kniga_9

Таблиця 37

Запис та обчислення в журналі гіроскопічного орієнтування

328

РОЗДІЛ XYIII

Топографо-геодезичні роботи при інженерних вишукуваннях

ібудівництві

§233. Застосування геодезії в інженерно-будівельній справі

Геодезія широко застосовується в різних галузях народного господарства, особливо великий її обсяг в інженерно-будівельній справі. Застосування геодезії в інженерно-будівельній справі зросло настільки, що виникла необхідність створення нової галузі геодезичної науки – прикладної (інженерної) геодезії.

Прикладна геодезія вивчає методи проведення геодезичних робіт при будівництві інженерних споруд, створення головної і робочої геодезичної основи, виконання топографічних знімальних робіт при різних інженерних дослідженнях, організація та методи виконання спеціальних знімальних робіт, способи геодезичної підготовки проектів інженерних споруд для перенесення їх на місцевість, методи розмічувальних робіт, організація і проведення геодезичних спостережень під час зведення та експлуатації інженерних споруд.

Складовими частинами прикладної геодезії є:

1.Топографо-геодезичні вишукування майданчиків і трас.

2.Інженерно-геодезичне проектування споруд.

3.Геодезичні розмічувальні роботи.

4.Геодезична вивірка конструкцій і технологічного обладнання.

5.Спостереження за деформаціями споруд і їх основ.

Кожна з цих частин пов’язана з певними етапами інженернобудівельного процесу і відрізняється розв’язанням різних задач і точністю вимірювань.

Топографо-геодезичні вишукування – найбільш відомий вид робіт. Сюди входять побудова на майданчику планових і висотних опорних мереж, великомасштабна топографічна зйомка майданчиків, трасування лінійних споруд, геодезична прив’язка геологічних виробок і т. п.

Топографо-геодезичні вишукування є основою для проектування споруд і проведення інших видів вишукувань та обстежень. Тут широко застосовують методи аеровишукувань.

Інженерно-геодезичне проектування входить в комплекс робіт при складанні проектів споруд і складається із створення топографічної основи у вигляді планів і профілів в необхідних масштабах, розробки генеральних планів споруд, геодезичної підготовки проекту для

406

винесення його на натуру, розв’язання задач горизонтального та вертикального розмічування, підрахунок площ та об’ємів робіт і ін.

Розмічування споруд є основним видом геодезичних робіт при перенесенні проекту на натуру. Цей вид робіт вимагає більш високої точності геодезичної основи і більш старанних геодезичних вимірювань, ніж при знімальних роботах. До складу розмічувальних робіт входять побудова розмічувальної основи у вигляді тріангуляції, полігонометрії, трилатерації, будівельної сітки, винесення на натуру від розмічувальної основи головних осей споруд, детальна розмітка для будівництва фундаментів, підземних комунікацій, будівель.

Геодезична вивірка конструкцій і технологічного обладнання, яка виконується в плані, за висотою і по вертикалі, є найбільш точним видом інженерно-геодезичних робіт, які виконуються спеціально опрацьованими методами і приладами. Тут широко впроваджуються нові методи вимірювань і автоматизовані прилади.

Спостереження за деформаціями споруд виконуються високоточними геодезичними методами і охоплюють вимірювання осідань основ і фундаментів, визначення планових зміщень споруд, установлення кренів (нахилів) висотних споруд, труб, веж.

§234. Геодезична основа великомасштабних зйомок

Вплановому відношенні геодезичною основою для топографічних зйомок масштабів 1:5000–1:500 є пункти Державної геодезичної мережі, геодезичні мережі згущення та знімальні мережі, а в висотному відношенні – репери і марки Державної нівелірної мережі І, II, III, ІV класів і всі точки, висоти яких визначені з точністю технічного нівелювання. При зйомках з висотами перерізу рельєфу через 2 і 5 м висотною основою можуть використовуватись пункти, висоти яких визначені тригонометричним нівелюванням.

Пункти Державної геодезичної мережі і мережі 1 і 2 розрядів, крім знімальної основи, використовують для розв’язання різних інженерних задач у вишукуванні і будівництві і, зокрема, для перенесення на натуру проектів будівництва. Число пунктів знімальної основи при зйомці забудованих територій на 1 кв. км не повинно бути менше:

407

Точність знімальних мереж у всіх випадках повинна бути такою, щоб середні помилки її пунктів у плановому відношенні не перевищували 0,1 мм в масштабі створюваного топографічного плану, а в висотному відношенні помилки цих пунктів повинні бути не

більше 1 прийнятого для плану висоти перерізу рельєфу.

