Інформаційна функція упаковки

Невід'ємною складовою упаковки є маркування і друкована інформація (опис товару), нанесені на саму упаковку чи вкладені в неї. Етикетка (ярлик, маркування), позначає назву продукції, її склад, містить рекламні матеріали, інструкції про зберігання та використання. Вкладиші докладніше знайомлять покупців з тим, як визначитися з конструкцією чи використанням товару. Упаковка інформує всіх учасників логістичного ланцюга про товар, що в ній знаходиться. Як правило, це інформація про:

- дані виробника;

- найменування тари;

- кількість продуктів;

- номер за універсальним кодом продукції.

Оскільки застосування комп'ютерної техніки в усіх галузях діяльності, втому числі і торгівлі, постійно зростає, необхідно передбачити нанесення на упаковку машиночитаного штрихового коду (bаr-соdе). Це певна комбінація темних і світлих смужок (штрихів і пробілів), яка дає можливість кодувати, зчитувати і розшифровувати інформацію про товар (вантаж) із застосуванням комп'ютерної технології. Товар, який отримав штриховий код, стає „легальним”, входить у Світову інформаційну систему. Крім інших переваг, це різко знижує ризик піратських підробок чи порушення прав промислового власника.

Найбільш поширеними є наступні системи ідентифікаційних номерів: ЕАN-13, ЕАN-8, UСС/ЕАN-128, ЕАN-13. ЕАN-13 є стандартним номером і використовується на всіх видах споживчих товарів. Коди ЕАN-14 і UСС/ЕАN-128 застосовуються при кодуванні транспортних упаковок (одиниць транспортованих вантажів).

Перша частина етикетки містить інформацію довільної форми. Вона використовується вантажовідправником для розміщення будь-якої графічної чи текстової інформації.

Другу частину етикетки відведено для нанесення даних у традиційній формі з використанням цифр і букв. Уведення інформації здійснюється ручним способом. Туї розміщуються дані про номер партії, дату упакування, розміри, вагу і т. ін.

Третя частина етикетки містить інформацію у вигляді штрих-кодів із символікою UСС/ЕАN-128.

При роботі з піддонами при їх транспортуванні етикетка наклеюється на всі чотири вертикальні сторони піддону, щоб вона була завжди в полі зору. Середина основного штрих-коду повинна міститися на висоті 450 мм (±50 мм) від основи, на якій стоїть піддон. Сама етикетка розміщається не ближче 50 мм від краю піддону.

17.4. Міжнародні аспекти організації транспортних перевезень Міжнародне правове регулювання транспортних перевезень

Особливістю правового регулювання транспортних перевезень у міжнародній торгівлі є те, що основні питання доставки товарів вирішуються в міжнародних угодах і конвенціях, які містять уніфіковані норми, що однаково визначають умови транспортування товарів та інші умови, з ним пов'язані.

Міжнародне регулювання автомобільних перевезень

Існує близько 40 міжнародних організацій, що займаються питаннями автомобільного транспорту. Розглянемо найвідоміші з них.

Комітет із внутрішнього транспорту (КВТ) Європейської еконо­мічної Комісії (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ відображені питання, без вирішення яких неможливо було б організувати міжнародний автомобільний рух і перевезення вантажів. На підставі нормативних документів, розроблених КВТ, укладено велику кількість двосторонніх угод про міжнародне автомобільне сполучення та перевезення вантажів.

Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ). Створений у 1948 р. за ініціативою європейських автомобільних і автотранспортних асоціацій. Налічує понад 150 асоціацій та союзів із 45 країн світу.

До основних найважливіших конвенцій, розроблених цими організаціями, відносяться:

- Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів (1950 р.);

- Конвенція про договір дорожнього перевезення вантажів (1956 р.);

- Європейська угода про міжнародне перевезення небезпечних ванажів (1957 р.);

- Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (1973 р.);

- Європейська угода про міжнародні автомагістралі (1975 р.);

- Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки Міжнародного дорожнього перевезення (МДП) (Конвенція ТІК) (1975 р.).