Тема 2.4. Удосконалення системи управління і кооператшшої демократії
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Опрацьовуючи дане питання, слід пам'ятати, що нині система споживчої кооперації України функціонує, розвивається і має перспективи у майбутньому та завдячує цим 140-річному досвіду існування, з часу створення в Україні першого споживчого товариства.
Економічні завдання споживчої кооперації як ефективної форми господарювання полягають у тому, що:
• кооперативи створюються за рахунок об'єднаних коштів своїх членів і без залучень грошей із Державного бюджету України;
• види кооперативної діяльності різноманітні і фактично не обмежені;
• основа функціонування систем - соціальне орієнтований ринковий механізм;
• кооперативи спроможні ефективно функціонувати в умовах різних типів економіки.
Споживча кооперація - організація, що займається господарською діяльністю. Однак, її підприємства особливого типу, оскільки працюють на неприбутковій основі, тобто не заради отримання прибутку, а для задоволення економічних і соціальних потреб своїх членів. Кооператив обслуговує, як правило (чи тільки), своїх членів і розподіляє кошти та інші доходи, які зекономлено в процесі діяльності, пропорційно до участі членів у господарській діяльності підприємств.
Форми господарських, суб'єктів такі:
»підприємства на правах юридичної особи; які є самостійними;
• господарюючі суб'єкти на принципах господарського розрахунку. Споживчі товариства та спілки, яким належать такі підприємства, надають їм право повного господарського ведення;
• структурні господарські одиниці, що не володіють правами юридичної особи, а діють на підставі внутрішнього господарського розрахунку; • орендні господарські одиниці, які діють відповідно до затверджених положень;
• спільні підприємства, створені на підставі об'єднання майна кооперативних засновників - організацій чи підприємств із підприємствами інших форм власності, і які корік-туюі І.гм правами юридичної особи.
Різноманітність організаційних форм діяльності підпри ємств системи споживчої кооперації дає можлииість пюжпмчмм товариствам і споживспілкам оГ>р;пи її кожному конкретному
випадку ті з них, які < матні......доцільними ч економічної точки
зору для системи споживчої кооперації ти вигідні для обслу-гонуІІіІІІого населення.
Ринкові умови господарювання дають також можливість Організаціям споживчої кооперації взаємодіяти з іншими формами власності, розвивати різноманітні форми вертикальної та горизонтальної інтеграції.
Серед форм господарювання, що доцільно розвивати споживчій кооперації, можна назвати господарські асоціації, не лише внутрішньо системні, айв кооперації" з підприємствами та організаціями інших систем і форм власності.
Господарська асоціація - це договірне об'єднання, створене з метою координації конкретних напрямів виробничо-господарської діяльності засиошшкт та учасників.
Організації спожішчої кооїн-риції можуть нистутгати як ініціатори й створювати асоціаціїдарської продукції. Пря формуванні підсобних асоціацій необхідно встановити тісну взаємодію з уже сформованими територіальними або галузевими асоціаціями селянських господарств та спілок.
Іншим видом асоціацій, у формуванні яких особливо зацікавлена споживча кооперація, є асоціації оптової торгівлі.
Діючі обласні універсальні та міжрайонні торговельні бази є спільними підприємствами облспоживспілок та райспо-живспІлок. Вони забезпечують внутріншьосистемні потреби в оптових поставках основної маси товарів. По суті, вони перетворилися на обласні асоціації підприємств оптової торгівлі споживчої кооперації, які в змозі посилити вплив на промисловість щодо виробництва необхідних товарів, розширення асортименту, покращання якості та встановлення прийнятних цін.
Актуальною проблемою оптової торгівлі є розгортання активної комерційної роботи, оперативної та предметної участі в організації та проведенні оптових ярмарок, у роботі товарних бірж і презентацій товарів.
Організаціям споживчої кооперації необхідно також використовувати переваги такої специфічної організаційної форми господарювання як консорціуми.
Консорціум - це тимчасове добровільне об'єднання організацій та підприємств для вирішення конкретних завдань. Наприклад, створення торговельно-побутових центрів спільними зусиллями місцевих рад, колективних та сільськогосподарських підприємств, здійснення окремих будівельних, природоохоронних та інших проектів. Після виконання завдань консорціум припиняє свою діяльність.
Споживспілки та споживчі товариства можуть брати участь у створенні та функціонуванні різноманітних господар-ських товариств. Господарським товариством є підприємство, організація чи установа, створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. У Законі України "Про господарські-товариства" передбачено такі форми господарських товариств: акціонерні; з обмеженою відповідальністю; з додатковою відповідальністю; командитні товариства.
Участь організацій споживчої Кооперації у господарських товариствах може створи1™ додіпкові можливості для вирішення власних госіюдлрсг.кмх члидииь, а також для поповнення фІ!ШСОВШ{ ресурсів.
