Самостоятельная № 1

Тема 1.1. Система споживчої кооперації, її теми слід звернути увагу на те, що в Законі України "Про споживчу кооперацію" визначено правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні, які відображено в ст. З, 38

споживчої кооперації. Вдосконалення структурної побудови споживчої кооперації

Стаття 3, Незалежність споживчої кооперації. Спо-кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських організацій. Забороняється будь-яке втручання, що може вати права споживчої кооперації або перешкоджати їх ненню, якщо це не передбачено законом.

Крім того, у розділі VII "Держава і споживча (ст. 17) викладено гарантії прав споживчої кооперації:

1. Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів споживчої кооперації та її членів.

2. Організації та підприємства споживчої кооперації взаємодіють з органами державної виконавчої влади у організації торговельного обслуговування населення,

і переробки сільськогосподарської продукції та сировини, виробництва товарів народного споживання, надання населенню різних послуг тощо.

3. Державні органи сприяють розвиткові та зміцненню економічної самостійності споживчих товариств та їх спілок, підвищенню ефективності їх діяльності, не допускають яких обмежень господарської активності та ініціативи споживчої кооперації, вільної та рівноправної участі її на ринках товарів, робіт і послуг.

Підприємства та організації споживчої кооперації користуються пільгами., передбаченими для господарств агропромислового комплексу України. Плата за трудові ресурси з організацій і підприємств споживчої кооперації не стягується.

4. Держава сприяє розвитку мережі кооперативної освіти, що здійснюється за рахунок коштів споживчої кооперації.

5. Рішення органів державної виконавчої влади, що стосуються інтересів споживчої кооперації, приймаються після попереднього погодження їх з відповідними кооперативними

органами.

6. Держава не відповідає за зобов'язаннями споживчих їчжпрпстн тл їх спілок, а останні ие відповідають за зобов'я-

'сімиями держаки.

7. Забороняється втручання у фінансово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок та їх підприємств, установ і організацій з боку органів державної виконавчої влади.

Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства України, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до судових органів із заявою про визнання такого акта недійсним.

Збитки, завдані споживчому товариству або спілці внаслідок виконання рішень державних органів, які порушили їх права, підлягають відшкодуванню за рахунок цих органів.

8. Державні органи здійснюють у межах своєї компетенції контроль за дотриманням споживчою кооперацією вимог Законів України з питань безпеки виробництва та праці, пожежної безпеки, антимонопольного законодавства та санітарно-екологічних вимог, а також за сплатою обов'язкових платежів у бюджет.

Ст. 38. Контроль за діяльністю кооперативних організацій. Контроль за діяльністю кооперативних організацій здійснюють відповідні органи державної влади в межах своєї компетенції, встановленої законом.

Удосконалення структурної побудови споживчої кооперації

Найбільш суттєвих змін слід очікувати у функціях спо-живспілок. В умовах ринкових відносин спожявспілки вищого рівня (Укоопспілка, облсл оживеш лки, Кримспоживспілка) перетворяться у господарсько-координаційні центри споживчої кооперації. Щодо підприємств власного підпорядкування, вони виконуватимуть функцію встановлення мети, тобто розробки перспектив стратегічного і тактичного порядку, функцію захисту інтересів підприємств та об'єднань на ринку та перед органами державної влади; функцію контролю їх діяльності. Напрям господарської діяльності підприємств та організацій обласного (загальнокооперативного) підпорядкування збережеться і в майбутньому, оскільки їх діяльність пов'язана з потребами споживчих товариств у господарському обслуговуванні.

Розвиток ринкових відносин потребує також освоєння споживспілками нових галузей діяльності. Наприклад, це банківська справа, туризм, готельна справа, а також активізація зовнішньоекономічної діяльності, сфери послуг.

Щодо райспоживспілок та споживчих товариств, доцільним є виконання вищими споживспілками на загальнодержавному та регіональному рівні такої функції - захист інтересів низових ланок споживчої кооперації, їх пайовиків і всього обслуговуючого населення перед органами державної влади, у суді, арбітражі тощо.

