Міжнародне регулювання на морському транспорті

Це найбільш врегульований у міжнародних економічних відносинах вид транспорту.

Основними угодами в сфері міжнародних морських перевезень, що мають комерційно-організаційний характер, є:

- Міжнародна конвенція з морського права (Брюссель, 1922 р.);

- Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазькі правила);

- Конвенція ООН про морське перевезення вантажів (1978 р.).

Міжнародне регулювання річкових перевезень

Важливою угодою в сфері організації та здійснення міжнародних річкових перевезень є Конвенція про режим судноплавства на Дунаї. На підставі даної Конвенції створено Дунайську комісію як орган міжнародного співробітництва.

Ця комісія прийняла Основні положення плавання по Дунаю, створила єдину систему навігаційного руху, Правила річного нагляду, уніфікувала суднові документи.

Комерційно-правове регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох Братиславських угод:

- Угоди про загальні умови перевезення вантажів;

- Угоди про єдині тарифи;

- Угоди про буксирування в наданні допомоги при аваріях і агентуванні.

Міжнародне регулювання у сфері залізничного транспорту

Найстарішою організацією у сфері міжнародних залізничних перевезень є Міжнародний союз залізничних шляхів, який був створений у 1922 р. Мстою цього союзу є поліпшення умов будівництва та функціонування залізничного транспорту в міжнародному і внутрішньому сполученні країн-учасниць.

До основних конвенцій, які регламентують комерційно-організаційні питання здійснення міжнародних залізничних перевезень, відносяться:

- Міжнародна конвенція про перевезення вантажів по залізницях (Берн, 1890 р.), а також її нова редакція - Конвенція про міжнародні перевезення залізницею (1980 р.);

- Угода про міжнародне вантажне сполучення.

Міжнародне регулювання повітряних перевезень

У 1945 р. була створена Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Це міжнародна міжурядова організація, яка об'єднує 127 авіакомпаній із 86 держав світу. ІАТА займається переважно комерційними питаннями діяльності авіапідприємств, розробкою рекомендацій з рівня, побудови та правил застосування тарифів, затвердженням єдиних правил авіаперевезень тощо.

Міжнародну організацію цивільної авіації було створено згідно з Чиказькою конвенцією (1947 р.), яка регламентує використання повітря­ного простору в транспортних цілях.

Інкотермс

Тлумачення базисних умов поставки вантажів у міжнародній практиці здійснюється відповідно до Міжнародних стандартних умов поставки «Інкотермс — 2000» (місце, термін, спосіб поставки, розподіл ризику, страхування). В «Інкотермс — 2000» представлено 13 базисних умов поставки, кодові назви яких узгоджені з Європейською економічної комісією ООН. Усі базисні умови класифіковано за чотирма категоріями з урахуванням відмінностей в обсягах зобов'язань контрагентів з доставки товару.

До першої групи входить Е-умова (ЕХW) — „Франко-завод”. Ця умова передбачає мінімальний ризик для продавця. Відповідно до неї продавець тільки відвантажує товар покупцеві на своєму підприємстві або складі і не несе відповідальності за його транспортування. Всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою до місця призначення, несе покупець.

Другу групу становлять F-умови: FСА („Франко-перевізник”), РАЗ {„Франко вздовж борту судна”) і РОВ {„Франко-борт”). Обов'язки продавця за цими умовами полягають у поставці товару перевізнику, вказаному покупцем.

До третьої групи входять С-умови СFR.: („Вартість і фрахт”, СІР („Вартість, страхування і фрахт”), СРТ („Перевезення оплачене до...”, СІР („Перевезення та страхування оплачені до...”). Вони передбачають укладення продавцем договору на перевезення товару, але без ризику його втрати або пошкодження.

Четверту групу складають D-умови: DАF („Поставлено на кордон”), DЕS („Поставлено франко-судно”), DЕQ („Поставлено франко-причал”), DDU) („Поставлено, мито не сплачене”), DDР („Поставлено, мито сплачене”). За цими умовами продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з поставкою товару в країну покупця.

Деякі умови «Інкотермс — 2000» визначають вид транспорту, який може застосовуватися для виконання контракту, інші умови передбачають декілька видів транспорту, а ряд інших - будь-які види.

«Інкотермс — 2000» застосовують головним чином у тих випадках, коли товари продають з поставкою через національні кордони. Однак на практиці на них посилаються і в договорах купівлі-продажу при операціях на внутрішньому ринку. При цьому застереження, що відносяться до експорту чи імпорту, стають зайвими.