Skorocheny_konspekt_lektsiy_T_1-6

1

ТЕМА ГЛОБАЛЬНІ СВІТОВІ ПРОБЛЕМИ. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – ЗАКОНОМІРНІСТЬ РОЗВИТКУ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА.

1.Глобальні проблеми і глобалістика.

2.Глобальна економічна система.

3.Концепції розвитку глобальної економіки.

1.Глобальні проблеми і глобалістика.

Ключовим поняттям, яке характеризує процеси світового розвитку на рубежі XXI ст., є глобалізація. Суть полягає в різкому розширенні та ускладненні взаємозв´язків і взаємозалежностей як людей, так і держав, що виражається в процесах формування планетарного інформаційного простору,

світового ринку капіталів, товарів і робочої сили, в інтернаціоналізації проблем техногенної дії на природне середовище, міжетичних і міжконфесійних конфліктів і безпеки.

Таким чином, феномен глобалізації виходить за економічні межі, в яких її схильні трактувати більшість дослідників цієї теми, і охоплює практично всі основні сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру,

спосіб життя, а також умови існування людства.

Передумовами процесів глобалізації виявилася інформаційна революція,

яка забезпечила технічну базу для створення глобальних інформаційних мереж,

інтернаціоналізація капіталу і жорстокість конкурентної боротьби на світових ринках, дефіцит природних ресурсів і загострення боротьби за контроль над ними, демографічний вибух, а також посилення техногенного навантаження на природу і розповсюдження зброї масового знищення, яке збільшує ризик всезагальної катастрофи. Вказані фактори, не дивлячись на їх різнорідність,

тісно пов´язані між собою, і їх взаємодія визначає складний і протилежний характер глобалізаційних процесів.

На переломі історії все наполегливіше виникає необхідність такої галузі науки, як глобалістика.

2

Глобалістика — це методологія наддержавного планетарного

всесвітнього підходу до вирішення земних проблем:

•негативних наслідків науково-технічного прогресу;

•розширенням сфери міжнародного поділу праці;

•моральними наслідками;

•катастрофічним погіршенням рівня життя у найменш розвинутих

країнах;

•загостренням міжнародних, релігійних та етнічних конфліктів.

Характеризуючи глобалістику як науку, можна приблизно визначити

предмети її досліджень.

1.Вивчення життєвої піднімальної сили Землі.

2.Ефективне вивчення та передбачення у таких галузях, як економіка,

енергетика, космологія, політологія та інше.

3.Вивчення навантаження на біосферу.

4.Вивчення і активне використання навколишнього космічного

простору.

5.Вивчення проблем світового океану.

6.Вивчення наслідків ненавмисних змін в альбедо (здатність поверхні до розсіювання) Землі.

7.Проблеми, що стосуються використання невичерпних ресурсів Землі.

Перелік основних напрямків, що може бути предметом глобалістики,

показує, що всі вони можуть бути зведені у певну кількість глобальних проблем.

Глобальні проблеми — це особливий рядок соціальних явищ і процесів у сучасному світі, які за масштабами і значущістю вирізняються загальнопланетарним характером, пов´язані з життєвими інтересами народів світу і можуть бути вирішені шляхом взаємодії усіх країн світу.

До таких проблем належать: відвернення світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру; необхідність ефективної та комплексної охорони навколишнього середовища; ліквідація відсталості країн, що

3

розвиваються; продовольча, сировинна, енергетична та демографічна проблеми; ліквідація хвороб; раціональне використання глибин світового океану та мирне освоєння космічного простору; проблема розвитку самої людини; перспективи забезпечення її гідного майбутнього.

Кожна з названих проблем породжена специфічними причинами, які зумовлені, з одного боку, специфікою розвитку продуктивних сил,

географічного середовища, рівня прогресу техніки, природно-кліматичними умовами, тобто речовим змістом суспільного способу виробництва, а з іншого,

— специфічною суспільною формою, особливістю розвитку відносин власності.

