Велика Британія напередодні і в роки Другої світової війни

1. Соціально-економічний розвиток Великої Британії в 30-ті рр.

Не дивлячись на коаліційний характер «національного уряду», вирішальні позиції в ньому зайняли консерватори. Особливим впливом користувався Невілл Чемберлен, що очолив не тільки міністерство фінансів, але і «тіньовий кабінет». Його колишні захоплення «соціальним консерватизмом» залишилися у минулому. Чемберлен перетворився на справжнього «торі» – аристократичного до сухості і зарозумілого до погано приховуваної гидливості. Посилилися його холодність у відношенні з людьми, владність, зарозумілість. Чемберлен доклав усі зусилля для того, щоб урядовий курс набув виключно помірного, максимально безпечного для правлячих кіл характеру.

«Національний уряд» зосередив свої зусилля на проблемах валютної і експортно-імпортної сфер. Валютна реформа 1931 р. відмінила золотий стандарт фунта стерлінгів (тобто був припинений обмін банкнот на золоті злитки). Курс національної валюти розпочав негайно падати. З вересня по грудень 1931 р. він знизився на 30%. Проте відміна золотого стандарту вельми позитивно позначилася на зростанні промислового виробництва, оскільки привела до зниження собівартості продукції. Не був підірваний і фінансовий ринок. Ключову роль у цьому зіграло утворення «стерлінгового блоку» – валютного союзу країн Британської Співдружності, а також Греції, Португалії, Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Ірану, Єгипту, багатьох латиноамериканських країн. Країни, що увійшли до блоку, фіксували курси своїх валют відповідно до курсу англійського фунта стерлінгів, а їх валютні резерви зберігалися переважно в Лондоні. Фунт стерлінгів став і основною розрахунковою одиницею у фінансових відносинах країн блоку. В результаті англійська національна валюта стала обслуговувати до кінця 30-х рр. 40-50% світового товарообігу. Це цілком дозволило компенсувати втрати від відміни золотого стандарту. Оздоровленню бюджету повинна була сприяти і політика жорсткої економії в соціальній сфері. Уряд постарався скоротити дію закону про страхування через безробіття, прийнятого лейбористами ще в лютому 1930 р. Згідно із законом, ухваленим у серпні 1931 р., права на отримання допомоги позбавлялися сезонні робітники, особи, що не мають безперервного стажу роботи і зайняті неповний робочий день, заміжні жінки. У листопаді 1932 р. був прийнятий «закон про перевірку нуждаємості», контроль, що ще посилив контроль за виплатою допомоги.

Тарифна реформа 1932 р. встановила надзвичайно високі протекціоністські тарифи на імпорт при одночасному введенні безмитної торгівлі з колоніями. Відповідно до «закону про несумлінний імпорт» міністерство торгівлі одержало право встановлювати ввізні мита до 100% вартості товарів, якщо буде зроблений висновок про демпінговий характер даного виду імпорту. Щоправда, дія закону носило тимчасовий характер. На зміну йому в 1932 р. був введений єдиний тариф мита на імпорт у 10% від вартості товару. Дія колишнього закону зберігалася лише відносно країн, що запроваджують дискримінаційні заходи щодо англійських товарів. Перехід до такої жорсткої протекціоністської політики викликав загальне скорочення імпорту і певну напругу на споживацькому ринку, але привів до поліпшення торговельного балансу і створив нові стимули для зростання британської промисловості. У тому ж 1932 р. в Оттаві відбулася нова імперська конференція, безпосередньо присвячена врегулюванню економічних питань у взаємостосунках членів Британської Співдружності націй. Рішення конференції закріпили систему протекціоністського захисту єдиного ринку Співдружності. Велика Ббританія – з одного боку, і домініони – з іншого, зобов’язалися забезпечити переважаюче становище товарів одне одного на своїх внутрішніх ринках, зокрема за рахунок повного або часткового зняття мита на «внутрішній» імпорт у рамках Співдружності. З урахуванням достатньо розвиненої галузевої спеціалізації економічних систем країн Співдружності цей захід не завдавав серйозного збитку інтересам виробників.

Зроблені урядом зусилля по виходу країни з економічної кризи принесли відчутний ефект. Якщо в 1932 р. індекс виробництва склав 83,5% від рівня 1913 р., то в 1937 р. – вже 123,6%. Але при цьому в таких галузях, як вугільна, суднобудівна, текстильна, виробництво так і не досягло докризового рівня. Найжвавіше розвивалося автомобілебудування, авіаційна і хімічна промисловість, житлове будівництво. У другій половині 30-х рр. все більшу роль у стимулюванні зростання виробництва сталі виконувати воєнні інвестиції держави. Підготовка до розгортання великомасштабної програми переозброєння почалася в 1932 р. Через два роки була прийнята перша програма подібного роду, що передбачала якісне оновлення технічної бази британських ВПС і збільшення чисельності бойових літаків. У 1936 р. почалася модернізація і сухопутних сил. Якщо в 1935 р. військові статті бюджету передбачали 136,9 млн.ф.ст., то в 1939 р. – вже 626,4 млн.ф.ст. Це було особливо важливо на фоні кризи 1937-1938 рр., протягом якої індекс промислового виробництва впав з 123,6% до 115,7%. Швидкий вихід з нової кризової смуги розвитку був цілком і повністю пов’язаний з нарощуванням військового виробництва, а також пожвавленням побічно пов’язаних з ним галузей.

Іншу динаміку розвитку мав аграрний сектор, який за період дії протекціоністських мит одержав вельми сприятливу кон’юнктуру. У тих випадках, коли конкуренцію англійським фермерам складала продукція, що ввозиться без мит з країн Співдружності, уряд вдавався до прямого субсидування сільського виробництва. До 1939 р. гарантовані ціни були встановлені вже на всі основні види сільськогосподарської продукції, що вироблялась у Великій Британії. Державні субсидії складали до 8% ринкової вартості цих товарів. Все це дозволило фермерам значно прискорити механізацію виробництва, ширше використовувати добрива. Не дивлячись на загальне скорочення в 20-30-х рр. орних земель на 25%, а зайнятості в сільському господарстві – на 30%, загальний об’єм виробництва в цій галузі навіть дещо виріс. У 30-х рр. посилилася притік капіталів у сільське господарство, почали формуватися контури сучасної системи агропромислового бізнесу.

На фоні економічної кризи 30-х рр. і подальшого пожвавлення в британській економіці посилилися тенденції до концентрації виробництва і монополізації. Це створювало додатковий стимул для модернізації новітніх галузей. Проте в той же час ставало очевидним стадіальне відставання розвитку британської економіки. При формуванні загальносвітових передумов переходу до системи державно-монополістичного капіталізму як нової стадії розвитку ринкової економіки, що долає обмеженість монополістичної моделі, британська індустрія по суті лише входила в стадію ефективного функціонування монополій, відповідного ривка в нарощуванні масштабів виробництва і його технічного переозброєння. Державне регулювання неминуче набувало в такій ситуації локальний характер і зберігало специфічні риси, породжені особливостями домонополістичної стадії розвитку (зокрема імперський протекціонізм).