Графічне зображення допусків і відхилень

Має високу наочність і дозволяє швидко визначити характер з'єднання деталей і спрощує виконання різних розрахунків.

Для спрощення і підвищення наочності ескізів краще зображувати зони допусків отворів і валів з однієї сторони. При зображенні масштаб не витримується. Нульова лінія – це номінальний розмір. Від неї відкладають відхилення при графічному зображенні допусків і посадок: додатні – вверх, від'ємні – вниз.

На схемах указують номінальний розмір D і граничні (D_max, D_min, d_max, d_min) розміри, поля допусків (ES, ЕІ, es, ei).

Поле допуску – поле, обмежене верхнім і нижнім відхиленнями. Положення поля допуску відносно номінального розміру (або нульової лінії) визначається одним з двох відхилень (верхнім або нижнім) яке називають основним. В системі допусків і посадок СЕВ за основне приймають менше з двох відхилень за абсолютною величиною, тобто те, що ближче до нульової лінії.

Граничні відхилення відкладають від нульової лінії. На таких спрощених схемах не указують номінальні і граничні розміри. Спрощені схеми можна креслити в масштабі, вони виходять більш наочними, простими і компактними.

Одиниця допуску і поняття про квалітет

Точність розмірів визначається допуском – при зменшенні допуску точність зростає і навпаки. Але значення допуску без урахування величини розміру не може слугувати мірою точності. Це пояснюється наступним:

1. Зі зростанням розмірів зростають технологічні труднощі обробки деталей з малими допусками. Зв'язок між економічно досяжною точністю і розмірами встановлюється за допомогою умовної величини – одиниці допуску. Одиниця допуску і (І) вказує на залежність допуску від номінального розміру.

Для розмірів до 500 мм

, де D_m – середній діаметр інтервалу.

2. До розмірів, навіть маючих однакові значення, можуть висуватися різні вимоги щодо точності. Тому стандартні системи допусків і посадок містять ряд квалітетів.

Квалітетом називається сукупність допусків, що відповідають однаковим ступіням точності для усіх номінальних розмірів.

Допуск для квалітетів визначають за формулою:

Т = аі (І), де а – число одиниць допуску.

В межах одного квалітету а=const, тому усі розміри в кожному квалітеті мають однаковий ступінь точності. Допуски для різних розмірів все ж змінюються, тому що зі зростанням розмірів зростає одиниця допуску. При переході від квалітету високої точності до квалітету грубої точності допуски зростають завдяки зростанню числа одиниць допуску.

Усього існує 19 квалітетів: 0,1; 0; 1; …17.

Висновки.

1. Одиниця допуску залежить тільки від розмірів і не залежить від призначення, умов роботи і способів обробки деталей, тобто одиниця допуску дозволяє оцінювати точність різних розмірів і є загальною мірою точності або масштабом допусків різних квалітетів.

2. Допуски однакових розмірів в різних квалітетах різні, тому що залежать від числа одиниць допуску а, тобто квалітети визначають точність однакових номінальних розмірів.

3. Різноманітні способи обробки деталей мають певну економічно досяжну точність: чернове точіння дозволяє обробляти деталі з грубими допусками; для обробки з малими допусками застосовують тонке шліфування і т.і., тому квалітети фактично визначають технологію обробки деталей.

   Допуски і посадки гладких циліндричних і пласких спряжень

Основне відхилення – одне з двох відхилень (верхнє або нижнє), що використовується для визначення положення поля допуску відносно нульової лінії. Таким відхиленням є те, що розташоване ближче до нульової лінії. Усього передбачено по 28 рядів основних відхилень. Вони позначаються однією або двома латинськими літерами: великими для отворів і маленькими для валів.

Основний отвір позначається літерою H (EI=0), а основний вал - літерою h (es=0).

Основні відхилення валів залежать від номінальних розмірів і є постійними для усіх квалітетів (за виключенням J, K, M, N, j, k), а допуск має різні значення.

Ряди основних відхилень від А (а) до H (h) використовуються для посадок з зазором, від J (j) до N (n) – для перехідних посадок (ці посадки можуть утворювати як зазор, так і натяг), від P(p) до ZC (zc) – для посадок з гарантованим натягом.

Існує три способи нанесення відхилень на кресленнях:

1. умовними позначеннями, наприклад, 18Н7, 60f6.

2. числовими величинами, наприклад, _Ø .

3. умовними позначеннями полів допусків і далі справа, в дужках, числовими величинами межових відхилень (змішаний спосіб).

На зборочних кресленнях межові відхилення спряжених поверхонь позначають у вигляді дробу. У чисельнику завжди наведені параметри отвору, в знаменнику – валу, наприклад: