13.2. Стратеги лоп стичної системи підприємства Основні принципи формування стратегії логістичної системи підприємства

Основні стратегічні підходи до формування логістичної системи підприємства визначаються наступними положеннями.

1. Рішення має виходити з існуючого стану логістичної системи підприємства та спиратися на його загальну місію, цілі і стратегію.

2. Необхідно розробити філософію логістичного менеджменту, надаючи пріоритет корпоративним цінностям і основоположним принципам діяльності підприємства.

3. Логістична система створюється чи реорганізується за умов її відповідності корпоративній місії підприємства, його цілям і стратегії.

4. Загальна організаційна структура підприємства формується з позицій можливості реалізації цілей стратегічного й оперативного витку логістичної системи.

5. Для всіх функціональних підрозділів підприємства визначаються:

- цілі, які б відповідали головним задачам у формуванні логістичної системи;

-відповідні стратегії, що органічно пов'язуються із загальною стратегією логістичної системи.

Ефективність стратегічного курсу підприємства в логістичній діяльності досягається дотриманням наступних вимог :

1. Підтримка зв'язку логістики з корпоративною стратегією. Всі аспекти логістичних операцій безпосередньо пов'язуються зі стратегічним планом підприємства. Це визначається першою та найважливішою умовою досягнення високих прибутків від застосування логістики.

2. Удосконалення організації руху матеріальних потоків. Необхідною є така організація логістичних операцій, яка б дала можливість контролювати всі функції з розв'язання задач, пов'язаних із закупівлею, транспортуванням, складуванням, зберіганням запасів і збутом під началом єдиного координаційного центру.

3. Надходження необхідної інформації та сучасна технологія її обробки. Ефективність діяльності логістичного підрозділу розглядається насамперед через його комп'ютеризацію.

4. Ефективне управління трудовими ресурсами. Тільки добре підготовлені та досвідчені спеціалісти здатні забезпечити успіх у реалізації стратегії та планів підприємства.

5. Тісний взаємозв'язок з іншими підприємствами та комерційними структурами по відпрацюванню стратегії. Підприємство досягає найбільших успіхів у збільшенні прибутку за умов встановлення міцних зв'язків із зовнішніми і внутрішніми учасниками комерційних відносин.

6. Облік прибутку від логістики в системі фінансових показників. Найкраще за все логістичні операції, насамперед транспортування, складування тощо, піддаються оцінці з боку фінан'сово-планових підрозділів, які оцінюють результати діяльності отриманим прибутком.

7. Визначення оптимальних рівнів якості логістичного обслуговування. Є одним із пріоритетних напрямів діяльності підприємства. Встановлюються параметри обслуговування і відслідковується відповідність їх рівня потребам споживачів.

8. Ретельна розробка логістичних операцій. Фундаментальні проблем й узгоджуються з «малими» питаннями.

Види стратегій логістичної системи підприємства

Багатоваріантність особливостей управління виробничою діяльністю, притаманною промисловим підприємствам, визначає його стратегічні підходи до формування логістичної системи. Для матеріалоємних виробництв основні зусилля підприємства зосереджуються на зниженні витрат, що супроводжують матеріальний потік на етапах постачання та виробництва. У таких підприємств власна мережа розподілу розвивається менше. Для промислових підприємств, які випускають широкий асортимент виробів і обслуговують велику кількість споживачів, характерна розвинута розподільна мережа. Такі підприємства основні свої зусилля і спрямовують на зниження витрат, які виникають у каналах розподілу.

Визначають три види стратегій логістичної системи промислового підприємства :

- стратегія постачання;

- стратегія виробництва;

- стратегія розподілу.

Стратегія постачання (раціоналізація управління постачанням)

Це традиційна система матеріально-технічного постачання, реалізація якої полягає у виконанні наступних дій.

1. Вибір схеми організації закупівлі.

Схема організації матеріального постачання базується на принципі зберігання запасів за умови документального оформлення на отримання необхідного для виробництва матеріалу із запасів власного складу. На складі підбирають потрібні матеріали і передають шляхом транспортування клієнту або ж доставляють їх безпосередньо на робочі місця.

За відсутності необхідного матеріалу робиться запит у відповідний підрозділ. На підставі такого запиту підрозділ оформляє і направляє замовлення постачальнику, який приймає замовлення і забезпечує відвантаження товарів. Як правило, це великі партії, що доставляються автомобільним чи залізничним транспортом. Товари надходять на центральний склад підприємства, де перевіряється їх якість, відповідність заявці за кількістю і номенклатурою. Після оформлення відповідних документів про надходження товарів вони подаються на окремі дільниці виробництва.

2. Планування закупівлі.

Логістика закупівлі (постачання) являє собою процес руху сировини, гріалів, комплектацій запасних частин із ринку закупівлі до складів підприємства.