Очевидно, що споживспілки також розроблятимуть і організовуватимуть виконання цільових програм, які не під силу окремо взятій райспоживспілці чи тим більше споживчому товариству. Це програми впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освіти, професійної підготовки тощо.

Наступною важливою функцією є консультаційно-методичне обслуговування низових ланок. СпоживспІлка повинна мати кваліфікований апарат фахівців, здатних, за замовленням райспожившілок і споживчих товариств, виконувати управлінські консультації при виникненні економічних, організаційних, соціальних або технічних проблем.

Очевидно, гцо споживспілки вищих рівнів повинні будуть взяти на себе також аудиторські функції щодо низових ланок. Якщо дану сферу не буде ними освоєно, то неминучими є виникнення самостійних аудиторських фірм і їх співпраця з організаціями та підприємствами споживчої кооперації.

Важливою функцією споживспілок залишається також господарське обслуговування низових ланок: закупівля та реалізація товарів, їх виробництво на спільних підприємствах і продаж низовим ланкам, матеріально-технічне забезпечення тощо. Форми та види цієї діяльності визначатимуться ринковими умовами.

Укоопспілка та облспоживспілки займатимуться також соціально-культурною діяльністю споживчої кооперації, що випливає із самої природи кооперативного руху. Наприклад, це пропаганда ідеї кооперації, допомога фермерському господарству, розвиток культури та спорту.

Зміна функцій, виконуваних споживспілками вищого рівня в умовах ринку, буде основою структурної перебудови їх професійного апарату управління. Очевидно, що в апараті управління цих споживспілок виникнуть структури, які спрямовуватимуть діяльність спільних підприємств, тобто структури галузевого характеру. Крім того, необхідними будуть структурні підрозділи функціональної спрямованості, а саме: із захисту інтересів споживчої кооперації, консультативно-методичного обслуговування, здійснення аудиторської діяльності. В організації управлінської діяльності споживспілок вищого рівня доцільним є впровадження матричних структур, які, за твердженням американських фахівців із менеджменту, забезпечують стратегічну та оперативну гнучкість їхніх компаній.

В умовах ринкових відносин зміниться роль і значення районних спілок споживчих товариств. Оскільки вони мають безпосередній контакт з основною ланкою споживчої кооперації -споживчими товариствами, то райспоживспілки повинні будуть активізувати свою господарську діяльність щодо забезпечення функціонування підприємств споживчих товариств. Імовірно, ця діяльність грунтуватиметься на системі договірних відносин між споживчими товариствами та підприємствами райспоживспілок як тривалого, так і тимчасового характеру.

Працюючи з райспоживслілкою, споживчі товариства використовуватимуть як діючі оргашзаційво-правові форми, так і нові, наприклад: господарські асоціації внутрішньорайонного та міжнародного характеру, асоціації з участю споживчих товариств та інших суб'єктів господарської діяльності тощо. Відповідно до цього, можливі структурні зміни в апараті райспоживсділок. Очевидно, в структурі апарату управління райспоживспілок будуть підрозділи для безпосереднього управління підприємствами власного господарства, а також такі, що керуватимуть діяльністю господарських асоціацій, матимуть функціональний характер (спеціалізована управлінсько-консультативна робота, аудит, захист інтересів споживчих товариств та їхніх членів).

Звичайно, вищерозглянуті принципові схеми побудови споживспілок потребують конкретизації відповідно до місцевих умов функціонування споживчої кооперації.

Певна централізація управління у споживчій кооперації має зберегтися. Ієрархічне підпорядкування вищому органу споживспілки зумовлено економічною потребою такої організації управління, що забезпечує розробку та впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективні зовнішні зв'язки. Проте, при цьому між волею самодіяльного населення та прагненням кооперативних спілок може виникнути суперечність. У зв'язку з цим питання повинно вирішуватися реалізацією в споживчій кооперації системи договірних відносин. Без сумніву, передавання всіх функцій управління в кооперативи позбавило б споживчу кооперацію переваг великомасштабної організації. Однак, більшість рішень має прийматися на місцях, безпосередньо в кооперативах. При вирішенні питання про співвідношення централізації та децентралізації в управлінні споживчою кооперацією не слід забувати про те, що кооперація є сильною лише за умови, коли вона будує свою роботу на всебічному врахуванні місцевих умов.

