Практична частина:

Практичне значення роботи: У біохімічних дослідженнях кольорові реакції на складові частини нуклеопротеїдів використовують для їх ідентифікації і кількісного визначення.

Мета роботи: Вивчити будову і властивості нуклеопротеїдів. Для виконання роботи необхідно вивчити такі питання теорії:

Контрольні питання

1. Визначення нуклеопротеїдів. Біологічна роль нуклеопротеїдів і їх простетичної групи - нуклеїнових кислот.

2. Азотисті основи і вуглевод в ДНК. Їх формули.

3. Азотисті основи і вуглевод в РНК. Їх формули.

4. Будова нуклеозидів і мононуклеотидів.

5. Різновиди РНК. Роль кожної із них.

6. Первинна та вторинна структури нуклеїнових кислот.

7. Правила Чаргафа.

8. Фізико-хімічні властивості ДНК

9. Будова АТФ. Значення АТФ.

Дослід 1. Провести гідроліз нуклеопротеїдів дріжджів.

У пробірку з корком, і вставленою у нього довгою скляною трубкою, що являє собою зворотній холодильник, вносять біля 1 граму дріжджів та додають 10 – 15 мл 5% розчину сірчаної кислоти. Нагрівають на піщаній бані протягом 45 хвилин. Після охолодження гідролізат фільтрують і розливають у 4 пробірки.

Дослід 2. Виявити в гідролізаті білок за допомогою біуретової реакції.

До 5 крапель гідролізату доливають 10 крапель 20 % розчину NаОН, потім 2 краплі 1% розчину СиSО₄. З'являється рожеве або рожево-фіолетове фарбування.

Дослід 3. Виявити в розчині пуринові основи.

До 10 крапель гідролізату додають 10 крапель розчину аміаку, потім 10 крапель 2% аміачного нітрату срібла. Через 3 -5 хвилин утворюється пухкий осад солей пуринових основ.

Дослід 4. Виявити в гідролізаті фосфорну кислоту.

До 3-5 крапель гідролізату додати 20 крапель молібденового реактиву і прокип'ятити на водяній бані декілька хвилин. Розчин жовтіє, при охолодженні утворюється осад жовтого кольору.

Дослід 5. Виявити в гідролізаті рибозу і дезоксирибозу.

До 5 крапель гідролізату додати 20 крапель 1% розчину дифеніламіну і кип'ятити у водяній бані 15 хвилин. З’являється синьо-зелене забарвлення.

Висновок:

Заняття № 8.

Тема: ЗАГАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ФЕРМЕНТІВ

Теоретична частина:

Ферменти (ензими) — високоспеціалізовані білкові сполуки, які є біокаталізаторами біо­хімічних процесів, тобто прискорюють протікання хімічних реакцій в живих організмах. Вони синтезуються клітинами організму. Деякі клітини можуть містити до 1000 різних ферментів.

Відзначні ознаки біологічних каталізаторів від неорганічних:

1. Швидкість біокаталізу вища. Це пов’язано із зниженням ферментами енергії активації (Еа) між ферментом та субстратом. У результаті 1 фермент може впливати на 1 млн. субстратів (розщеплюючи чи сполучаючи їх).

2. Ферменти проявляють високу специфічність. Кожний фермент специфічний тільки до одного субстрату.

3. Ферменти каталізують у звичайних умовах (t=36^о С, рН=7).

4. Ферменти – каталізатори з регулюючою активністю.

5. Швидкість ферментативної реакції прямо пропорційна кількості ферменту.

Властивості ферментів:

1. Всі ферменти білкової природи (прості та складні).

2. Всі ферменти термолабільні, тобто оптимум дії 0⁰-45⁰С.

3. Ферменти специфічні; відрізняють абсолютну та відносну специфічність.

4. Ферменти для своєї дії потребують суворо визначного значення рН середовища.

5. Ферменти мають високу каталітичну активність.

Перш ніж перейти до вивчення каталітичної активності і механізму дії окремих ферментів, студент повинен засвоїти основні поняття хімічної кінетики.