50. Зміст і задачі управління вхідними грошовими потоками.

Зміст управління вхідними ГП:

1. визначення складу вхідних потоків;

2. визначення обсягу та періодичності формування кожного потоку;

3. аналіз факторів, які впливають на формування вхідних потоків в абсолютному обсязі та в часі;

4. виявлення впливу потоків на поточний фін стан та кінцеві результати роботи підприємства;

5. контроль за формуванням потоків та прийняття рішень по їх оперативному управлінню.

Загальні задачі управління вхідними потоками:

1. підвищення кількості, розширення переліку коштів, знаходження їх оптимальної структури;

2. збільшення абсолютної суми ГП;

3. прискорення в часі надходження потоків від інших субститутів господарювання;

4. зменшення втрат підприємства, пов’язаних з надходженням потоків;

5. забезпечення стійкого фін стану підприємства, підвищення ефективності роботи, рост прибутковості та рентабельності.

51. Політика управління дебіторською заборгованістю підприємства.

Зміст політики управління ДЗ:

1. формування принципів здійснення розрах з контрагентами

- формування для підпр прийнятних термінів платежів;

- формування прийнятних форм розрах з партнерами;

2. виявлення фін можливостей надання підпр комерційного та споживчого кредиту;

3. визначення можливої суми оборотних активів, які відволікаються в ДЗ;

4. визначення складу та оцінки майбутніх дебіторів по товарним операціям;

5. лімітування розмірів кредиту, що надається;

6. оцінка розміру фін втрат від відволікання оборотних активів і можливостей їх компенсації;

7. формування умов забезпечення вилучення ДЗ. На підпр формується система заходів (оформлення кожного комерц кредиту забезпеченням векселями; вимога страхування дебіторами окремих видів комерц кредиту; надання гарантій інш. партнерам тощо).

8. формування системи штрафів за прострочу виконання зобов’язань;

9. визначення процедури вилучення ДЗ;

10. використання сучасних форм рефінансування ДЗ, тобто переведення в інші форми оборотних активів: факторинг, облік векселів чи їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг (неустойка, конфіскація, штраф).

52. Банкрутство фірми, методи його визначення.

Згідно статті 1 Закону України „Про банкрутство”, під банкрутством розуміється пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності - задовольнити в встановлений термін пред’явлені до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом.

На практиці найбільш широко використовують Z рах Альтмана:

Z рах Альтмана = ((оборотний капітал / активи)*1,2) + ((нерозподілений прибуток / активи)*1,4) + ((дохід від основної діяльності / активи)*3,3) + ((ринкова вартість акцій / поточні пасиви)*0,6) + ((обсяг продаж / активи)*1)

Ймовірність банкрутства визначається по шкалі:

Z рах Рі (ймовірність)

до 1,8 дуже висока

1,8 – 2,7 висока

2,8 – 2,9 можливо

3 та вище дуже низька

53. Економічна сутність фінансових ризиків на підприємстві та їх класифікація.

Ризик – це ймовірність виникнення збитків чи недоотримання доходів у порівнянні з доходами, що прогнозуються.

Види підприємницьких ризиків:

1. виробничий ризик;

2. комерційний ризик (виникає в процесі реалізації);

3. фін ризик (виникає в сфері відносин підприємств з ком банками, біржами, інвестиційними та страховими компаніями).

Ступені ризику:

1. допустимий – це загроза повної втрати прибутку від проекту;

2. критичний ризик – втрата виручки, коли витрати відшкодовуються за свій рахунок;

3. катастрофічний ризик – повна втрата інвестицій чи банкрутство.

За джерелами буває:

1. господарський ризик;

2. ризик пов’язаний з особистістю людини;

3. обумовлений природними факторами.

За причиною буває:

1. ризик, який є наслідком не визначення майбутнього;

2. не передбачення поведінки партнером;

3. нестачі інформації.