19(1). Власні і вимушені коливання з однією ступенню вільності. Резонанс коливання зв’язаних систем. Розповсюдження коливань в густому середовищі.

Коливання процеси які відбуваються із точним або наближеним повтореннямстонів системи. Власні коливання відбуваються в середині системи без підтримки зовнішнього середовища а з однаковою частотою періодом, амплітудою вони ще наз. незатухоючими. Відбуваються лише за рахунок внутрішньої енергії.

Вимушені коливання – це коливання, які виникають під дією зовнішніх періодичних силових впливів:

S-миттєві значення змінного параметра системи(зміщення, струм, тощо); t-час, m-маса, μ-коефіцієнт затухання, ω₀-власна частота, ω-частота зовнішньої дії, F-амплітудне значення зовнішньої сили.

Резонанс – це явище різкого зростання амплітуди вимушених коливань системи при наближенні частоти дії зовнішньої періодичної сили до частоти вільних коливань системи.

К оливання у суцільному середовищі розповсюджуються у вигляді коливань тиску тобто є поздовжніми механічними хвилями. У вакуумі звукові хвилі не поширюються. Швидкість поширення звукових коливань залежна від пружних властивостей середовища. Зв’язаною системою наз. система з багатьма ступенями вільності, між якими є зв’язок, який забеспечує можливість обміну енергії між різними ступенями вільності. Всього є 4 ступені вільності зв’язаних між собою. Якщо один з маятників вивести з положення рівноваги, відхиливши його одночасно в площині маятників і в ┴ цій площині напрямку то після початку коливань почне розкачуватись другий маятник зі своїми супенями вільності коливання маятників змінюється по амплітудах. Спостерігається передача енергії. Рух двох зв’язаних маятників завжди може бути представлене як суперпрзиція 4 гармонічних коливань частоти яких наз. нормальними частотами зв’язаної системи. Число нормальних частот рівне числу ступенів вільності. Повний рух двох маятників з 4-ма ступенями вілтності є суперпозиція 4-х нормальних коливань з відповідними нормальними частотами.

19(2). Поняття про голографію і її застосування.

Голографія – це спосіб просторового зображення об’єкта (Габор 1948р.). Голографічне зображення тривимірне, піддається паралаксу при розгляді з різних положень, потребує аколімації ока при розгляді його різновіддалених деталей, чим створюється повний ефект присутності. Голограма – це фотопластинка на якій записується результат інтерференції первинного когерентного променя, та розсіяного предметом променя від того самого джерела.

П ромінь від лазера L роздвоюється і одна його частина падає на дзеркало М і від нього на фотопластинку, друга падає на об’єкт О, голограму якого хочу дістати. Розсіяна об’єктом світлова хвиля також падає на пластинку. Оскільки обидва пучки мають просторову і часову когерентність, то накладаючись вони дають відповідну інтерференційну картинку на фотопластинці. Саме в цій інтерфракційній картинці і зберігається інформація про про світлову хвилю, розсіяну об’єктом.

Голограми мать такі цікаві властивості:

1. негатив голограми дає таке саме зображення, як і позитив

2. частина голограми дає зображення всього об’єкта, як ціла голограма

3. на одній голограмі можна робити кілька інтерференційних знімків

4. кутова лінійна здатність голограми залежить від їхніх лінійних розмірів.

Голографія широко застосовується в оптичній техніці (бачення крізь розсіюючі середовища, світлокопії), у тривимірній фотографії, обємному кіно і телебаченні.