2. Принципи роботи системи управління якісттю.

Елементами системи управління якістю є:

1. Планування (визначення мети, стратегії, стандартів і вимог, розробка методів, програм якості, що регламентують конкретні заходи для його забезпечення).

2. Поточне управління, спрямоване на досягнення встановлених вимог до нього (контроль, випробування, виявлення відхилень, прийняття оперативних заходів впливу, проведення організаційних та технічних заходів, стимулювання).

3. Забезпечення якості - створення системи внутрішніх (у виробника) і зовнішніх (у споживача) його гарантій.

4. Стимулювання поліпшення якості.

5. Боротьба з порушеннями якості.

Сучасними принципами управління якістю вважаються:

1) системний підхід, який передбачає, що ця проблема вирішується не тільки в технічному, а й в організаційному, соціальному, психологічному аспектах на всіх стадіях життєвого циклу фірми та її продукту всіма підрозділами та працівниками;

2) перетворення управління якістю на ключовий елемент політики стратегії компанії і формування обов'язкових вимог до нього на вищому рівні керівництва нею;

3) постійне (з урахуванням завдань підвищення якості) удосконалення технологій виробництва, перебудова організаційних структур, у тому числі створення спеціальних служб, які відповідають за нього;

4) орієнтація на споживачів, тісну взаємодію з ними і постачальниками;

5) забезпечення високої якості продукції при зниженні витрат;

6) залучення всього персоналу до роботи з підвищення якості, його безперервне навчання (у західних фірмах до 7 тижнів на рік з відривом від виробництва і обов'язковою атестацією);

7) акцент на якості не тільки результату, але й діяльності; не на контролі, а на усуненні причин незадовільного стану справ у цій галузі.

3. Еволюція систем управління якісттю.

Управління якістю в своєму розвитку пройшло кілька етапів і спочатку зводилося до контролю.Но головне в досягненні якості - не контроль, а Бездефектна робота, тому

на третьому (цеховому) етапі (1920-і рр.) на зміну контролю пріхоанг управління якістю, причому не тільки результату, а й технологічного процесу. Воно здійснювалося шляхом виявлення причин порушень, розробки та реалізації заходів щодо їх предотвращенію.Первим управління якістю застосував Ф. Тейлор, який встановив вимоги до нього у вигляді полів, допусків та ін., А також запровадив посади інспектсфов (контролерів), ігграфи і звільнення за дефекти і шлюб.

Але швидко стало зрозуміло, що потрібно управляти якістю процесу. Г. Форд замість вхідного контролю комплектуючих виробів ввів їх вихідний контроль за місцем виробництва за допомогою спеціальних осіб і підрозділів. На четвертому (автономному) етапі (1930-і рр..) З'явилися загальнофірмові аудиторські служби на чолі з керуючими, підкоряється вищому керівництву.

Акцент у їх роботі змістився з виявлення дефектів на їх предупрежденіе.Для вирішення поставленого завдання цими службами здійснювалися:

• вивчення всієї системи забезпечення якості та пов'язаної з нею документації;

• контроль виконання низовими підрозділами своїх функцій, дотримання технологічних режимів;

• статистична (вибіркова) перевірка якості на основі спеціальних карт і таблиць, суттєво скорочуються витрати часу і коштів;

• аналіз причин дефектов.С середини 1960-х рр.. почався п'ятий етап розвитку управління якістю - його

планування з метою забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів. До цього процесу стали залучати весь персонал.

Шостий етап (1970-1980-і рр.) означав перехід, до комплексного управління якістю, завданням якого було зниження витрат і задоволення запитів споживача за принципом «досконалості немає межі».

Цей етап грунтувався на відповідній концепції, висунутої ще в 1950-і рр.., Де підвищення якості розглядалося як основа стратегії фірми, зростання її конкурентоспроможності та прибутковості.

Проблема повинна була вирішуватися на всіх стадіях життєвого циклу продукції - від проектування до післяпродажного обслуговування. Відповідальність покладалася на адміністрацію, а для координації роботи створювалися спеціальні структури (в японських фірмах, наприклад, комітети з якості).

Головними умовами якісної роботи зізнавалися: можливість творчості, отримання значних результатів, соціальні гарантії.

Концепція вимагала вдосконалення всіх організаційних систем, включення в роботу з вивчення та аналізу проблем якостей більшості підрозділів і їх співробітників, стимулювання колективної творчості і безперервного навчання.

Широке поширення знайшов метод загального (системного) управління якістю

(Total Quality Management), згідно з яким встановлювалася єдина

схема розробки та впровадження його моделей.

Ця схема передбачала наступні кроки:

1) обстеження виробництва і підготовка узагальнюючого доповіді;

2) вибір конкретної моделі управління якістю;

3) розроблення спеціальної програми якості та керівництва щодо її реалізації;

4) визначення термінів та порядку виконання програми; внесення виправлень,

прийняття остаточного рішення, в тому числі з проблеми навчання персоналу;

5) включення заходів програми в загальний план роботи;

6) запуск програми;

7) підтримка і контроль з боку керівництва і спеціальних консультантів.

Total Quality Management (TQM). На зміну ідеям Тейлора, що виникли на початку століття і, на жаль, активно використовуються в російській практиці, прийшли нові концепції та принципи управління якістю, значна частина яких вже знайшла відображення в міжнародних стандартах.