Розділ ііі технічне креслення. Стафаж та антураж вступ
У підручнику наведено малюнки пером, подано деякі методичні вказівки та описані основні художні й композиційні особливості виконання креслень. Наведені приклади не повинні слугувати зразком для наслідування чи копіювання. Відібрані приклади сприяють розумінню основних принципів та методів графічного зображення, на основі яких кожен створює свою графічну мову, індивідуальний почерк, власну манеру малювання.
Третій розділ містить у собі такі пункти: Людина і простір; Зелені насадження; Графічне зображення будівельних матеріалів; Технічне креслення та Перспективне зображення.
3. 1. Людина і простір
Уже в стародавні часи людина пристосовувала навколишнє середовище до своїх потреб. Спочатку вона шукала захист від природної стихії, укриття від диких звірів і ворогів. Поступово її матеріальні та культурно-суспільні потреби зростали. Діяльність людини, спрямована на створення жител, місць роботи та громадських зборів, змінилася кількісно і якісно. При цьому вона використовує останні технічні, творчі, культурні та естетичні досягнення. Так, на відміну від природного неорганізованого середовища, виникають цілеспрямовані просторові угрупування, створені розумним поєднанням природних та будівельних конструкцій. Це організовані території, міські ансамблі та внутрішні простори будівель, що відповідають матеріальним, гігієнічним, фізіологічним, біологічним і культурним потребам людини. Тому одним із основних вимірників технічного простору є сама людина. Пропорції її тіла служать певним модулем, що істотно впливає на потреби людини в площі та просторі, на принципи композиції, форму та розмір твору архітектури, його елементи і взагалі на всі предмети, з якими людині доводиться зустрічатися.
В ілюстративній частині даного розділу показано, що слід виходити з анатомічних пропорцій людини, її потреб у просторі під час роботи, відпочинку, при русі тощо. Далі наведено основні об'ємні елементи, наприклад, меблі, предмети обладнання, вказано найбільші та найменші розміри, а також деякі приклади їх розміщення в просторі.
Дизайнер повинен не тільки знати пропорції людського тіла, але й вміти малювати його та вірно стилізувати, тому що технічне креслення часто доповнюють зображенням людської фігури, яке створює відчуття певної атмосфери, уточнює призначення зображуваного об'єкту, визначає масштаб площі та простору, доповнює композицію малюнка.
Зобразити людську фігуру досить складно. Це вимагає доброї графічної підготовки, яку можна отримати тільки систематичними вправами — зображенням оголеної натури та людини в русі. Креслення дизайнера відрізняється від малюнка художника. Художник найчастіше зображає конкретну людину, показує її характер, хоче точно відтворити анатомічні деталі, а дизайнерові досить отримати зображення стилізованої фігури з правильними розмірами, пропорціями та рухами, виконаною в простій графічній манері без деталізації.
Слід знати декілька основних принципів зображення людини. Оскільки фігура на малюнку архітектора чи дизайнера слугує масштабом, необхідно перш за все пам'ятати про її точні розміри, особливо про висоту. Дорослу людину зображають заввишки приблизно 175 см (очі на рівні 160—162 см). Для порівняння пропорцій всього тіла слугує висота голови: вона вкладається в загальній висоті фігури 7—8 разів. При стилізації розмір голови можна зменшити, тоді фігура стане монументальнішою, але ніколи не малюють голову дуже великою. Потрібно дбати про дотримання пропорції кінцівок щодо тіла та пропорційності їх частин. Але для правильного зображення людської фігури недостатньо тільки дотримання її розмірів і пропорцій. Необхідно вірно передати рухи. Навіть у фігури, що стоїть, рух виражений взаємним розташуванням плечей, колін, нахилом тулуба тощо. Зазвичай людина не стоїть прямо, вона переносить вагу всього тіла на одну ногу. При характерному русі — людина за роботою, під час зайняття спортом — слід зафіксувати загальний нахил і вигин тіла, взаємне розташування та напрям кінцівок, фігура в кожному конкретному випадку не повинна втрачати рівноваги. Наприклад, людина, що несе вантаж, підтримує рівновагу відхиленням тіла від вантажу.
Особливу увагу слід приділяти місцю розташування фігури людини на малюнку. В ортогоналі або перспективі розміщують її якомога природніше, так, щоб доповнити композицію, причому піклуються про загальний характер зображеного середовища. Виразну фігуру ніколи не розміщують на осі малюнку або на осі зображеного об'єкту. Стараються, щоб вона не співпала з гранню, композиційним акцентом тощо. При перспективному зображенні фігури малюють так, щоб вона доповнювали простір. При побудові перспективного зображення лінія горизонту й рівень очей зображеної людини, що стоїть на горизонтальній площині, повинні бути суміщені.