10

Державна геодезична мережа будується в відповідності з “Інструкцією про побудову державної геодезичної мережі”. Геодезичні мережі згущення 1 і 2 розрядів будуються методами полігонометрії і тріангуляції. Знімальна основа на забудованій території будується переважно прокладанням теодолітних ходів.

§ 235. Особливості зйомки забудованих територій

Топографічні зйомки в масштабі 1:5000 і більше виконуються різними методами: стереотопографічним, комбінованим, мензульним, тахеометричним, фототеодолітним і теодолітним.

Основними методами вважаються стереотопографічний і комбінований. При відсутності матеріалів аерофотозйомки зйомку забудованих територій дозволяється виконувати наземними методами. Розрізняють горизонтальну зйомку забудованих територій, коли виникає необхідність аналітичного визначення великої кількості точок місцевості (кути кварталів, капітальних споруд і т. п.), і зйомку рельєфу (висотну, або вертикальну зйомку) забудованих територій. Зйомка забудованих територій складається зі зйомки проїздів (провулків, вулиць, площ) і внутрішньоквартальної.

До початку зйомки забудованих територій складають проект розвитку знімальної основи. Проект складається на картах найбільш крупного масштабу з урахуванням характеру і щільності забудови.

Зйомка забудованої території виконується з пунктів геодезичних мереж і точок знімальної основи.

Уздовж вулиці, залежно від умов зйомки і ширини вулиці, прокладають один або два знімальні теодолітні ходи.

Теодолітні ходи прокладені з двох сторін вулиці, зв’язуються поперечними ходами на роздоріжжях вулиць або в середині ходу. В населених пунктах з прямолінійними вулицями замість знімальних ходів можуть бути розмічені створні лінії між пунктами геодезичної основи, закоординованими кутами кварталів або опорних будівель.

Контури на забудованій території знімають за допомогою теодоліта і мірної стрічки, або поєднанням мензульної зйомки з промірами мірною стрічкою (комбінований метод).

408

Зйомку теодолітом і мірною стрічкою виконують способами: перпендикулярів (прямокутних координат), лінійних засічок, полярних і прямих кутових засічок.

Для зйомки способом перпендикулярів теодолітні ходи прокладають поблизу фасадів будівель (рис. 231), укладаючи мірну стрічку уздовж сторони теодолітного ходу, або лінії створу між створними точками, які розмічають за допомогою теодоліта через 20 м при зйомці в масштабі 1:500; 40 м – при зйомці в масштабі 1:1000 і 60 м – при зйомці в масштабі 1:2000, беруть відліки біля основ перпендикулярів, вимірюючи довжини перпендикулярів рулеткою.

Чим коротші перпендикуляри, тим більша точність зйомки. Перпендикуляри будують за допомогою екера. Після цього виконують обмір будівлі. Результати всіх вимірювань записують в абрисі, як зображено на рис. 231. При накладці контурів на план результати обмірів, які записані в абрисі, є контролем правильності зйомки. При зйомці методом лінійних засічок мірна стрічка укладається в створі зйомочної лінії і на ній вибирають точки основ засічки з таким розрахунком, щоб вони разом з визначуваною точкою утворювали рівносторонній трикутник. Точки основ засічок повинні відмічатися на поділках мірної стрічки рівними цілими метрами (рис. 232).

Рис. 231

Рис. 232

Довжини сторін засічки вимірюють стальною рулеткою і не повинні перевищувати довжини рулетки (20–50 м).

409

При полярному способі зйомки (рис. 233) кути вимірюють теодолітом при одному положенні вертикального круга з точністю 1 , а відстані – мірною стрічкою, стальною рулеткою, оптичним або нитковим віддалеміром. При вимірюванні відстаней мірною стрічкою створ лінії визначається теодолітом.

Рис. 233

Спосіб прямих кутових засічок (рис. 234) застосовують там, де неможливо виконувати безпосередньо вимірювання віддалей. Для визначення положення відповідної точки вимірюють два кути, прилеглих до базису, а для контролю необхідно мати не два, а три напрями на визначувану точку. Базисом може бути сторона або частина теодолітного ходу, або будь-які два пункти планової основи, між якими є видимість.

