Заняття 2

Швма:

Об'єктивність зображення історичного процесу і соціальних відносин у романі Вальтера Скотта «Айвенго»

ПЛАН

1. Історична основа роману.

2. Втілення найкращих рис народу в образах Вамби і Гурта, розбійників Робін Гуда.

3. Річард І — ідеалізований герой автора.

4. Айвенго — шляхетний лицар.

5. Жіночі образи в романі.

6. Викриття лицемірства служників церкви.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, як у романі поєднано два плани — історичний і особистий.

2. Дайте тлумачення слів: франкліни, йомени.

3. Складіть ЛС, ребуси, кросворди, вірші, тести, чайнворди.

Література

1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. — М., 1975

2. Бельский А. Вальтер Скотт. — М., 1958

3. Реизов Б.Г. Творчество Вальтера Скотта. — М., 1965

4. Пожар Т. Історична тема в художній прозі. Вальтер Скотт «Айвенго» // Зарубіжна література. — 2004. — № 38. — С. 16—21.

5. Овсейко Л. За доблестным рыцарем Айвенго: Система уроков по роману В.Скотта «Айвенго». 7 кл. // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. — 2001. — № 5. — С. 25—28.

6. Наша міні-хрестоматія. Вальтер Скотт (7 кл.) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. — 2004. — № 4. — С. 16.

7. Мельниченко О.М. Запитання до вікторини за романом «Айвенго» (7 кл.) // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. — 2004. — № 10. — С. 45.

Інструктивно-методичні матеріали

В. Скотт (1771—1832) — один із англійських письменників-романтиків, хто справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману.

Новаторство В. Скотта полягало в тому, що він уперше в літературі звернувся до жанру історичного роману. Письменник прийшов до історичного роману, детально обдумавши його естетику, відштовхнулись від добре відомих і популярних у його час готичного та антикварного романів. Готичний роман навчив романіста співвідносити події з конкретним історичним і національним підґрунтям, розкривати драматизм історичного часу. Антикварний роман, у свою чергу, навчив уважно ставитися до місцевого колориту, відтворювати правдивість і своєрідність, головним чином, духовного обличчя епохи.

Скотт своїми романами вирішив задачу зв'язку історичного життя з особистим; він подавав історичні події не як низку випадковостей, а як явища соціально обумовлені. У його романах реалістичне зображення історичних процесів поєднане з романтичними пригодами, високими почуттями і ницістю окремих героїв. Введений у розповідь авторський коментар підводив читача до правильних суджень про цю епоху. Кожна епоха, до якої звертався письменник постала перед нами не закінченим процесом, а наступним етапом суспільного розвитку. Цей погляд на історію став межею між романом ХІХ ст. і сучасним історичним романом.

Основу художнього методу В. Скотта складав романтизм. Письменник постійно повторював, що митець не може обмежитися лише фактами історії, він зобов' язаний поєднувати правду з вигадкою, фантазією, мета якої схвилювати і захопити читача, змусити його співпереживати героям роману.

З метою утвердження місця особистості в історичному процесі написано роман «Айвенго» (1819). У ньому ожило історичне минуле Англії — доба Середньовіччя: 1194 рік — повернення короля Річарда Левине Серце до Англії. На престолі — його брат принц Джон, на чолі з яким нормани заволоділи англосаксонськими землями. Саксонці не могли змиритися з участю підкорених, не могли вибачити втрату своїх маєтків і жорстокого знищення співвітчизників. Конфлікт твору розгорнувся між двома ворогуючими таборами.

В основу роману покладено традиційне для В. Скотта переплетіння любовної і політичної інтриг. У центрі розповіді перебувала закохана пара — лицар Айвенго та леді Ровена, доля і благополуччя яких повністю залежало від розвитку історич- них подій. Герой діяв на тлі історичних подій, він був відданий кодексу честі, у будь-якій ситуації поводився відповідно до почуття обов'язку й зберігав вірність прекрасній коханій.

Тема роману: панорама життя Середньовічної Англії в період зміцнення країни як єдиної монолітної держави.

Ідея: оспівування благородності, сміливості і справедливості демократичного короля та його прихильників.

2 сюжетні лінії: любовна і авантюрно-пригодницька.

Під маскою паломника — пілігрима — головний герой постав на перших сторінках роману. Він єдиний, хто зглянувся на слабкого старця — старого Ісаака, поступився йому місцем біля вогнища. Анонімно він викликав на бій лицаря Храму нездоланного Буагільбера; заступився за честь сина Седріка (тобто за свою власну), врятував Ісаака від пограбування та смерті, переміг у кількох поєдинках лицарів- тамплієрів, змагався разом із Річардом Левове Серце, врятував красуню Ревекку. Протягом твору Айвенго жодного разу не зрадив лицарським поняттям честі.

Характеристика Айвенго:

• Наділений великою силою, мужністю, хоробрістю. Майстерно вправлявся на полі бою і в турнірах.

• Віддано служив королю Річарду, патріот своєї країни.

• Простий пілігрим, чесний і безкомпромісний, цінував справжню святиню, віру у Христа.

• На щиті мав напис: «Позбавлений Спадку». Це його девіз, ніколи не вдавався до ганебних вчинків з метою збагачення.

• Вірний законам лицарства, поспішав на допомогу ображеним.

• Кохання — вірність. Чисте і палке. Кохав віддано, не сподіваючись на відповідь.

• Здійснив багато подвигів, за які народ прославив його ім'я в піснях та баладах.

Крім Айвенго у романі присутній ще один справжній лицар. Звичайно ж, це Рі- чард Левине Серце. Річарда понад усе цікавило життя простого мандрівного лицаря, для нього найдорожче — слава, яку він здобув самостійно своєю твердою рукою й мечем, ніж перемога, здобута на чолі стотисячного війська. Це про нього Ревекка, яка спостерігала з башти за поєдинком, сказала: «Він іде на битву, мов на веселий бенкет. Не тільки сила м'язів керує його ударами — здається, ніби він усю свою душу вкладає в кожен удар, що наносить ворогу. Це страшне й величне видовище, коли рука й серце однієї людини перемагає сотні людей». Хоча історичний образ Річарда не був романтичним лицарем без страху й догани.

Особливу увагу у творі привернули жіночі образи. Якщо білява леді Ровена являла собою досить типовий романтичний образ прекрасної дами, заради якої лицар здійснював свої подвиги, і яка у фіналі блискуче грала роль заслуженої винагороди, то образ красуні — єврейки Ревекки — більш складний. Через своє походження вона поставлена в особливе становище. Смілива й великодушна Ревекка висловила своє ставлення до подій, що відбувалися. Вступаючи у суперечку з Айвенго, в якого вона таємно закохана, Ревекка назвала лицарські подвиги пожертвою демону марнославства, самоспалюванням перед Молохом. Ревекка також мала власні поняття про честь. Саме вона в ситуації вибору між життям і смертю вела філософські суперечки з непокірливим храмовником про роль долі. Вона здатна була об' єктивно оцінити характер свого жорстокого викрадача Буагільбе- ра. Вона приречена бути щасливою: Ревекка втілила ідею автора про те, що «самовідречення і самопожертва пристрастями в ім' я обов' язку рідко бувають винагороджені і що внутрішня свідомість виконаних обов' язків дає людині справжню винагороду — душевний спокій.».

Роман закінчився весіллям Айвенго та Ровени, і присутні під час весілля знатні нормани й сакси зрозуміли, що «мирними засобами могли досягти набагато більших успіхів», «побачили в союзі цієї сім'ї запоруку майбутнього миру і згоди двох племен; з того часу ці ворогуючі племена злились і втратили свою відмінність».