За всієї різноманітності таких причин глобальних проблем є певне коло спільних для них причинно-наслідкових зв´язків, притаманних розвиткові технологічного способу виробництва.

Найбільш загальною причиною загострення глобальних проблем, яка характеризує технологічний спосіб виробництва, є швидке зростання народонаселення в останні десятиліття, або демографічний вибух, який до того ж супроводжується нерівномірністю зростання населення в різних країнах та регіонах.

Демографічний вибух спричиняє загострення таких глобальних проблем,

як продовольча, екологічна, сировинна, енергетична. Важливою причиною загострення глобальних проблем, що розглядаються з точки зору речового змісту, є низький рівень впровадження ресурсота енергозаощаджуючих,

екологічно чистих технологій.

Причиною загострення глобальних проблем є також швидка урбанізація населення, зростання гігантських мегаполісів, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автомобілізацією.

Важливою причиною загострення глобальних проблем є також варварське ставлення людини до природи, що найбільше виявляється в хижацькому вирубуванні лісів, знищенні природних річок, створенні штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води.

4

Класифікація глобальних проблем

За походженням, характером і способом розв'язання глобальні проблеми класифікуються на декілька видів.

До першої групи належать проблеми, які виникають у сфері взаємодії природи і суспільства. Серед них слід виділити надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо, раціональне природокористування і збереження природного навколишнього середовища, раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору.

Вони спричинені закономірностями розвитку світових продуктивних сил, що створює можливості для зростання масштабів господарської діяльності,

потребує все більшої кількості світового видобутку сировини, використання прісної води, вирубування лісів, збільшення навантаження на природний потенціал сільського господарства. Це сприяє задоволенню потреб людини в засобах існування, зростанню старих виробничих потреб та виникненню нових.

Друга група проблем - це глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин, які пов'язані із роззброєнням, конверсією військового виробництва і збереженням миру, відверненням світової термоядерної війни,

недопущенням локальних, регіональних і міжнародних криз та забезпечення стабільного миру; подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу.

До третьої групи належать глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього існування. Вони охоплюють проблеми пристосування людини до умов природного і соціального середовища, яке динамічно змінюється під впливом НТР, подолання таких тяжких захворювань,

як онкологічні, СНІД, серцево-судинні, різноманітних епідемій; культурно-

моральні проблеми втрати окремою людиною довіри до соціальних інститутів,

нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь; боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, торгівлею людьми, тероризмом; проблеми демократизації та охорони прав людини.

2. Глобальна економічна система.

5

Економічна система — це надзвичайно складна категорія, що мас розгалужену структуру, систему законів її функціонування і розвитку. Йдеться не про простий набір різних елементів, а про їхню ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючі елементи, що визначають природу економічних систем, поєднання загальноекономічних і специфічних законів.

Джерелом розвитку економічних систем, переходу однієї економічної системи у більш високу є суперечності, глибина і гострота яких визначають, чи може система бути удосконалена завдяки реформам і перейти на вищий ступінь розвитку, чи вона настільки неефективна, що лише революційні методи, тобто ліквідація її, заміна новою системою забезпечать соціально-економічний прогрес, коли йдеться про перехід від адміністративно-командної системи до ринкової економіки.

Основу економічної системи становить суспільний поділ праці. Це визначається тим, що спеціалізація підприємств на виробництві окремих продуктів і тим більше їхніх частин — вузлів, деталей — породжує сталі економічні зв'язки, перетворює народне господарство на єдине ціле.

Сучасний світ - це різноманітне, суперечливе та цілісне людське суспільство, ноосфера земної кулі.

Характерними ознаками сучасного світу є різноманітність та суперечливість його складових частин, з одного боку, і зростаюча єдність,

взаємозалежність цих складових - з другого.

Різноманітність сучасного світу виражається у багатоманітності народів, незалежних держав, регіонів, об'єднань країн і громадян, що розрізняються за національними, географічними, політичними, ідеологічними,

соціальними, економічними та іншими ознаками.

