Нестача власного оборотного капіталу веде до збільшення змінної і зменшення постійної частини поточних активів, а це свідчить про посилення фінансової залежності підприємства і нестійкий його стан.

Крім розрахунку та аналізу динаміки наявності власних оборотних коштів у процесі оцінювання фінансової стійкості досліджується низка її відносних показників:

коефіцієнт фінансової незалежності (власності, автономії, концентрації власного капіталу) — див. підрозд. 2.2.1;

коефіцієнт фінансової залежності (фінансової напруженості, заборгованості, концентрації позикового капіталу) —див. підрозд. 2.2.1;

коефіцієнт фінансового ризику (плече фінансового важеля фінансування) — див. підрозд.

2.2.1;

коефіцієнт самофінансування (фінансування, фінансової стійкості, (К_фст ) —

розраховується як відношення власного капіталу до позикового:

_{к =} ВК ₌ !р.ПБ

^ФСТ ПК Шр. ПБ + IVр. ПБ '

Коефіцієнт показує співвідношення між власним і позиковим капіталом. Рекомендоване

значення > 1. Характеризує можливість покриття власним капіталом позикових коштів.

Деякі автори під коефіцієнтом самофінансування розуміють показник грошової віддачі

інвестицій і розраховують його як відношення грошового потоку до суми інвестицій:

Грошовий потік Ґ-> ->\

^ксф = : —^{. (3.3)}

сума інвестицій

Коефіцієнт показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок грошового потоку;

— коефіцієнт співвідношення мобільних та імобілізованих активів

(к ) —

розраховується як відношення мобільних (оборотних) активів до імобілізованих (необоротних) активів:

К = (3.4)

^СМІ Ір.АБ

Коефіцієнт показує, скільки оборотних активів припадає на кожну гривню необоротних активів. Теоретичне значення (межі) цього показника визначаються індивідуально для кожного підприємства. Чим вище його значення, тим більше коштів авансується в мобільні (оборотні) активи;

— коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів розраховується як відношення суми довгострокових залучених коштів до величини довгострокового капіталу:

Кдзк _^ЕД^ЗК, (3.5)

де Е ДКЗ — сума довгострокових залучених коштів; ДК — довгостроковий капітал.

Коефіцієнт характеризує структуру капіталу. Показує частку довгострокових залучених коштів, використаних для фінансування активів поряд із власними коштами. Зростання цього показника є негативною тенденцією, яка означає, що підприємство починає все сильніше залежати від зовнішніх інвесторів;

—коефіцієнт довгострокових зобов'язань (К_дзб ) — розраховується як відношення

довгострокових зобов'язань до загальної суми залучених коштів:

к ₌ ПІГлГШ . (3.6)

Коефіцієнт показує, наскільки підприємство залежить від довгострокових зобов'язань у загальній сумі позикових коштів. Нормативне значення коефіцієнта — менше 0,2—0,3;

—коефіцієнт поточних зобов'язань (К ) розраховується як відношення поточних

зобов'язань до загальної суми залучених коштів:

К ₌ ШглГШ . (3.7)

^ПЗБ ІІІр. ПБ + IVр. ПБ ⁴ '

Коефіцієнт показує, наскільки підприємство залежить від поточних зобов'язань у загальній сумі позикового капіталу. Нормативне значення коефіцієнта — менше 0,5—0,6;

—коефіцієнт фінансового лівериджу (К_фл) — розраховується відношенням

довгострокових зобов'язань до власного капіталу:

К ₌ ^ДК ₌ ГДрЛШ (3.8)

Коефіцієнт характеризує залежність підприємства від довгострокового капіталу. Рекомендоване значення — менше 0,1. Зростання цього коефіцієнта свідчитиме про збільшення фінансового ризику;

—коефіцієнт обслуговування боргу (К_обб ) — розраховується як відношення позикового

капіталу до грошового потоку від операційної діяльності:

К _ Позиковий капітал (3 9)

^ОББ Грошовий потік від операційної діяльності Коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов'язання за рахунок коштів від основної діяльності;

—коефіцієнт маневреності власного капіталу (власних коштів, К_мвк) — розраховується як відношення власних оборотних коштів до власного капіталу:

_К _Е ВОК _ ІІ р. АБ - IV р. ПБ _{(3 10)}

^мвк ВК Ір. ПБ ^{, У} '

де Е ВОК — сума власних оборотних коштів.