Закономірно, що зміни у характері діяльності споживчої кооперації, у функціях її ланок приведуть до розуміння працівниками апарату управління споживспілок і споживчих товариств потреби оволодіння методами сучасного менеджменту.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію", спілки споживчих товариств не мають права здійснювати розпорядчих функцій щодо об'єднуваних ними споживчих товариств. Отже, система споживчої кооперації - це така ієрархічна структура, при якій споживспілки всіх рівнів позбавлені права безпосередньо втручатися у господарську діяльність споживчих товариств та низових споживспілок.

Іншою особливістю споживчої кооперації є наявність на кожному рівні управління "паралельного" управління, що здійснюється органами громадсько-масового самоврядування і контролю та професійним апаратом управління.

Органи громадсько-масового самоврядування кожної ланки споживчої кооперації вирішують найважливіші питання діяльності споживспілки чи споживчого товариства. Професійний апарат управління відносно самостійний при вирішенні оперативних питань господарської діяльності.

Роботою підприємств, які входять до складу споживчих товариств, споживспілок чи галузевих об'єднань, керують особи на правах єдиноначальників.

Самостоятельная №2

Питання 2. Пріоритети кооперативного розвитку

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи дане питання, слід звернути увагу, що на забезпечення стабілізації економіки та подальшого її розвитку спрямовано програму "Україна 2010", а передбачені нею основні завдання тісно співвідносяться зі специфікою діяльності споживчої кооперації. Це, насамперед, диверсифікація виробництва у 30-ти галузях із переорієнтуванням їх на кінцевого споживача, прискорений розвиток малого та середнього підприємництва, інтегрованих структур і схем діяльності, які поєднують постачання, виробництво, переробку та збут.

Динаміка розвитку промисловості за останнє десятиріччя засвідчує, що ознаки припинення спаду максимально очевидні й реальні у торгівлі, харчовій промисловості, виробництві товарів народного споживання та сфері послуг, тобто в галузях, до яких споживча кооперація має безпосередній стосунок. Міжнародна практика ринкових перетворень свідчить про те, що головною умовою виходу з кризового становища і стабілізації народного господарства є удосконалення існуючої системи управління,

З урахуванням сучасних реалій проблеми управління в споживчій кооперації доцільно поділити на такі три групи:

• проблеми управлінського сприяння ринковоадаптова-ності системи;

• проблеми професіоналізації та науково-методичного забезпечення ринковоструктурованого управління;

• проблеми управлінського забезпечення дотримання ринкове актуалізованих кооперативних принципів управління.

Крім того, проблемою можна вважати відсутність чіткого розуміння працівниками організацій і підприємств системи споживчої кооперації основної мети діяльності або занадто вузьке її розуміння, як це зазначено в Законі України "Про споживчу кооперацію", а саме: "Споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального становища".

Дане визначення орієнтує керівників організацій і підприємств системи споживчої кооперації на ведення господарства лише упродовж короткострокового періоду. Однак таке визначення мети є дещо неконкретизованим і вузьким. Основну мету діяльності доцільно визначати більш широко, тобто як сукупність стратегічних цілей і завдань, стилю поведінки та способу дії, з урахуванням особливостей системи споживчої кооперації.

У Законі України "Про кооперацію" докладніше зазначено, що метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих і колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Основними завданнями кооперації, які визначено в Законі України "Про споживчу кооперацію", є:

1) підвищення життєвого рівня членів кооперативів, захист їх майнових інтересів і соціальних прав;

2) створення системи економічної і соціальної самодопомоги населення та суб'єктів господарювання;

3) залучення у виробництво товарів, робіт, послуг, додаткових трудових ресурсів, підвищення трудової та соціальної активності населення;

4) створення та розвиток інфраструктури, необхідної для провадження господарської та іншої діяльності кооперативів із метою зростання матеріального добробуту їх членів та задоволення потреб у товарах і послугах;

5) сприяння сталому розвитку та становленню засад демократичного розвитку суспільства.