Важливим моментом є складання плану закупівлі, що забезпечує надійність дій всіх підрозділів і відповідальних осіб підприємства у розв'язанні наступних задач постачання:

Аналіз і визначення потреби, розрахунок кількості замовлених матеріалів.

У процесі планування закупівлі необхідно мати інформацію про:

- матеріали, які є необхідними;

- кількість матеріалів, які будуть потрібні для виробництва продукції;

- час, коли вони будуть потрібні;

- можливості постачальників, у яких можуть бути куплені товари;

- необхідні площі складських приміщень;

- витрати на закупівлю;

- можливості організації власного виробництва окремих деталей, комплектації тощо.

Узгодження методики закупівлі.

Вибір методу закупівлі товарів залежить від складності випущеної готової продукції, змісту комплектуючих виробів і матеріалів.

Отримання й оформлення поставлених товарів.

Реалізація плану закупівлі передбачає документальне оформлення поставок, перевірку я кості та кількості товару.

Операції, пов'язані з поставками, передбачають роботу з підготовкою та організацією проходження певних документів.

Копія замовлень направляється до підрозділу, що потребує дані про товари, для перевірки відповідності повідомлення про поставку товару, який фактично надійшов.

Повідомлення про відвантаження направляє постачальник після підготовки товарів до відправлення. Воно повинно містити номер замовлення і зазначати час відвантаження.

Супроводжувальний лист застосовується, коли постачальник користується транспортом іншого підприємства. У цьому документі вказують:

- реквізити відправника;

- опис продукції;

- кількість місць;

- масу (вагу) продукції;

- особливості транспортування;

- реквізити перевізника.

Підтвердження отримання поставки застосовують для інформування підрозділів-споживачів про фактичну доставку товарів, а також контролю в бухгалтерії відповідності повідомлення про відвантаження товару копіям замовлення і рахунка.

Книга реєстрації товарів призначена для реєстрації номера супроводжувального листа, дати поставки, інформації відправника, способу транспортування і стислого опису товарів, що надійшли.

Перевірка якості та кількості отриманих товарів.

Якість поставлених товарів повинна задовольняти вимоги, пред'явлені замовниками. Відсутність необхідного контролю якості закупівлі може призвести до збитків, а саме:

- додаткових витрат, пов'язаних із поверненням бракованих і неякісних товарів;

- зупинки виробництва у випадку, наприклад, якщо вся партія товарів виявилася неякісною і підлягає поверненню;

- судових позовів;

- втрати довіри споживачів до підприємства через поставки неякісних товарів.

3. Вибір постачальника.

Це, насамперед, дослідження ринку матеріальних ресурсів і комплектації, що передбачають:

- систематичне збирання, обробку, оцінку інформації про потенційних постачальників та асортимент товарів;

- отримання інформації про нові технології підготовки матеріальних ресурсів, найважливіших для споживача, та ціни на них.

Отримання інформації відбувається за допомогою прямих і непрямих методів.

Первинне дослідження ринку матеріальних ресурсів — це отримання інформації напряму за рахунок:

- контактів із постачальниками;

- контактів із посередниками;

- зберігання інформації;

- відвідування ярмарків і виставок з отриманням інформації про «нічні розробки, ціни, якість товарів і можливості отримати каталоги інші рекламні матеріали;

- відвідування підприємств-постачальників, знайомства з їх діяльністю, оцінки їх виробничого рівня та можливості надання необхідних послуг.

Вторинне дослідження ринку матеріальних ресурсів передбачає використання вже наявних документів. Вихідними даними для вивчення ку служать:

- огляди стану кон'юнктури ринку, біржові бюлетені, що містять дані

зміни цін;

- журнали, газети, радіо, телебачення;

- фірмові журнали, що випускаються торгово-промисловими палатами, а також постачальниками матеріальних ресурсів;

- пропозиції продажу, що містяться в спеціальних журналах, каталогах, брошурах, проспектах;

- галузеві адресні книги, технічні довідники.

Результати дослідження ринку матеріальних ресурсів мають дати відповіді за певними групами питань, а саме:

Маркетингові:

- хто і що саме поставляє на внутрішньому і зовнішньому ринках?

- якими є ціни на необхідні сировину та матеріали?

- які можуть бути постачальники?

- наскільки великою є конкуренція серед покупців?

- хто з покупців купує ці сировину та матеріали дешевше і в яких обсягах?

- які можуть бути найбільш вірогідні умови поставки?

логістичні:

- де розташовані потенційні постачальники і які види транспорту можна використати?

- якими є канали поставок?

- чи потрібні додаткові умови з організації складського простору?

виробничі:

- Чи з'являються нові технології у постачальників щодо вдосконалення виробництва?

- чи є можливість заміни матеріальних ресурсів у постачальників?

- чи є можливість заміни матеріальних ресурсів за узгодженням з виробником основної продукції?

- якими є реальні виробничі потужності у постачальників та перспективи їх нарощування (скорочення)?