- •4. Богословсько-теологічний підхід до визначення природи релігії.
- •5. Релігія, як форма суспільної свідомості, її елементи та структура. Функції релігії та її роль у суспільстві.
- •6.Історичні типи та форми релігії
- •7. Первісні релігійні вірування. Умови виникнення та характеристика основних форм первісних вірувань.
- •8. Форми класифікації та типологізації релігії.
- •9. Етнічні релігії. Закономірності появи та особливості віровчення і культу. Типологія етнічних релігій.
- •10. Релігієзнавчі ідеї епохи Просвітництва.
- •11. Екуменічні процеси: їх зміст та ознаки.
- •12. Релігія і церква у сучасній Україні.
- •13. Походження та ідейні джерела буддизму
- •14. Релігійні вірування Стародавньої Греції і Риму
- •15. Релігія давніх слов'ян
- •16. Соціально-економічні та духовні джерела християнства.
- •18. Основні положення християнського віровчення (12 догматів та 7 таїнств).
- •19. Біблія – походження, структура, культурно–історична цінність.
- •20. Православ’я – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •21. Католицизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •22. Протестантизм – один з напрямів християнства. Історія виникнення і розвиток.
- •23. Характеристика основних новітніх релігійних течій
- •24. Запровадження християнства в Київській Русі.
- •25. Християнство в Україні: історія та сучасність.
- •26. Розвиток православ’я в Україні.
- •27. Греко-католицизм в Україні: історія становлення та сучасність.
- •XVII—XIX століття
- •28. Католицизм та протестантизм в Україні.
- •29. Неорелігії та нетрадиційні вірування в Україні.
- •30. Історико-культурні, економічні і політичні передумови виникнення ісламу.
- •31. Особливості основних напрямів ісламу.
- •32. Історія виникнення ісламу. Мухаммед – життя і діяльність.
- •33. Віровчення і культ в ісламі. Коран – священна книга ісламу.
- •34. Релігія та культура індуїзму.
- •35. Історія виникнення буддизму.
- •36. Віровчення та культ буддизму. Священні книги у буддизмі.
- •37. Основні напрями буддизму: хінаяна, махаяна, ламаїзм.
- •38. Поняття свободи совісті: історія його формування і розвитку.
- •39. Міфологічний, релігійний, філософський тип світогляду: загальна характеристика і порівняльний аналіз.
- •40. Вільнодумство та його форми.
- •41. Предмет етики і її місце в структурі філософського знання.
- •42. Поняття моралі, моральності, етики
- •43. Моральна концепція християнської етики. (Августин Блаженний та Фома Аквінський).
- •44. Етична спадщина Сократа, Платона й Аристотеля
- •45. Соціальні функції моралі.
- •46. Мораль як форма суспільної свідомості. Соціально-історична обумовленість моралі.
- •47. Етична думка доби Просвітництва.
- •48. Поняття моральної свідомості. Моральні норми і принципи.
- •49. Проблема сенсу життя в історії етичної думки.
- •50. Добро і зло як категорії етики.
- •51.Любов як шлях творення особистості.
- •52.Етичні погляди г.С.Сковороди.
- •53.Поняття свободи совісті:історія його формування та розвитку. Дружба як категорія етики.Її зміст і цінність.
- •54. Мораль і насильство як проблема сучасної етики.
- •55. Свобода та необхідність як проблема етики.
- •56. Особливості основних напрямів ісламу.
- •57. Мораль як предмет етики.
- •58. Розкрити зміст понять етос, мораль і моральність.
40. Вільнодумство та його форми.