У період до 2015 року пріоритети стратегічного розвитку споживчої кооперації визначатиме широкий спектр соціального, економічного та політичного характеру.

Основні завдання Укоопспілки полягають у:

• визначенні економічної, соціальної та науково-технічної політики розвитку споживчої кооперації;

• захисті її членів; • участі у розробленні та реалізації державних програм;

• пропаганді ідей кооперативного руху та переваг кооперації як самобутньої та соціальне орієнтованої системи.

В економічній системі завдання споживчої кооперації полягатиме у зміцненні багатоукладності, розширенні масштабів економічної діяльності, забезпеченні матеріальних потреб членів споживчих товариств і спілок, органічному поєднанні особистих, колективних та суспільних інтересів,

У соціальній сфері основні завдання спрямовуватимуться на активну реалізацію соціальної місії споживчої кооперації, соціальну підтримку, соціальну гарантію та соціальний захист членів споживчих товариств і спілок, участь у розвитку соціальної сфери села. Одним із важливих завдань споживчої кооперації є також участь у зміцненні демократичних основ держави, створення засад для розвитку громадянського суспільства та національного кооперативного руху.

На міжнародній арені основними завданнями споживчої кооперації будуть розширення міжнародного кооперативного співробітництва, інтеграція у міжнародні кооперативні зв'язки, розвиток зовнішньоекономічної діяльності кооперативних організацій і підприємств.

Як засвідчує практика, однією із причин низької конкурентоспроможності майже всіх кооперативних організацій і підприємств є ігнорування засад маркетингу до організації їх діяльності. Господарюючі суб'єкти споживчої кооперації функціонують у конкурентному середовищі, причому конкуренція посилюється залежно від міри поглиблення ринкових процесів і розширення глобалізації у зв'язку з приєднанням України до Світової організації торгівлі (СОТ) та інших міжнародних об'єднань.

Функціонування суб'єктів господарювання споживчої кооперації в умовах жорсткої конкуренції вимагатиме;

• модернізації підприємств, оптимізації їх потужностей, концентрації господарської діяльності та раціонального розташування кооперативних об'єктів; * диверсифікації господарської діяльності на базі нових технологій, методів господарювання та конкурентних механізмів;

• упровадження конкурентних стратегій, ефективних методів конкурентної боротьби, реалізації конкурентних переваг кооперації та створення з боку держави рівних умов конкуренції.

Планування діяльності споживчої кооперації в умовах фінансово-економічної кризи

В умовах фінансово-економічної кризи шанування для споживчої кооперації є необхідною складовою її діяльності.

1. Процес прийняття планових рішень повинен ґрунтуватися на підприємницькому стилі управління, а це передбачає прийняття рішень у режимі реального часу, оперативну адаптацію до мінливих умов і готовність до них, розуміння необхідності планування та посилення його значення саме в умовах кризи.

2. Роль керівника має змінитися, що передбачає підвищення його публічності, активне використання принципу участі при плануванні, а також посилення уваги до розробки планів та контролю за їх виконанням, своєчасне корегування планів відповідно до змін зовнішнього середовища. Важливе значення для успішної діяльності підприємств споживчої кооперації матиме швидкість реакції на них керівника.

3. Максимальне використання матеріально-технічної бази, персоналу, господарських зв'язків повинно здійснюватися для ефективного вирішення проблемних питань.

4. Підвищується значення фахівців, які здатні оперативно реагувати на зміни зовнішнього середовища. Тож, потрібно прислухатися до них і радитися з ними.

5. Потрібен багатокритеріальний аналіз даних діяльності окремих підприємств і системи в цілому.

6. Обов'язковим є моделювання проблем і визначення методів їх вирішення, пошук нових ідей та запровадження інновацій. 7. Необхідна розробка плану антикризових дій для всіх підприємств і організацій системи споживчої кооперації. При цьому увагу слід сконцентрувати на тактичному плануванні.

8. Потрібен постійний моніторинг ринку для визначення наявного та перспективного попиту на товари та послуги, аналіз структури асортименту, збільшення обсягів реалізації продукції, отриманої від населення.