Наступна риса, яка характеризує сучасній світ - суперечливість. Вона визначається не тільки існуванням і взаємодією двох "полюсних" ознак

(різноманітність і цілісність) та протилежних тенденцій (диференціації, з

одного боку, інтеграції та глобалізації - з другого), але й системою протиріч.

Інша характерна риса сучасного світу - цілісність, яка проявляється у

6

взаємозалежності та єдності різноманітних складових, рис та ознак сучасного світу.

Якщо різноманітність світу породжує безліч інтересів, на основі яких і розгортаються суперечності, то взаємозв'язок його складових частин призводить до появи загального інтересу, який слугує єдності, що зростає, та пошуку шляхів подолання суперечностей сучасного світу. У свою чергу,

розв'язання одних суперечностей зі зміцненням цілісності сучасного світу веде

до появи нових і т.д.

Отже сучасний світ є глобальною системою, що складається з економічної, політичної, соціальної та духовної сфер, які підпорядковуються певним внутрішнім і зовнішнім закономірностям та впливають на зміст

міжнародної економіки.

Економічне середовище міжнародної економіки об'єднує мега-, макро-,

мезота мікрорівні. Міжнародні економічні відносини пов'язують їх у цілісну

та суперечливу систему.

Мегарівень є адекватним міжнародній економіці як складній системі.

Макрорівень представлений відкритими економіками розвинутих країн;

країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою.

Мезорівень охоплює економічні зв'язки між регіонами, галузями та

міжгалузевими комплексами окремих країн.

Мікрорівень представлений зовнішньоекономічною діяльністю фізичних та юридичних осіб. Важливим суб'єктом сучасних міжнародних економічних відносин стали транснаціональні корпорації (ТНК), які охоплюють своєю

діяльністю всі рівні економічного середовища міжнародної економіки.

Міжнародна економічна система (МЕС) являє собою сукупність елементів світової економіки з властивими кожному із них характеристиками; у процесі дії елементів світової економіки виникають інтегративні якості,

7

МЕС на такі групи, як високорозвинуті країни, середньорозвинуті країни,

країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою.

3. Концепції розвитку глобальної економіки.

Світове господарство як глобальна система є історичною і динамічною категорією, яка розвивається. Його еволюція, перехід із однієї фази розвитку в іншу, висувала на передній план теоретичні концепції, що пояснюють ці зміни.

Історично світове господарство розглядалося як система національних господарств або певних їх груп. Тому в центрі аналізу багатьох концепцій

знаходяться положення національних господарств у світовій системі.

Загальна посилка цих теорій полягає в тому, що національні господарства займають у світі нерівне становище.

1.Теорії імперіалізму і неоколоніалізму пояснюють структуру світу як боротьбу між провідними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери вкладання капіталу, за посилення їх політичного та культурного впливу.

2.Теорія модернізації виходить з того, що усі наявні в історії людські суспільства біполярні. Теорія базується на відмінностях у розумінні традиційного і сучасного.

3.У 60-70-і роки найбільш впливовою концепцією розвитку глобальної системи була теорія залежності або, точніше, - метатеорія залежності.

Метатеорію залежності і периферійного розвитку було висунуто групою латиноамериканських економістів та соціологів. Її засновник - відомий аргентинський економіст Р. Пребіш

Мета теорії ділиться на три напрямки: залежної нерозвиненості,

залежного розвитку та відтворення залежності.

4.Паралельно з теорією залежності, але окремо від неї виступає

концепція світової системи, висунута І. Валерштайном. Грунтуючись на динамічній зміні поділу праці, він ділить світ на центральні (світові ядра),

периферійні та напівпериферійні країни.

8

5.У 60-і роки здобула популярність концепція стадій росту У. Ростоу,

яка розглядає розвиток країн за стадіями.

6. З середини 70-х років проблематика світової економіки все тісніше пов'язується з концепціями взаємозалежності національних господарств, які грунтуються на інтернаціоналізації виробництва, на диференційованому впливі науково-технічного прогресу на структурну перебудову. Проблема взаємозалежності та партнерства розглядається на різних пересічних рівнях -

глобальному, між центрами та периферією, всередині підсистем. Термін

глобальна взаємозалежність був введений американським політологом С.

