, користування природними ресурсами, майно юридичних і фізичних осіб додана вартість продукції і товарів, інші об'єкти, визначені Законом України «Про оподаткування».
Об'єкт оподаткування повинен бути реальним, стійким, легко визначатися, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до податку, що стягується, і його платника. Однак ці вимоги не завжди виконуються. Наприклад, прибуток і зарплатню сталим об'єктом оподаткування наразі назвати неможливо, тому що обсяги прибутку, який отримує народне господарство України, може знижуватись, а заробітна плата місяцями не виплачуватись. Заробітна плата обкладається при стягненні кількох видів податків, зокрема комунального податку, які не мають прямого відношення до об'єкта обкладання (зарплатні). У зв'язку з цим вибір об'єкта оподаткування повинен бути таким, щоб менше було суперечностей у вимогах до нього.
Податкова ставка — це встановлений у законодавчому порядку розмір податку на одиницю оподаткування. Залежно від методів встановлення, ставки бувають універсальні і диференційовані.
Універсальна ставка — це єдина для всіх платників ставка, встановлена на одиницю об'єкта оподаткування. Наприклад, ставка податку на додану вартість.
Диференційована ставка — це ставка податку з одиниці об'єкта оподаткування, що встановлюється диференційовано по видах платників і характеристиках об'єкта оподаткування. Наприклад, ставки податків на прибуток диференційовані по видах платників (підприємства, страхові компанії та інноваційна діяльність), а ставки податку на землю — залежно від призначення використання та місцезнаходження земельної ділянки.
Встановлення єдиних чи диференційованих ставок має одну мету — створення або однакових, або різних умов оподаткування для всіх платників відповідних податків. Так, в одних випадках тільки єдина ставка ставить всіх платників у рівні умови, а диференційовані ставки створюють одним платникам пільгові, а іншим — більш жорсткі умови. Чи навпаки, диференціація ставок створює рівні умови платникам, як у платні за землю, залежно від місцезнаходження земельної ділянки.
За методом побудови податкові ставки поділяються на абсолютні (в гривнях на одиницю оподаткування) і відносні (у відсотках до об'єкта оподаткування в грошовому виразі). Відносні (відсоткові) ставки, в свою чергу, поділяються на постійні (незмінні), прогресивні і регресивні.
Постійні (незмінні) — це єдині ставки, які не змінюються залежно від зміни розміру об'єкта оподаткування (ставки податку на додану вартість). Їх застосування спрощує роботу щодо стягнення податків і ставить платників у рівні умови.
Прогресивні ставки — це такі ставки, розмір яких збільшується зі зростанням обсягів об'єкта оподаткування (ставки стягнення податку з автотранспортних засобів).
Встановлення податкових ставок — досить важка робота, але це є найважливішою проблемою оподаткування. Недосконалість установлених ставок може призвести до порушення функцій податків. Тому при їх установленні необхідно виходити з наявного досвіду оподаткування з урахуванням повного і своєчасного покриття витрат держави і позитивного впливу кожного податку на фінансові результати роботи платників податків.
Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта оподаткування. Вона має фізичний (гектар, квадратний метр) і вартісний виміри (в гривнях). Наприклад, при розрахунку плати за земельну ділянку, яка входить до складу населених пунктів, одиницею оподаткування є гектар, соті гектара, квадратні метри. У цьому випадку, якщо має місце фізичний вимір, одиниця оподаткування більш точно відображає об'єкт оподаткування, а відповідно, вона більш доступна і проста в підрахунку плати за землю. Грошовий вимір об'єкта оподаткування може бути безпосереднім (наприклад, оцінка доходів платника податків) і опосередкованим (наприклад, при оцінці земель сільськогосподарського призначення за ринковими і нормативними цінами). Опосередкований грошовий вимір одиниці оподаткування менш точний, оскільки він певною мірою відносний, бо може змінитися зі зміною цін. Тому, де це можливо, при оподаткуванні необхідно встановлювати одиницю оподаткування в фізичному вимірі, що буде сприяти більш реальному підрахунку податків.
Податкова квота — це частина податку в доході платника. Виражається вона як в абсолютному, так і у відносному підрахунку. Вона характеризує рівень оподаткування.
Податковий період (період оподаткування) — це період часу, за який відбувається оподаткування.
Суттєвим регулятором економічних умов платників податків є пільги по податках. Вони виражаються в повному або частковому звільненні платників від сплати податків. Пільги встановлюються в законодавчому порядку по окремих видах податків або платників з урахуванням їх платоспроможності, соціального значення товару, що оподатковується.
У практиці оподаткування застосовується такі види пільг: неоподаткований мінімум об'єкта оподаткування (наприклад, при утриманні податків із зарплатні); звільнення від сплати податків окремих юридичних і фізичних осіб; зниження податкових ставок для окремих платників податків; зменшення об'єкта оподаткування за рахунок вилучення з нього окремих видів пільг (зменшення оподаткованого доходу на суму емісійного доходу при підрахунку податку на прибуток або звільнення від сплати податку на землю заповідників, ботанічних садів, зоологічних парків, науково-дослідних закладів сільськогосподарського профілю і т. д.).