Слід пам'ятати, що фігура людини тільки доповнює технічне креслення, тому вона не повинна конкурувати з об'єктом, що зображається, відволікати увагу від нього або затемняти креслення.
Всі речі, які людина створює для себе, вона пристосовує до пропорцій і розмірів свого тіла. Це стосується перш за все тих предметів, з якими доводити стикатися безпосередньо. Знання розмірів людського тіла необхідне не тільки при створенні й проектуванні цих предметів, але й при їх зображенні. Найкраще уявлення про розміри будь-якої речі отримують тоді, коли поряд з нею побачать людину.
Закономірностями пропорцій людського тіла цікавилися художники й автори ще в Давньому Єгипті. У наші часи Ле Корбюзье розробив систему пропорцій, засновану на принципах золотого перетину, яка виходить з розмірів людського тіла (Рис. 3.1.)
Рис. 3.1. Система пропорцій
Рис. 3.2. Планування коридорів
При русі людина займає близько 60 см ширини простору. З цього розміру виходять при плануванні проходів, коридорів, сходів, тротуарів (Рис. 3.2.). Необхідно враховувати кількість людей, які за певний час там пройдуть, а також спосіб їх пересування (чи несе людина що-небудь, чи поступається дорогою, йде на зустріч тощо).
Простір, необхідний для руху, передбачуваному в передпокої та роздягальні (гардеробі), визначає його мінімальні розміри. Приклади габаритів цих приміщень наведено на Рис. 3.3. Предмети обстановки та їх розміщення вирішені так, щоб відповідати пропорціям людського тіла.
Рис. 3.3. Габарити передпокою та роздягальні
Кухня — робоче місце у квартирі, а при визначенні розмірів робочих площ потрібна особлива увага. Правильність рішення простору в робочих приміщеннях впливає на продуктивність праці.
Рис. 3.4. Розміри робочих поверхонь кухні
У приміщеннях, призначених для прийому їжі, людині необхідна мінімальна площа столу у вигляді півкола діаметром 60 см. Цей основний розмір визначає габарити обідніх столів (див. Рис. 3.6.) Слід враховувати також взаємну пропорційність столу, стільців, крісел, а також необхідний простір при зайнятті місця за столом, при обслуговуванні тощо.
Рис. 3.5. Розміри обідньої зони
Рис. 3.6. Габарити обідніх столів
Рис. 3.7. Плани й розміри обідніх куточків у різних варіантах:
1; 2 — обідній стіл у вигляді стійки бару як складова частина обіднього куточка з прямим переходом у кухню;
3 — обідній куточок для шести чоловік;
4 — обідній стіл приєднаний до кухонної стінки.
Форма, габарити, функціональні поверхні предметів умеблювання відповідають пропорціям людського тіла та діяльності людини при користуванні ними.
Рис. 3.8. Габарити санітарної кімнати
Із стільцями та кріслами людське тіло стикається безпосередньо, тому їх формі та розмірам слід приділяти особливу увагу. Людина користується ними при різних обставинах, сидить у різних позах. (див. Рис. 3.9.)Для кожної пози потрібний особливий тип стільця, що відрізняється, головним чином, за висотою й глибиною сидіння, нахилом спинки.
Рис. 3.9. Меблі для сидіння різного призначення
Рис. 3.10. Приклади основних типів стільців, крісел, ліжок з оптимальними розмірами, які слід враховувати при їх проектуванні й викреслюванні.
На Рис. 3.11. показано різні види шаф, письмових столів і журнальних столиків з розмірами й позначеннями, що відповідають нормам. Глибина платяних шаф залежить від пропорції людського тіла, глибина книжкових шаф — від розмірів книг тощо. Платяні шафи графічно можна виразити, показуючи вішалки для одягу.
Рис. 3.11. Корпусні меблі різного призначення
При зображенні меблів можна користуватися різною графічною технікою, щоб виразно показати її структуру та характер. Точками, кружечками, смужками й різними растрами можна показати м'які частини меблів. Дерев'яні частини зображають за допомогою різних способів передачі текстури деревини. Наведені зразки меблів (Рис. 3.12.) показані згідно нормам, а потім допрацьовані різними графічними способами. Приклади дані для креслень масштабу 1:50. При зменшенні масштабу меблі поступово спрощуються до чистої геометричної форми — квадрата, прямокутника, кола.
Рис. 3.12. Графічна техніка при зображенні меблів
Рис. 3.13. Зонування простору за допомогою меблів
Габарити меблів визначають не тільки величину й форму приміщення, але одночасно й можливість розділення простору на різні функціональні частини.