Акціонерні Іп(ншрист<ш та товариства з обмеженою від-ПОвідальнісюю - це організації, створені за згодою юридичними особами та громадянами шляхом об'єднання їх коштів із метою здійснення господарської діяльності. Причому акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на акції номінальної вартості. Товариством з обмеженою відповідальністю визначається таке, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких встановлено засновницькими документами.
Організації споживчої кооперації, а також їх підприємства з правами юридичних осі(> можуть виступати як учасники акціонерного тоїшрікупш І обмеженою відповідальністю з метою ведення Ічн'ІюдІфп.ної діяльності. Участь у подібних товариствах стморюг додпи'оні можливості для вирішення конкретних господарських чшщпігь, а також для доповнення фінансових ресурсів.
У сучасних умовах споживча Кооперація повинна знайти своє місце у формуванні регіоналЬЩк господарських систем; адже споживча кооперація успадкуиіша частку колись єдиного господарського комплексу. Нині потрібно будувати національну економіку, яка має бути самодостатньою для внутрішнього ринку та конкурентоспроможною для зовнішнього ринку. Отож, формуватимуться регіональні економічні системи, які в цілому утворюватимуть національну економіку України.
Інтерес споживчої кооперації полягає в тому, що в окремих районах вона лишилася чи не єдиним вагомим платником податків для місцевих бюджетів. Саме тому зараз, як ніколи, потрібно, рухаючись паралельно з реформуванням політичної системи, формувати принаймні комплекси на певних рівнях, де споживча кооперація займала б належне місце.
Необхідно продовжувати працювати над розширенням кредитних спілок, тому що вони пропонують позичковий капітал кожній родині. Без зовнішньої інвестиційної складової не можна розраховувати на серйозні позитивні зрушення у діяльності споживчої кооперації, оскільки внутрішніх джерел для цього замало. І тільки через вкладання власних коштів з'являється реальне відчуття своєї власності. Отож, пайовик має відчувати вигоду від свого перебування в лавах споживчої кооперації.
ї саме інвестована зовні споживча кооперація може стати поважним партнером у регіональних економічних кластерах, потужною ланкою у схемі; виробництво - заготівля - переробка -торгівля з притаманною їй соціальною спрямованістю.
Слід визначити такі системоутворюючі аспекти розвитку споживчої кооперації в сучасних умовах:
1. Діалектичний взаємозв'язок між ринковим механізмом господарювання та кооперативною системою управління. Одним із ключових напрямів ринкової орієнтації споживчої кооперації є застосування підприємницьких методів і моделей господарювання на основі сучасного менеджменту, а ринкова орієнтація трансформації, у свою чергу, вимагає створення ринкового механізму, який поєднував би кооперативні й ринкові компоненти.
2. Актуальна проблема - формування сільського ринку як складової становлення загального ринку держави; без цього "вирватися" 'І периферійної зони й утвердити себе як високороз-винене суспільство Україна не зможе.
3. Стабілізація сільського ринку нереальна без досягнення динамічної рівноваги попиту та пропозиції, У цьому аспекті проблема попиту на селі пов'язана із пичі.іспми доходами сільського населення та деформацією оплати мріщі. У -Ім'ячку -І цим виникає проблема денатуралізації доходіп плм-І.кого населення. Споживча кооперація може лишиш нкіппчитиоі до денатуралізації доходів еілмч.кот ти піпищ через систему заготівель, .чустрічпого прод:м<у тоїирім, комісійного продажу, переробки емроіи.......;І д.'ііііїлі.мпці.ісііх -икчідіїх тощо.
4. СПОЖИВЧЙ кооперація мас решІІЇ чікічмою мірою ефор-
муїкіти також другий компонент ринку.....товарну пропозицію.
Використання переробного потенціалу споживчої кооперації повною мірою дасть змогу збільшити виробництво хлібобулочних виробів, плодоовочевих консервів, ковбасних виробів і м'ясних консервів.
5. 1з формуванням сшьського ринку пов'язаний ще один аспект розвитку - посилення взаемодаУ споживчо! кооперацп и АПК. За участю споживчоТ кооперацп реально можпа створити мережу оптових иродовольчих ринков, збутових ! маркстингових кооператив!в, контрактыих компан!й, аграриях б!рж 1 аукц1он1в.
6. Споживча кооперац!я може ! повинна стати провщшм постачальником та контрагентом особистих шдсобних та фсрмерських господарств. Актуальною може бути система оптових замовлснь на дешев! промисяов! товари для с!льського иаоелення.
7. Катальною е проблема взаемоди з бюджетними оргаш-•сниями рп^ону щодо питания розрахушав та постачання (онколи нимпгппъси забезпечення постачання продуктами закритих заклад1и: шкуилш.пих та навчальних), але не гарантуеться своечасно, що е резервом для щцвищення ефективності.