Коефіцієнт характеризує ступінь мобілізації власного капіталу, показує, яка частина власного капіталу знаходиться в обігу, тобто у тій формі, яка дає змогу вільно маневрувати цими засобами. Чим вище цей показник, тим більше забезпечується гнучкість у використанні власних коштів господарюючого суб'єкта. Оптимальне значення показника — 0,5, (на думку деяких авторів — більше 0,3);

—коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами (К_мз) розраховується відношенням суми власних оборотних коштів до запасів:

^мз ЗЗ X рядків 100 — 140 II р. АБ^{, (. )}

де ЗЗ — запаси.

За формою балансу згідно з П(С)БО 2 в чисельнику буде різниця між розділом II активу балансу та розділом IV пасиву балансу, в знаменнику — сума рядків 100—140 розділу II активу балансу. К_мз показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними коштами і не потребують залучення позикових. Цей коефіцієнт необхідно розглядати у взаємозв'язку зі станом виробничих запасів. Якщо на підприємстві є значні надлишкові запаси, то власні оборотні кошти не покриють їх повністю, тому коефіцієнт буде набагато менше 1.

За умови нестачі запасів для проведення нормальної виробничо-торговельної діяльності

підприємства коефіцієнт буде більше 1, але це не свідчить про стійкість фінансового стану.

Нормальним явищем є рівень коефіцієнта 60—80 %. Деякі автори нижньою критичною

величиною вважають 50 %;

—коефіцієнт маневреності робочого капіталу (власних оборотних коштів, К)

розраховується як відношення запасів до власних оборотних активів:

_к = X рядків 100 -140 (_{3 12})

Цей показник, зворотний коефіцієнту забезпечення запасів власними оборотними коштами, характеризує питому вагу запасів як матеріальних оборотних активів у власних оборотних коштах. Величина робочого капіталу залежить від ефективності управління запасами (планування, нормування їх величини, прогнозування на майбутнє, раціональне використання і тощо), стану дебіторської заборгованості (тенденція до її зменшення) та величини грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій;

—стабільність структури оборотних коштів (ССОК) — розраховується як відношення суми власних оборотних коштів до всієї сукупності оборотних коштів:

ссок = п^{р.АБ - пб}. (3.13)

II р. АБ

Коефіцієнт використовується для оцінювання власних оборотних коштів. Зростання цього показника є позитивною тенденцією;

—індекс постійного активу (!_па) — розраховується як відношення основного капіталу до власного капіталу:

_I = = Ір^

^па ВК !р.ПБ' ⁴ ' '

де ОСК — основний капітал.

!ндекс використовується для характеристики стану основного капіталу, показує питому вагу необоротних активів у джерелах власних засобів;

—коефіцієнт реальної вартості основних засобів (К_рвоз) розраховується як відношення

залишкової вартості основних фондів до сукупності усіх активів підприємства:

_к = звоф ₍₃₁₅₎

^крвоз = X _АП ^{, ()}

де ЗВОФ — залишкова вартість основних фондів; X АП — сума активів підприємства.

Коефіцієнт відображує питому вагу основних засобів у загальному капіталі підприємства.

3. Оцінка типу фінансової стійкості

Характеризуючи фінансову ситуацію А. Д. Шеремет, Р. С. Сай фулін, В. В. Ковальов розглядають чотири типи фінансової стійкості (до них приєднується і Г. В. Савицька) [33, 35, 70, 71, 85].

Перший тип фінансової стійкості — абсолютна стійкість фінансового стану підприємства, коли запаси і витрати менше суми власного оборотного капіталу та кредитів банку під товарно-матеріальні цінності:

ЗЗ <ЕВОК + КРтмц, (3.16)

де ЗЗ — запаси і витрати;

КР_тмц — кредити під товарно-матеріальні цінності.

Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів (К_зз) більше одиниці:

К = £^ВОК + ^КР„^ц >і. (3.17)

ЗЗ

Це співвідношення показує, що всі запаси повністю покриваються власними оборотними коштами і кредитами під товарно-матеріальні цінності.

Другий тип фінансової стійкості — нормальна стійкість фінансового стану, коли гарантується платоспроможність підприємства і виконується умова:

ЗЗ = £ ВОК + КРтмц (318)

та відповідно дорівнюється одиниці коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами засобів:

К = 2^ВОК + ^КР„^ц ₌ 1. (3.19)

ЗЗ

Третій тип фінансової стійкості — нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, коли відбувається порушення платоспроможності, але зберігається можливість відтворення рівноваги платіжних засобів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Д_тв) в оборот підприємства:

ЗЗ = Е ВОК + КРтмц + Д_та (3.20)

і відповідно:

К = £^ВОК + ^КР„^ц + Д. ₌ 1. (3.21)

^зз ЗЗ

Фінансова нестійкість уважається припустимою, якщо виконуються такі умови:

1. Виробничі запаси (ВЗ) і готова продукція (ГП) дорівнюють сумі короткострокових кредитів і позикових коштів (ККПК), що беруть участь у формуванні запасів, або перевищують її:

ВЗ + ГП > ККПК;

2. Незавершене виробництво (НВ) і витрати майбутніх періодів (ВМП) дорівнюють величині власного оборотного капіталу або менші від неї:

НВ + ВМП <Е ВОК.