Меблі впливають на загальну атмосферу приміщення. На плані житлової кімнати (Рис. 3.13) видно окремі її частини, що мають різне функціональне призначення, — місця відпочинку, робоче місце, обідній куточок.
Приклади графічного зображення меблів у житловій кімнаті. Обідній стіл перенесений в обідній куточок або кухню (Рис. 3.14.).
Рис. 3.14. Графічне зображення меблів у житловій кімнаті
Рис. 3.15. Створення в малогабаритній квартирі функціональних зон
Рис. 3.16. Різні типи спальної кімнати
Ліжко є основною одиницею при визначенні форми та величини спальні. Число спальних місць визначає кількість людей, що проживають у кімнаті, яка, у свою чергу, впливає на габарити спальні та решту обладнання. В ілюстраціях наведено приклади спалень для однієї дитини і двох дітей, а також спальні для батьків із зразками графічного зображення меблювання (Рис. 3.16.).
Зразки зображення меблів у спальнях різного типу наведено на Рис. 3.17. Наочність досягається чіткістю малюнка й художньою передачею структури матеріалів. Якщо, наприклад, графічно виразнішим зробити килим, то ліжко слід показати просто, з непомітним зображенням оббивки або покривала.
Слід знати, що графічна техніка при замальовці меблів і решти предметів інтер’єру не повинна пригнічувати ясність планувального рішення.
Рис. 3.17. Меблі у спальнях різного типу
Креслення автора часто доповнюють зображенням людської фігури, яка оживляє його, підкреслює атмосферу середовища, що зображається, і, головним чином, визначає розміри даного простору. Щоб людська фігура слугувала масштабом при зображенні певного об'єкту, вона повинна мати правильні розміри та пропорції. Висота при замальовці приймається 175—180 см. Співвідношення голови й всього тіла відповідає класичному канону 1:8. Класичний канон визначає і решту пропорцій тіла щодо розміру голови. Важливо також правильно показати рух фігури (Рис. 3.18.).
Рис. 3.18. Пропорції фігури статичної та в русі
Кожен автор створює свій спосіб малювання, власний почерк. Методи замальовки людської фігури відрізняються. На приведених прикладах (Рис. 3.19.) показаний один із найбільш вживаних способів малювання, по моделі.
Рис. 3.19. Етапи замальовки фігури:
1 — основні пропорції, визначення рухів всього тіла і кінцівок, нахилу плечей, стегон, взаємне розташування колін, ступней — промальовування простими лініями;
2 — зображення основних геометричних форм;
3 — поступове уточнення малюнка, передача анатомічних деталей;
4 — пластичний етюд, нанесення тіней.
Рис. 3.20. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.21. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.22. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.23. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.24. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.25. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
Рис. 3.26. Приклади різних способів малювання та стилізації людської фігури.
На технічних малюнках зображуються фігури людей, що безпосередньо контактують із засобами пересування. У таких випадках важливо дотримати не тільки пропорційність фігури щодо простору, що зображається, але також взаємну пропорційність фігури й засобів пересування.
Рис. 3.27. Взаємопропорційність фігури людини і засобів пересування
Зображенням автомобіля часто можна доповнити креслення. Зверніть увагу на його розміри та пропорції.
Рис. 3.28. Взаємопропорційність авто та людини
Якщо креслення не містить елементів, за якими можна встановити масштаб будівлі (сходів з поручнями, дверей тощо), то єдиною міркою є зображення людської фігури, яка може зором збільшити або зменшити простір. Для показу розмірів простору в перспективі досить доповнити креслення людською фігурою.
Як масштаб людську фігуру використовують також при кресленні в ортогональних проекцій.
Рис. 3.29. Фігура і визначення масштабу
Зображення фігури в ортогоналі повинне композиційно доповнювати креслення.
Рис. 3.30. Фігура як композиційне доповнення зображення
А1 — неправильний розподіл фігур (з однаковими інтервалами) конкурує з ритмом споруди;
А2 — правильно, людські фігури групують і доповнюють композицію малюнка;
В1 і З1 — неправильно, людська фігура знаходиться на осі вікна, коника, простінка.
В2 і З2 — правильно.
Рис. 3.31. Розміщення людських фігур у перспективі:
А1 — неправильно, виразна фігура на першому плані знаходиться на осі будівлі;
А2 — неправильно, всі фігури намальовані в одній площині, простір стислий;
А3, В1 — правильно, розміщення фігур підкреслює просторовість перспективи;
B — неправильно, виразні фігури на першому плані розміщені на осі висотної будівлі;
C — неправильно, фігури співпадають з ребром будівлі й вертикальним акцентом.