9. Активізація заготівельної діяльності (розробка плану заготівель та заходи мотивації населення для роботи у даному напрямі саме з системою споживчої кооперації, зокрема поєднання торгівлі та заготівель через доставку заготівельниками товарів на замовлення).

10. Посилюється роль інформації, тому необхідно забезпечити, зокрема, при плануванні, її швидке просування різними рівнями планово-управлінської структури. Цей процес має відповідати швидкості змін у зовнішньому середовищі. Кількість процедур узгодження й корегування планових завдань на кожному рівні управління та їх тривалість повинна бути оптимальною, інакше рішення будуть прийматися на основі застарілих даних.

11. Актуальним є використання при плануванні в умовах кризи методу сценаріїв, що передбачає розробку кількох альтернативних побудов майбутнього підприємства споживчої кооперації.

32. Із допомогою аналізу чутливості потрібно оцінити, наскільки зміняться заплановані результати діяльності підприємства споживчої кооперації при зміні (відхилення від запланованої величини) одного з вихідних параметрів їх розрахунку або умов реалізації плану.

Самостоятельная робота № 3

Тема 13. Економічна і соціальна діяльність споживчої кооперації

При вивченні даної теми слід звернути увагу на те, що правову охорону власності споживчої кооперації України регламентовано у Законі України "Про споживчу кооперацію". Необхідно визначити, яке місце належить освіті для кооператорів, а також звернути увагу на те, як готують кадри для системи споживчої кооперації в умовах ринкової економіки.

Питання

1. Правова охорона власності споживчої кооперації.

2, Турбота про освіту кооператорів. Підготовка кадрів в умовах ринкової економіки.

Питання

охорона власності споживчої

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Опрацьовуючи дане питання, потрібно пам'ятати, що до позитивних моментів, які пов'язані із здобуттям національної незалежності та державності України, можна зарахувати низку важливих змін, які мають суттєвий вплив на посилення ролі споживчої кооперації України у політичній системі суспільства.

По-перше, споживча кооперація перетворилася, у самостійний чинник сусгально-господарського національного життя і позбулася зовнішньої опіки та залежності.

По-друге, завдяки ліквідації планово-централізованої системи господарювання та переходу до ринкових відносин споживча кооперація набула права самостійної розробки програм господарського та соціального розвитку, рівноправного партнерства в системі економічних відносин як усередині країни, так і на міжнародній арені.

По-третє, споживча кооперація здобула реальне право законодавчої ініціативи та певного впливу на діяльність державних інститутів. Підтвердженням цього є прийняття у 1992 році Закону України "Про споживчу кооперацію".

По-четверте, важливим здобутком можна вважати те, що споживча кооперація взяла на себе організаційну місію консолідації та відродження кооперативного руху в Україні, підсумком якої стало прийняття Закону України "Про кооперацію" та утворення Національного кооперативного альянсу.

Занепокоєння викликають деякі розбіжності у питаннях права власності. Так, у Законі України "Про споживчу кооперацію" (ст. 9, п. 1) визначено, що власність споживчої кооперації є однією із форм колективної власності; тоді як у Цивільному кодексі України 2003 року такої форми власності не визнано. Представники кооперативного права визначають, що початковим джерелом колективної власності та їх об'єднань, у т.ч. у споживчій кооперації, є громадяни. Однак, оскільки усуспільнена власність кооперативу має принципові відмінності від спільної власності групи громадян, не об'єднаних у юридичну особу за цивільно-правовими ознаками, то суб'єктами права спільної часткової чи сумісної власності виступають усі учасники цивільних правовідносин на засадах договору між ними, тобто має місце множинність суб'єктів права власності.

Власність споживчої кооперації є недоторканою, перебуває під захистом держави та охороняється законом нарівні з іншими формами власності. Забороняється відлучення майна споживчих товариств та їх спілок на цілі, не пов'язані з їх статутною діяльністю.

Майно споживчих товариств та їх спілок може бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку та безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств, державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим колективам, окремим громадянам тільки за рішенням загальних збо-рів, конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними органів.