Четвертий тип фінансової стійкості — кризовий фінансовий стан, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства, за якого запаси і витрати більші суми власних оборотних коштів, кредитів під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів:

ЗЗ >2 ВОК + КРтмц + Д_та (3.22)

і відповідно:

К = £^ВОК + ^КРтмц + < 1. (3.23)

^зз ЗЗ

Керівництву підприємства необхідно негайно з'ясовувати причини такого стану, розробляти заходи щодо відтворення фінансової стійкості. Необхідно спрямовувати дії на обґрунтоване зменшення запасів і витрат, поповнення власних оборотних коштів і прискорення обертання капіталу в поточних активах.

Автори даного методичного посібника вважають, що одним із шляхів може бути санаційний кредит. Адже коли ведеться мова про нормальний тип фінансової стійкості й нестійкий фінансовий стан, то вказуються два види кредитів і позик (довгострокові, короткострокові). Таким чином, за аналогією з існуючими типами фінансової стійкості можна визначити п'ятий тип - санаційне середовище, складаючи при цьому наступну рівність:

33 = ВОК + Кдк + Ккк + СК, де ЗЗ - запаси і затрати (сума рядків 100 - 140 розділу II активу балансу); ВОК - власні оборотні кошти (II р. активу балансу - IV р. пасиву балансу); Кдк - довгострокові кредити та позики; Ккк - короткострокові кредити і позики; СК - санаційний кредит.

Із наведеної рівності видно, що сума санаційного кредиту буде в такому розмірі, який необхідний для повного формування запасів санованого підприємства.

За авторським визначенням, санаційний кредит - це сума кредитних ресурсів, які надають підприємству за рішенням ради кредиторів у випадку позитивної санаційної спроможності. У свою чергу, санаційна спроможність - це сукупність фінансових, організаційно-технічних і правових можливостей підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, що визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації.

Удосконалення класифікації типів фінансової стійкості шляхом уведення додаткового п'ятого типу (санаційне середовище) дає змогу об'єктивніше проводити оцінку фінансової стійкості й відповідно фінансового стану підприємства в цілому.

Санаційне середовище за допомогою санаційного кредиту дає змогу підприємству, яке знаходиться на грані банкрутства, не тільки не дійти до ліквідаційної процедури, а навпаки, поступово поліпшити своє фінансове становище і вийти із глибокої кризи неплатоспроможності. Звичайно, різкого збільшення кількості санаційних кредитів не слід очікувати, оскільки вони супроводжуються підвищеним ризиком для кредиторів та інвесторів.

4. Оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпечності) підприємства

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас фінансової стійкості (зони безпечності), під яким розуміють той обсяг реалізації, який забезпечує підприємству певну стійкість його фінансового становища. Для цього використовують такі показники:

Поріг рентабельності являє собою відношення суми постійних витрат у собівартості продукції до питомої ваги маржинального доходу у виручці:

Прен. = ПЗ / ПВМД, де: Прен. - поріг рентабельності;

ПЗ - постійні витрати у собівартості продукції; ПВМД - питома вага маржинального доходу у виручці. Запас фінансової стійкості (ЗФС) розраховується за формулою: ЗФС = ВР - Прен. / ВР * 100% або ЗФС = ВР - Прен. де: Прен. - поріг рентабельності; ВР - виручка від реалізації.

Модуль 2

Тема 7: Аналіз грошових потоків

1. Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства

Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.

У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці.

Звіт про рух грошових коштів - це документ фінансової звітності, в якому відображаються надходження і витрачання грошових коштів у ході поточної господарської, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці зміни відображаються таким чином, що дають змогу встановити взаємозв'язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду. ПРИПЛИВ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДТІК

надходження коштів за надання права користування активами

платежі постачальникам

виплати працівникам

надходження коштів від фінансових інвестицій

платежі, пов язані з придбанням основних засобів і

нематеріальних активів

надання позик іншим підприємствам

• випуск акцій і—

отримання позик