- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •4. Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •5.Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (551-479 до н.Е.)та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н.Е.) Трактат "Гуань-цзи" (іv в. До н.Е.).
- •6. Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •7. Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон (234-149 р.Р. До н.Е.), Тиберій (163-132 р.Р. До н.Е.) та Гай (153-121 р.Р. До н.Е.) Гракхи, Варрон (116-27 р.Р до н.Е.), Колумелла (і ст. Н.Е.)
- •8. Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •10. Економічні погляди середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну”. Фома Аквінський (1225-1274).
- •11. Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •12. Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13. В.Петті (1623-1687) – засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •Ценность (стоимость). Исследование меновых отношений. 1. Ценность (стоимость) измеряется затраченным трудом. 2. Величина её зависит от производительности труда.
- •15. Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17. Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18. Подальше поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19. А.Сміт (1723-1790) – засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці “Дослідження про природу і причини багатства націй” (1776 р.)
- •20. А. Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •21. Вчення а. Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •22. А. Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •23. А. Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю.
- •25. Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26. Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27. Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28. Дж. Ст. Мілль (1806–1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29. Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •I. Важнейшим условием прогресса на первых порах есть экономическая политика протекционизма.
- •2. Производительные силы нации главное. Продукт можно растранжирить, проесть. Отсюда принцип промышленного воспитания нации.
- •30. Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32. Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33. Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У.Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35. Лозаннська школа маржіналізму. Теорія загальної рівноваги л.Вальраса. Оптимум Парето.
- •36. Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37. Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38. Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877–1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883–1946) «Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей» (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40. Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41. Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42. Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899 – 1992), л. Мізес (1881 – 1973).
- •1. Лондонская школа (л. Фон Мизес и ф. Фон Хайек).
- •2. Чикагская школа. (м.Фридмен).
- •3. Фрайбургская школа (в.Ойкен, л.Эрхард).
- •43. Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. Хх ст. М.Фрідмен (1912 – 2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44. Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45. Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46. Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л. Ерхарда.
- •47. Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина хх ст.) та його засновники: т. Веблен (1857 – 1929), Дж. Коммонс (1862 – 1945), в. Мітчелл (1874 – 1948).
- •48. «Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908 – 2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49. Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
- •50.Економічна думка України кінця хіх – початку хх сторіччя. Погляди м.І. Туган-Барановського.
- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
5.Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (551-479 до н.Е.)та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н.Е.) Трактат "Гуань-цзи" (іv в. До н.Е.).
Древний Китай дал наиболее широкую гамму вариаций управления людьми в восточной системе рабовладения. Она нашла своё отражение, в основном, в четырёх ключевых направлениях китайской философии: конфуцианстве, даосизме, легизме и моизме.
Конфуцианство (Конфуций.) В качестве основного метода подчинения людей в государстве, были использованы отношения в большой патриархальной китайской семье, где выделялось, по мужской линии, старшинство. Младшие должны были беспрекословно подчиняться старшим, в то же время, старшие были обязаны уважать младших. Как глава семейства (отец) должен был заботиться обо всех членах семьи, так и император должен был заботиться обо всём народе, откуда и пошло название «отец народов».
Даосизм (Лао-Цзы). Целью было познание мистического дао, проявлением которого в каждом конкретном случае является «де». Человек может достичь совершенства и даже бессмертия, если достигнет отчуждения от мира и соединится с природой. Человеку нет смысла что-либо предпринимать, так как рано или поздно всё изменится само собой. Нужно оставаться бездеятельным..
Легизм. Цзы Чан и Ли Куя. Сторонники легизма предлагали управлять людьми не при помощи ритуалов, а законов, написанных, в отличие от гражданских (буржуазных), под соответствующего императора. При его нарушении людей строго наказывали.
Шан Ян — выдающийся китайский мыслитель, один из основоположников легизма.
Основные положения теории Шан Яна:
-Для государства ценность составляет только армия и заготовка зерна.
-Почитание традиций, культ предков, конфуцианские ценности, учёность, ритуал, музыка, литература являются паразитами, которые отвлекают народные массы от Единого.
-Все люди ценятся только по их заслугам, а не в соответствии с происхождением.
-Все равны перед законом.
-Подушный налог зерном приводит к тому, что все "бездельники" в семьях оказываются вынужденными работать.
-Поощрялось доносительство как мера предупреждения проступков.
-Поощрялось освоение пустующих земель.
-Военные заслуги измерялись в головах убитых противников. Отстающие подразделения строго наказывались.
Шан Ян известен прежде всего как человек, первым сформулировавший принцип тоталитарного государства.
Моизм. Его основатель – Мо Ди (Мо-цзы). Основной источник моизма книга "Мо-цзы". Суть учения состояла в том, что миром должно править добро, что сближало это учение с конфуцианством. Добро царило при патриархальном строе. Добром считалось то, что соответствует пользе народа и то, что является для него истиной.
Трактат «Гуань-цзы» о государственном регулировании экономики. В трактате содержались важные наработки об использовании товарно-денежных отношений для стабилизации натурального хозяйства. Император должен сосредотачивать в своих руках возможности для регулирования экономических процессов через регламентацию труда «служивого люда», выработку нормативов для организации натурального хозяйства.