kniga_9

Рис. 176

Вона дешифрується за тоном, кольором зображення, утвореними окремими спільнотами (рис. 177).

Великого значення набувають непрямі ознаки, основними з яких є пристосованість до умов існування в різних широтних (висотних) зонах.

Степова і напівчагарникова рослинність не утворює специфічного рисунка зображення. Основна риса цієї рослинності – строкатість, комплексність, тісний зв’язок з мікрорельєфом. Контури між рослинністю проводять за контрастністю фотозображення.

Рис. 177

235

Ґр ун т и Ґрунти зображують на ділянках не покритих рослинністю – піски,

кам’яні розсипи, болота, солончаки. Дешифрування всіх ґрунтів базується на тісному їх зв’язку з рельєфом, рослинністю і гідрографією.

На основі викладених загальних принципів дешифрування розпізнають і викреслюють на фотопланах або аерознімках всі об’єкти і елементи місцевості, які підлягають нанесенню на топографічну карту. Якщо під час польового обстеження установлено, що деякі об’єкти не зобразились на аерознімках або фотоплані (підземні комунікації, малі мости, труби на дорогах, об’єкти, які побудовані на місцевості після виконання аєрофотозйомки і т. п.), то їх наносять на фотоплан методами мензульної зйомки.

На топографічні карти повинні бути нанесені всі закріплені на місцевості опорні геодезичні пункти.

Під час зйомки фотоплани повинні бути зведені по рамках (див. розділ X).

§144. Поняття про цифрові моделі місцевості

Зрозвитком автоматизованих систем проектування споруд і створення автоматичних креслярських приладів для побудови планів (графобудувачів), що базуються на використанні електронних обчислювальних машин (ЕОМ), виникла необхідність в поданні топографічної інформації в аналітичному вигляді, у вигляді так званих цифрових моделей місцевості (ЦММ), виражаючи в цифрових кодах просторові координати, характеристики місцевості і фіксуючи їх на магнітних стрічках або інших носіях інформації. Такий спосіб цифрової фіксації даних про місцевість розглядається, як особливий вид картографічної продукції – “цифрова карта”, хоча карти тут насправді немає. Ця особлива операція називається цифруванням. Цифрування виконується за допомогою спеціальних приладів – цифрувачів. За своїм змістом ЦММ поділяють на цифрові моделі ситуації і цифрові моделі рельєфу.

Цифрова модель ситуації складається на забудовані території; всі будівлі, споруди та інші елементи ситуації задаються координатами характерних точок (центрів, вершин кутів, перетину осей і т. п.), які визначають положення ситуації на місцевості.

Важчим є завдання цифрового вираження моделі рельєфу, тому що місцевість має надто складну поверхню. За способом розташування точок рельєфу розрізняють регулярну, напіврегулярну і структурну моделі.

236

Врегулярній моделі, яка застосовується в рівнинній місцевості, точки розташовують у вигляді сітки квадратів, як в методі нівелювання поверхні. Розміри квадратів залежать від складності форм рельєфу, кількості об’єктів, точності розв’язання поставлених завдань.

Напіврегулярні моделі використовують в основному при розвідуванні лінійних споруд, створюються у вигляді магістралі з системою поперечників. Точки на кожному поперечнику розташовують на характерних перегинах місцевості. Планові координати осей точок поперечників знаходять за пікетажем магістралі і дирекційним кутом її сторін. Густота розташування точок залежить від призначення об’єктів.

Вструктурній моделі, як при тахеометричній або мензульній зйомці, опорні точки вибирають на характерних перегинах рельєфу з урахуванням його геоморфологічних особливостей. В цій моделі місцевість відображують системою многогранників, ребрами яких є структурні (“скелетні”) лінії рельєфу (рис. 178).

Рис. 178

Для визначення координат точок структурних ліній моделі повинні бути відомі їх довжини і дирекційні кути. Густота точок залежить від масштабу карт та планів, які створюються, та від характеристики місцевості.

237

Для побудови ЦММ можуть бути використані дані, одержані із фотограмметричних вимірювань аерофотознімків, польових топографічних робіт, обробки топографічних карт і планів.

Найбільш ефективним методом побудови ЦММ є фотограмметричний з використанням сучасних високоточних стереоприладів з автоматичною реєстрацією координат. При опрацюванні стереопар спостерігаються характерні точки рельєфу і контурів і автоматично реєструються їх фотограмметричні координати, висоти і кодові назви. В ЕОМ ці дані перетворюються в геодезичну систему координат і нагромаджуються для подальшого використання в окремих програмах (аналітичного проектування, графічних побудов). Ефективним польовим методом складання точної ЦММ є геодезичний метод – з застосуванням електронних тахеометрів з обчислювальними пристроями, які дають можливість при зйомці місцевості в польових умовах одержувати координати і висоти характерних точок. Ці метричні дані разом з семантичною інформацією (дані про предмети, назви і ін.) кодуються і передаються в ЕОМ для використання при проектуванні споруд, побудови топографічних планів на автоматичних графобудувачах.

