Наплавлення.

На робочу поверхню виробу, нагріту до оплавлення, наносять розплавлений метал. Наплавленням можна відновити розміри зношеного виробу або наплавити шар металу на поверхню з заданими властивостями (зносостійкістю, кислотостійкістю або жаростійкістю). Наплавлення дозволяє отримати біметалічні вироби з високою міцністю, довготривалястю при низькій вартості.

Різання.

Способи різання, пов'язані з їх нагріванням, розділяють на хімічні, що базуються на спалюванні металу в струмині кисню, і фізичні, що відбуваються розплавленням металу електричною дугою або іншим високотемпературним джерелом теплоти.

Хімічним способом ріжуть низько- і середньо вуглецеві сталі і деякі леговані сталі.

Фізичним способом можна різати любі метали і сплави.

Контроль якості зварювання.

Дефекти, що виникають при зварюванні, підрозділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносять нерівномірність перетину і невідповідність розмірів шва проектним даним, підрізи, зовнішні тріщини в шві або зоні термічного впливу, не заварені кратери і зовнішні пори. До внутрішніх дефектів відносять не провари, шлакові включення, пори, тріщини, перегрів.

При контролі якості проводять зовнішній осмотр, металографічний і хімічний аналізи, механічні випробовування, просвічування, використовують магнітні методи, ультразвукову дефектоскопію і випробовування на щільність.

Стандартизація

Встановлення і використання правил з метою упорядкування діяльності в певній області на користь і при участі усіх зацікавлених сторін. Передбачає встановлення єдиних фізичних величин, термінів і позначень, вимог до продукції і виробничих процесів, а також вимог, що забезпечують безпеку людей і збереження матеріальних цінностей.

Якість продукції – це сукупність її властивостей, що забезпечують використання цієї продукції згідно її призначення.

Взаємозамінюваність – властивість незалежно виготовлених деталей займати своє місце в збірній одиниці без додаткової механічної або ручної обробки, забезпечуючи при цьому нормальну роботу вузлів, механізмів, машин.

Допуски, посадки та технічні вимірювання Основні поняття Поверхні, їх розміри, відхилення і допуски

Поверхні деталі бувають циліндричні, плоскі, конічні, евольвентні, складні. Крім того, вони поділяються на спряжені і неспряжені. Спряженні – це поверхні, по яких деталі з'єднуються у зборочці одиниці і в механізми, неспряжені, або вільні – це конструктивно необхідні поверхні, не призначені для з'єднання з поверхнями інших деталей.

Внутрішні поверхні (циліндричні і з паралельними площинами –шпоночні пази) є охоплюючи ми, їх умовно називають отворами. Діаметри отворів позначають D.

Зовнішні поверхні (циліндричні поверхні валів, бокові грані шпонок) є охопленими, їх умовно називають валами і позначають d.

Розміри виражають числові значення лінійних величин (діаметрів, довжин тощо) і поділяються на:

• номінальні. Відносно них визначають межові розміри і відраховуються відхилення. Це основні розміри деталей і їх з'єднань, їх визначають після розрахунків деталей. Спряжені поверхні мають спільний номінальний розмір. Ці розміри проставляють на кресленнях;

• дійсні, що встановлюються вимірюванням з допущеною похибкою. Похибку вимірювання (вибір вимірюю чого засобу) необхідно погоджувати з точністю, яка вимагається для даної величини;

• граничні. Два гранично допустимих розміри, між якими повинен знаходитися або яким може дорівнювати дійсний розмір. Найбільший граничний розмір D_max, d_max, найменший D_min,.

Відхилення – алгебраїчна різниця між розміром (граничним, дійсним) і номінальним розміром. Відхилення отворів позначають Е, валів – е.

Дійсне відхилення – це алгебраїчна різниця між дійсним і номінальним розмірами.

Е_д = D_д - D

Граничне відхилення

Е_г = D_гр - D

Верхнє, нижнє і середнє відхилення:

• верхнє ES = D_max – D; es = d_max – D;

• нижнє ЕІ = D_min - D; ei = d_min – D;

• середнє Е_m = 0.5(ES + ЕІ); е_m = 0,5(es + ei).

Допуск розмірів. Дійсні розміри деталей мають знаходитися у допустимих межах, які в кожному конкретному випадку визначаються граничними розмірами або граничними відхиленнями.

Допуск Т (TD, Td) –це різниця найбільшого і найменшого граничних розмірів:

TD = D_max - D_min; Td = d_max - d_min

або

TD = ES – ЕІ; Td = es – ei

Тому:

D_max = D + ES; D_min = D + ЕІ

d_max = D + es; d_min = D + ei

Допуск величина завжди позитивна, незалежно від способу його обчислення. На кресленнях допуск указують тільки через граничні відхилення, наприклад: _Ø (приклад 4.3, стор. 52).