3. Виробнича потужність.

Виробнича потужність - це показник, що відображає максимальну здатність підприємства (підрозділи, об'єднання чи галузі) щодо здійснення випуску товарної продукції в натуральних ил вартісних одиницях виміру, віднесених до певного періоду часу (зміна, добу, місяць, квартал, рік). Кількісні значення виробничої потужності обумовлені:

• науково-технічним рівнем технології виробництва продукції,

• номенклатурою (асортиментом) і якістю продукції

• особливостями організації праці,

• наявністю енергетичних, сировинних і трудових ресурсів,

• рівнем організації праці, спеціалізації та кооперування,

• пропускною спроможністю транспортних, складських і збутових служб.

Нестійкість факторів, що впливають на величину виробничої потужності, породжує множинність цього показника, тому вони підлягають періодичному перегляду. У практиці управління виробництвом розрізняють кілька видів понять, які характеризують виробничі потужності: проектну, пускову, освоєну, фактичну, планову, вхідну і вихідну по періоду, що вводиться, виведену, балансову. У загальному вигляді виробничу потужність можна визначити, як максимально можливий випуск продукції у відповідний період часу при визначених умовах використання устаткування і виробничих ресурсів (площ, енергії, сировини, живої праці). Провідним фактором, що впливає на виробничу потужність і визначає її назву, є обладнання, тобто засіб зміни матеріальної складової виробничого процесу. Найбільш простими і точними вимірниками виробничої потужності є натуральні одиниці:

Виробничі потужності вимірюються, як правило, в тих же одиницях, в яких планується виробництво даної продукції в натуральному виразі (тоннах, штуках, метрах). Наприклад, виробнича потужність гірничодобувних підприємств визначається в тоннах видобутку корисних копалин, металургійних підприємств - у тоннах виплавки металу і виробництва прокату; машинобудівних заводів - в штуках виготовлених машин; потужність цукрових заводів та інших підприємств харчової промисловості - в тоннах сировини, що переробляється в готову продукцію. По продукції, що має широку асортиментну шкалу, виробничі потужності можуть виражатися в умовно-натуральних одиницях. Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробничі потужності встановлюються по кожному виду окремо. Чим повніше в часі використовується виробнича потужність, тим більше продукції виробляється, тим нижче її собівартість, тим в більш короткі терміни виробник накопичує кошти для відтворення продукції та вдосконалення самої виробничої системи: заміни обладнання та технологій, здійснення реконструкції виробництва та організаційно-технічних нововведень. Збільшення випуску продукції на наявних обладнанні та виробничих площах шляхом автоматизації та інших засобів інтенсифікації технологічних процесів скорочує потребу в нових капіталовкладеннях, викликає зниження експлуатаційних витрат, економію сировини, дозволяє підвищити екологічну безпеку виробництва.

Проектна виробнича потужність визначається в процесі проектування виробництва і відображає його можливості для прийнятих у проекті умов функціонування підприємства. Фактично досягнуту для стійкої роботи потужність називають освоєної. В залежності від розвитку та поточного стану виробництва виробнича потужність здобуває свої конкретні значення на період пуску виробництва (пускова), фактично склалася при поточних коливаннях попиту на продукцію (фактична) або в розрахунках обсягів виробництва продукції (планова). Протягом кожного планованого періоду виробнича потужність може змінитися. Чим більше планованому періоді, тим вище ймовірність таких змін. Основними причинами змін є:

• встановлення нових одиниць обладнання, замість застарілих або аварійних;

• знос обладнання;

• введення в дію нових потужностей;

• зміна продуктивності устаткування у зв'язку з інтенсифікацією режиму його роботи або у зв'язку зі зміною якості сировини, терміну дії каталізатора, адсорбентів, очищувачів, зміни антикорозійного захисту і т.п.

• модернізація обладнання (заміна вузлів, блоків, захоплень, транспортних елементів і т.п.);

• зміни у структурі вихідних матеріалів, складу сировини або напівфабрикатів, прийомах відбору фракцій, способи теплового обміну, дозування, калібрування та ін;

• тривалість роботи обладнання протягом планового періоду з урахуванням зупинок на ремонт, профілактику, технологічні перерви;

• спеціалізація виробництва;

• режим роботи устаткування (циклічний, безперервний);

• організація ремонтів та поточного експлуатаційного обслуговування.

Суттєве значення має приріст виробничої потужності, що досягається шляхом технічного переоснащення і вдосконалення організації виробничого процесу.

Виробнича потужність на початок періоду, як правило - роки, називають вхідний, а на кінець періоду (року) - вихідний виробничою потужністю.

Визначення конкретних значень виробничої потужності здійснюється за кожної виробничої одиниці (дільниця, цех, підприємство, галузь), з урахуванням планованих заходів. За потужністю ведучої групи обладнання встановлюється виробнича потужність дільниці, по ведучому ділянці - виробнича потужність цеху, по ведучому цеху - виробнича потужність підприємства. При установці виробничої потужності управлінці розробляють заходи з "розшивки" вузьких місць з метою досягнення найкращої збалансованості виробничих потужностей виробничих структур підприємства, у тому числі засобами здійснення послідовно-паралельних стадій обробки та розмаїття асортименту продукції (виробів).

Сума виробничих потужностей окремих підприємств з одного й того ж виду продукції складає виробничу потужність галузі промисловості.