Рис. 234

Прилеглі кути вимірюють одним напівприйомом з точністю 1 . Кут при визначуваній точці повинен бути в межах 30°–150°.

Внутрішньоквартальна зйомка, як правило, виконується після закінчення зйомки проїздів.

410

Перед виконанням внутрішньоквартальної зйомки на планшет з абрисів накладається знята ситуація проїздів і фасадів. Внутрішньоквартальна зйомка виконується так само, як і зйомка проїздів. При наявності перешкод для зйомки в середині кварталів з точок знімальної основи, зйомку можна виконувати з точок висячих теодолітних ходів, які спираються одним кінцем на опорну точку.

Висотна зйомка забудованих територій в рівнинних районах виконується нівелірами або горизонтальним променем теодоліта, або кіпрегеля з рівнем на трубі, а в горбистій місцевості – нахиленим променем. Висотна зйомка може виконуватися одночасно з горизонтальною зйомкою, або окремо – при наявності планів горизонтальної зйомки. Рисовка рельєфу може виконуватися безпосередньо під час зйомки, а також камерально. На ділянках з щільною забудовою дозволяється не проводити горизонталі, а обмежитись тільки підписами висот точок.

Нанесення контурів і об’єктів місцевості на план слід виконувати в тій послідовності, в якій виконувались роботи під час зйомки (закоординовані точки кутів кварталів і капітальних споруд, проїзди, внутрішня частина кварталів). Складання плану за матеріалами зйомки, виконаної методом перпендикулярів і засічок, починається з нанесення на план ліній і всіх точок ходів, які є основами перпендикулярів або з яких були виконані засічки. Від цих точок перпендикулярами і засічками наносять контурні точки і об’єкти місцевості. Спочатку на план наносять всі будівлі і об’єкти, які мають значення орієнтирів.

Внутрішньоквартальна забудова наноситься на план після нанесення забудови проїздів. В останню чергу наносять контури, визначені з висячих ходів.

Правильність нанесення контурів на план контролюється під час складання за допомогою контрольних промірів, виконаних при зйомці. Одночасно із складанням плану проїздів і внутрішньоквартальної ситуації на план виписують відмітки точок, обчислені в журналі зйомки.

§ 236. Топографо-геодезичні роботи при вишукуванні трас залізниць і автомобільних доріг

Вишукування для технічного проекту починають з камерального трасування майбутньої дороги на картах. Після цього виконують рекогносцировку і вибір напрямів ліній магістралі на місцевості.

Магістраль повинна відповідати таким вимогам:

411

1.Магістраль повинна бути прокладена так, щоб при будівництві споруди був мінімум земляних робіт.

2.Магістраль повинна бути прокладена по найкоротшій віддалі між заданими точками, тобто потрібно добиватись, щоб було менше кутів поворотів, а лінії магістралі були по можливості довшими. Для перенесення проекту траси з плану або карти на натуру визначають графічно на карті координати вершин кутів повороту траси і по них обчислюють дирекційні кути і довжини прямих ділянок траси. Обчислені дирекційні кути прямих ділянок траси використовують для обчислення кутів повороту траси.

Крім цього вершини кутів повороту траси на карті прив’язують до чітких контурів і за даними прив’язки переносять на місцевість вершини кутів повороту траси, закріплюють їх стовпами і після цього виконують провішення осі траси.

Провішення відрізків траси на місцевості виконують за допомогою

точністю до 1 .

Всю магістраль, починаючи від початкової точки, ділять на рівні відрізки по 100 м (рис. 237), кінці цих відрізків закріплюються кілками, які називаються пікетами, забитими в землю так, щоб їх торці були вище поверхні землі на 1 см, біля нього забивають сторожок, на якому вказується номер пікету (рис. 236, а).

Початок траси відмічається пікетом за номером “0”. Це приводить до того, що номер будь-якого пікету виражає віддаль від початку траси до даного пікету в сотнях метрів. На перегинах місцевості між пікетами, а також в місцях перетину траси з підземними і наземними комунікаціями, річками, дорогами забивають кілки. Ці точки називаються “плюсовими точками”, їх позначають віддаллю від попереднього пікету в метрах.

412