- •Фізичні:
- •Технологічні: здатність піддаватись певним методам обробки.
- •Перетворення у твердому стані (вторинна кристалізація).
- •Порівнюючи між собою перетворення у точках с і s діаграми, можна відмітити наступне:
- •Виробництво сталі
- •За способом виготовлення:
- •Маркування сталей.
- •Сплави на основі міді
- •Легкі сплави Сплави на алюмінієвій основі
- •Сплави на алюмінієвій основі
- •Магній та його сплави
- •Сплави на основі магнію
- •Титан та його сплави
- •Основи термічної обробки сталей
- •Перетворення в сталі при нагріванні.
- •Перетворення в сталі при охолодженні.
- •Узагальнення
- •Властивості структурних складових, що виникають при охолодженні сталі.
- •Відпалювання.
- •Нормалізація
- •Гартування
- •Способи гартування
- •Відпускання
- •Хіміко-термічна обробка сталі
- •Суть і види корозії металів
- •Методи захисту металів від корозії
- •Литво в разові форми.
- •Литво у багаторазові форми
- •Обробка металів тиском.
- •Фізична сутність пластичної деформації.
- •Нагрівання металу.
- •Види обробки тиском
- •Основні види прокату
- •Устаткування і електроди для ручного дугового зварювання
- •Ручне дугове зварювання.
- •Електрошлакове зварювання
- •Інші способи зварювання плавленням. Дугове зварювання в середовищі захисного газу.
- •Плазмове зварювання.
- •Газове зварювання.
- •Зварюванні під водою.
- •Зварювання лазером.
- •Способи зварювання тиском.
- •Наплавлення.
- •Різання.
- •Контроль якості зварювання.
- •Стандартизація
- •Допуски, посадки та технічні вимірювання Основні поняття Поверхні, їх розміри, відхилення і допуски
- •Графічне зображення допусків і відхилень
- •Одиниця допуску і поняття про квалітет
- •Допуски однакових розмірів в різних квалітетах різні, тому що залежать від числа одиниць допуску а, тобто квалітети визначають точність однакових номінальних розмірів.
- •Загальні відомості про посадки
- •Посадки в системі отвору і в системі валу
- •Матеріали для виготовлення деяких деталей:
Відпускання
Відпусканням називають нагрів до температури, не вище 7270С, витримку за цієї температури і охолодження на відкритому повітрі. В результаті знижуються або повністю зникають внутрішні напруження, знижується крихкість і твердість і підвищується ударна в'язкість загартованих виробів.
Розрізняють три типи відпускання:
низьке. Характеризується нагрівом до температур 150-2500С. Утворюється структура відпущеного мартенситу. Внутрішні напруження у виробів зменшуються, дещо підвищується в'язкість і зникає гартівна крихкість. Застосовують для різальних і вимірювальних інструментів.
середнє. Характеризується нагрівом до температур 350-4500С. При такому відпусканні мартенсит перетворюється на троостит, твердість сталі зменшується, а в'язкість підвищується. Таким чином обробляють пружини, ресори і інші вироби, що працюють при помірних ударних навантаженнях.
високе. Характеризується нагрівом до температур 500-6500С. Сталь набуває структури сорбіту, що забезпечує повне усунення внутрішніх напружень. Сталь має досить високу міцність, в'язкість і пластичність при достатній твердості. Високого відпускання зазнають конструкційні, вуглецеві та леговані сталі, з яких виготовляють вали, шестерні та ін.
Поліпшення. Після гартування структура сталі є феритно-цементитною і пластинчастою. В результаті високого і середнього відпускання структура сталі стає зернистою. Така структура зумовлює високі механічні властивості відпущеної сталі, тому гартування з наступним високим відпусканням називають поліпшенням сталі.
Старіння. Це процес закінчення перетворення залишкового аустеніту на мартенсит. Старіння буває природним і штучним. Природне триває досить довго (до 2 років). Штучне здійснюють за нагріванням до температури 150-2000С у масляних ваннах протягом 8-16 годин із наступним повільним охолодженням разом із ванною.
Обробка холодом. Застосовують для загартованих деталей (вимірювальних інструментів, підшипників і т.і.), виготовлених з високо вуглецевих і легованих сталей. Обробка холодом прискорює перетворення аустеніту на мартенсит, тому деталі та інструменти мають більшу твердість, причому розміри деталей на змінюються, що має велике значення при виробі точних вимірювальних інструментів. Обробка холодом проводиться відразу ж після гартування. Деталі охолоджують до температури мінус 800С і нижче. В якості охолодників використовують рідкий кисень (-1830С) або рідкий азот (-1950С).
Поверхневе гартування забезпечує високу твердість і стійкість до спрацювання поверхневого шару, при цьому осереддя зостається м'яким, внаслідок чого збільшується міцність деталей.
Такий вид гартування застосовують для термообробки деталей, що працюють на удар і водночас повинні мати високу твердість поверхневого шару: шийки колінчастих валів, гільзи двигунів внутрішнього згоряння, поршневі пальці, пальці ресор та ін.).
Під час нагрівання деталь нагрівають не на всю товщину, а лише її поверхневий шар, після цього охолоджують водою. При цьому деталь загартовується лише на глибину 2-10 мм.
Після поверхневого гартування здійснюють низьке відпускання.
Нагрів поверхневих шарів виробів може досягатися різними методами:
струмом високої частоти (вуглецеві сталі з вмістом вуглецю ≈ 0,4%).
ацетиленовим полум'ям. Слідом за пальником подається вода. Застосовується у важкому машинобудування для гартування великих деталей і в ремонтних майстернях;
лазером. Поверхні за час 10-3 – 10-7 с нагріваються до високої температури. Поверхні сталевих і чавунних деталей Це – перспективний метод поверхневого зміцнення деталей.