Запитання для самоперевірки

1. У якому документі визначено право власності споживчої кооперації?

2. На кого покладено право захисту власності споживчої кооперації?

3. Як охороняється власність споживчої кооперації?

Питання 2. Турбота про освіту кооператорів. Підготовка кадрів в умовах ринкової економіки

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчаючи дане питання, слід мати на увазі, що відомі правила та принципи діяльності, закладені в Статуті "Товариства справедливих рочдельських піонерів" (Англія, 1844 рік), є класичними для споживчих кооперативів. Один із принципів звучить так: "Постійне відрахування частини прибутку на культурно-просвітницьку діяльність".

Пізніше, у матеріалах Конгресу 1995 року зафіксовано систему кооперативних цінностей та принципів кооперації, що визначає кооперативну своєрідність і сучасний світогляд кооператорів усього світу.

Кооперативи, згідно із принципом; "Освіта, підвищення кваліфікації та інформація", дають освіту та навчають своїх членів, обраних представників, управляючих і працівників з тією метою, щоб вони змогли ефективно працювати у своєму кооперативі; інформують громадськість, особливо молодь і суспільних лідерів, про те, що таке кооперативи і яку користь вони приносять. Принцип: "Турбота про освіту" означає, що кооператори дбають про освіту своїх працівників.

Підготовка кадрів в умовах ринкової економіки передбачає вдосконалення фахової підготовки працівників, а саме:

1. Адаптацію системи професійної підготовки кадрів до нових умов господарювання шляхом: • збереження мережі кооперативних навчальних закладів та орієнтації на багатоступеневу підготовку фахівців;

• перегляду статусу та можливостей підвищення рівня акредитації кожного навчального закладу, стимулювання створення асоціацій і комплексів кооперативних закладів освіти;

• розвитку творчих зв'язків навчальних закладів Укоопспілки на основі договорів співробітництва з науковими закладами, зарубіжними вищими навчальними закладами (ВНЗ), підготовки фахівців за спільними програмами, організації підготовки зарубіжних студентів у Львівській комерційній академії та Полтавському університеті споживчої кооперації України;

• зміцнення кадрової, матеріальної та інформаційної бази навчальних закладів споживчої кооперації.

2. Децентралізацію замовлень на підготовку кадрів й укладання безпосередніх договорів навчальних закладів з підприємствами споживчої кооперації.

3. Розгортання широкої професійної орієнтації молоді, особливо в сільській місцевості, забезпечення доступності освіти у кооперативних навчальних закладах для пайовиків, працівників системи, сільської молоді.

4. Розширення підготовки фахівців за новими ринково-орієнтованими напрямами та спеціальностями: менеджмент організацій, маркетинг, комерція, комп'ютерні технології тощо.

5. Узгодження й інтегрування навчальних планів, програм дисциплін у кооперативних закладах різних рівнів акредитації для забезпечення безперервної ступеневої підготовки за схемою: "молодший спеціаліст - бакалавр - спеціаліст, магістр",

6. Удосконалення форм і методів підготовки кадрів шляхом:

• упровадження екстернату, дистанційного й очно-заочного навчання;

» використання сучасних навчальних технологій та ефективних методів контролю й оцінювання рівня знань студентів; • Інтеграції навчального процесу, науки, практики, посилення професійно-практичної підготовки студентів, індивідуалізації знань, самостійної підготовки.

7. Підвищення кваліфікації працівників з урахуванням періодичності навчання не менше одного разу на п'ять років й аналіз ефективності проведення стажувань, а також вибір місця їх проведення.

8. Удосконалення практики організації на базі кращих споживспілок, споживчих товариств семінарів з актуальних проблем кооперативної діяльності, обміну досвідом роботи; розповсюдження досвіду роботи передових організацій, підприємств галузей діяльності споживчої кооперації.

9. Зміцнення співпраці науки та практики.

ІО. Удосконалення систем моральних і матеріальних стимулів, що дасть змогу зацікавити як самого працівника, так і керівників системи споживчої кооперації в підвищенні рівня професіоналізму та ділової активності.

Самостоятельная робота №4