Хоффманом, а концепція розкрита Р. Купером.

7. До початку 70-х років утвердилася концепція рівного партнерства.

Більш-менш закінчене вираження ця концепція отримала в доповіді Л. Пірсона,

підготовленої під егідою Світового банку для оцінки стратегії відносин західних країн з державами, що розвиваються. Вона передбачала об'єднання політики допомогою, торгівлі, інвестицій в єдину стратегію, яка повинна грунтуватися на зусиллях самих країн, що розвиваються

ТЕМА ІСТОРИЧНА ЕВОЛЮЦІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

1.Глобалізація як суспільно-історичний процес.

2.Основні етапи та історичні форми економічної глобалізації.

3.Взаємодія цивілізацій у контексті глобального розвитку.

9

1. Глобалізація як суспільно-історичний процес. Глобалізація (від фр. global - планетарний, всеосяжний) - всеохопний процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних,

фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв'язків і взаємозалежностей.

Поняття "глобалізація" увійшло в науковий обіг у 80-ті роки XX ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки,

зумовлених посиленням дії загальноцивілізаційних законів та закономірностей,

які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукупності техніко-

технологічних, соціально-економічних, політичних, морально-етичних і культурних факторів.

Революція в галузі інформаційних технологій, формування трансконтинентальних оптико-волоконних ліній, інтерактивних інформаційних мереж, використання новітніх комунікаційних засобів (супутникового телебачення, комп'ютерів, факс-зв'язку, Інтернету, реактивної авіації,

контейнерних перевезень), дигіталізація (використання цифрових методів обробки, зберігання й відтворення інформації) уможливили:

-формування глобальної інформаційної інфраструктури та інтеграцію інформаційних ресурсів усіх рівнів, обсягів, масштабів;

-безпрецедентне зростання мобільності фінансових, матеріальних,

людських та інформаційних ресурсів і об'єднання географічно роздрібненого світу в систему, яка функціонує в режимі реального часу;

- уніфікацію та упорядкування міжнародних потоків інформації,

створення програмних засобів підтримки глобальних баз даних і забезпечення легкого доступу до них;

- формування мережевої логіки взаємовідносин і розвиток "мережевої культури", заснованої на пріоритетності горизонтальних зв'язків як базової структури глобального господарства;

10

- комплексну автоматизацію управлінської діяльності та різке зниження трансакційних витрат на рівні національних економік і світового господарства в цілому.

Технологічні зміни зробили глобалізацію можливою, а соціально-

економічні - реальною.

Найважливішими соціально-економічними передумовами глобалізації

стали:

-подальша інтернаціоналізація економіки, посилення її транснаціоналізації та 6)юрмування мандрівних інтернаціональних відтворювальних ядер, які перетворюють цілі країни у країни-системи, здатні контролювати величезні господарські зони;

-формування міжанклавного (міжкорпоративного) поділу праці в глобальному масштабі та становлення нового геоекономічного простору, що контролюється транснаціональним капіталом;

-деконцентрація виробництва, пов'язана зі зниженням частки стандартизованих масових товарів і зростанням обсягу індивідуального,

гнучкого, диверсифікованого виробництва, заснованого на новітніх

технологічних укладах;

-крах командно-адміністративної системи, утвердження ринкової системи господарювання у світовому масштабі на основі використання уніфікованих механізмів функціонування і розвитку;

-лібералізація торгівлі товарами, послугами, інтелектуальною власністю, прийняття єдиних правил у сфері регулювання банківських і фінансових операцій, стандартизації та сертифікації продукції тощо.

У сучасній науковій літературі виокремились два основні підходи до визначення хронологічних меж глобалізації.

Представники першого (широкого) підходу трактують глобалізацію як тривалий історичний процес поетапного формування загальнопланетарної цілісності, який су проваджував увесь процес цивілізаційного розвитку або ж розпочався приблизно 100 років тому у зв'язку з інтенсифікацією