Вільнодумство формувалося впродовж століть, розроблялося різноманітними філософськими школами, а також представниками політичної, художньої і наукової думки. Внаслідок цього склалися різні типи та форми вільнодумства. Існує вільнодумство, непримиренне до релігії та помірковане щодо неї; послідовне й непослідовне; відкрите і приховане; матеріалістичне та ідеалістичне; стихійне і наукове тощо. Відкритим філософським вільнодумством було вчення давньогрецького філософа Епікура, римського філософа Лукреція Кара, китайського філософа Ван Чуна, російських й українських революційних демократів — В. Г. Бєлінського, О. І. Герцена, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського, Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, Лесі Українки, П. А. Грабовського та ін. До не до кінця послідовних, а інколи до прихованих форм вільнодумства можна віднести такі системи світоглядних концепцій. Скептицизм — недовіра до істинності релігійних тверджень, сумніві у них. Агностицизм — визнання неможливості знати без сумніву, є Бог чи немає. Деїзм — учення, яке визначає Бога за начало світу, визнає його законодавцем природи, але заперечує його втручання в існуючий світ і тому позбавляє сенсу молитви, богослужіння, релігійний культ взагалі, сподівання на Бога. Пантеїзм — система уявлень, за якою Бог розчиняється у природі, ототожнюється з природою, що позбавляє його особистості, свідомості. Природничо-науковий атеїзм сформувався наприкінці минулого століття. Його зміст зумовили фундаментальні відкриття у природознавстві, зокрема поява нових космологічних теорій, вчення про вищу нервову систему, відкриття атому, клітини, проникнення людини в космос. Світоглядна інтерпретація відкриттів у природознавстві не збігається з релігією, а іноді докорінно суперечить релігійним догмам. За рівнем історичного розвитку в спеціальній літературі розрізняють стихійний (буденний) і науковий (теоретичний) етапи розвитку вільнодумства. Це два суттєво різних рівні одного й того самого вчення. Стихійне вільнодумство. Характерною особливістю стихійного вільнодумства є непослідовний критичний аналіз релігії, вузька наукова і соціальна база. Вагомий його внесок у духовний процес цивілізації полягає у тому, що завдяки йому: а) були закладені основи вільнодумства як світогляду, проголошені принципи, що характеризують і сучасне вільнодумство; б) вперше було піддано критичному аналізові релігійний світогляд; в) було піддано критиці елементи релігійного світогляду —ідеї Бога, потойбічного життя, догмати Біблії, що сприяло збагаченню ідейного підмурка вільнодумства в цілому. Ці досягнення й досі залишаються складниками ідейного змісту вільнодумства як наукового світогляду. Водночас стихійне вільнодумство позначено обмеженістю поглядів і розумінь. I. У соціальному плані воно здебільшого мало замкнений, елітарний характер, не апелювало до мас. Непослідовність виражалась і в переконанні носіїв стихійного вільнодумства в тому, що трудящим масам життєво необхідна релігія. Показовим у цьому відношенні були численні висловлювання Вольтера: «Я в Бога не вірую, тому що він не існує. Але я не скажу цього ні своїм селянам, ні своїй дружині. Тому що коли і селяни не будуть вірувати в Бога, то вони будуть красти мою пшеницю, а дружина наставлятиме мені роги»; «Якщо Бога і не було б, то все одно його слід було б вигадати», — вважав мислитель. II. У гносеологічному науково-теоретичному плані стихійне вільнодумство обмежене в можливостях. Воно не змогло вирішити ряд кардинальних проблем. Наприклад, якщо Бога немає, то чому люди повірили в його існування? III. Стихійне вільнодумство, розвиваючись у межах різних філософських шкіл, зазнавало їхнього впливу. Відповідно недоліки філософських шкіл впливали на стихійне вільнодумство. IV. Стихійне вільнодумство не мало змоги спертися на міцний фундамент природничо-наукових даних, оскільки наука перебувала лише на початковій стадії розвитку, ще не нагромадила достатньо емпіричних фактів,практичних доказів. Наукове вільнодумство. Виникло і сформувалося на основі розвитку філософської думки і наукових відкриттів. Воно не відкинуло досягнень попереднього етапу, а творчо сприйняло їх, переосмислило, розвинуло далі. Зміст наукового вільнодумства становлять: ідеї різних філософських шкіл; результати наукових розробок, досліджень й узагальнень в поглядах на природу, суспільство і людину. Загалом вільнодумство, як і наука в цілому, пов'язане з прогресивними ідеями епохи, відбиває інтереси прогресивних сил суспільства.