Програми для складання ЦММ за матеріалами тахеометричної зйомки передбачають обчислення на ЕОМ координат і висот пікетів та кінцевих точок структурних ліній, обчислення висот вершин сітки з заданим кроком, формування масивів точок для подальшої видачі на графобудувач. Графобудувач з високою точністю за координатами наносить на план точки ситуації, з’єднує їх відповідно прямою лінією, підбирає назву об’єкта, виконує зарамкове оформлення. При необхідності він може будувати сітку квадратів, проводити горизонталі, складати поздовжні профілі.

Для складання ЦММ можуть бути використані топографічні карти і плани, так званий картографічний метод, або метод дегіталізації готових карт. Він полягає у використанні спеціальних пристроїв до ЕОМ, які перетворюють графічну інформацію в цифрову – сканери або дігітайзери.

В даному випадку застосовують автоматичне сканування по прямих лініях, паралельних до рамок аркушів карт або планів з повною роздільною спроможністю або послідовне відстеження оператором за допомогою спеціального оптичного візира певних контурів та елементів зображення. Візир пов’язаний з ЕОМ і дискретно записує цифрову інформацію. Всі ЦММ зберігають у пам’яті ЕОМ у вигляді банків даних. Користуючись ЦММ, можна швидко одержати інформацію про місцевість як у цифровому, так і у графічному вигляді.

238

Розділ ХІІІ Оновлення топографічних карт

§ 145. Мета оновлення топографічних карт і вимоги до оновлених карт

Топографічна карта відображає територію на певний момент, який відповідає часу виконання зйомки.

З часом на території, зображеній на виданій карті, появляються нові об’єкти, інші зникають або втрачають своє значення, змінюються характеристики об’єктів і їх категорія.

Інтенсивне освоєння і економічний розвиток території, зміни природи, спричинені діяльністю людини або самостійні, призводять до того, що створена карта перестає відповідати дійсному стану місцевості, вона старіє.

Застарілою вважається карта, якщо в межах її рамок на місцевості з моменту знімання з’явились, зникли або змінили конфігурацію і розміщення 25–30% елементів.

Оновлення топографічних карт проводиться з метою приведення їх змісту у відповідність з сучасним станом місцевості і сучасними науково-технічними вимогами. В нашій країні, залежно від кількості і характеру змін, які сталися на місцевості з моменту видання карт, а також важливості району для розвитку продуктивних сил і оборони країни, для оновлення топографічних карт прийнято дві системи оновлення: періодична і неперервна.

Пер іо д ич н а си ст ем а передбачає оновлення топографічних карт через певні інтервали часу, залежно від фактичного старіння карт.

За періодичною системою топографічні карти оновлюються за 6–8 років на найбільш важливі обжиті райони і 10–15 років на інші райони. Періодичне оновлення топографічних карт базується, як правило, на новій аерофотозйомці, яка повинна виконуватись не раніше, ніж за рік до початку робіт.

С ис тем а без п ер ер в но г о о но в ле н ня топографічних карт полягає в постійній точній реєстрації на карті всіх змін місцевості відразу після їх виникнення. Нанесення змін на карту може виконуватись шляхом польової зйомки, за аерофотознімками і іншими матеріалами. В міру нагромадження змін аркуш карти перевидається. Застосування безперервної системи дає можливість одержувати в будь-який момент аркуш карти, оновленої на день видачі. Але постійне оновлення великомасштабних карт на великих площах – трудомісткий процес, пов’язаний з роздрібленням сил і коштів.

239

Оновленні карти за точністю, змістом і оформленням повинні задовольняти вимогам інструкції із створення топографічних карт, а також умовних знаків карт відповідних масштабів. Висота перерізу рельєфу при оновленні карт не змінюється. Карти, планово-висотна основа яких за точністю не задовольняє висунутим до них вимогам, не оновлюються, а створюються заново.

На ділянках місцевості, де внаслідок господарської діяльності дуже змінились рельєф і контури місцевості (райони зрошувального землеробства, видобування корисних копалин відкритим способом і т. п.) або там, де раніше виконана зйомка з будь-яких причин виявилась низької якості, також повинна бути проведена нова зйомка.

Доцільність нових зйомок повинна бути обгрунтована шляхом ретельного вивчення району робіт і аналізу карт на цей район.

Видавництво оновлених карт виконується не пізніше одного року після їх оновлення.

Нові можливості в оновленні карт відкриваються при систематичному використанні космічних знімків. В цьому напрямку ведуться наукові і експериментальні дослідження, виробничі роботи по оновленню карт масштабів 1:200000 і дрібніше.

§ 146. Способи оновлення топографічних карт

Періодичне оновлення топографічних карт виконується наступними основними методами:

1.Шляхом камерального виправлення за допомогою аерознімків

зподальшим польовим обстеженням або без нього.

2.Шляхом виправлення (складання карти) за допомогою картографічних матеріалів більших масштабів, отриманих в результаті нових зйомок або оновлень.

3.Шляхом виправлення безпосередньо в полі прийомами мензульної зйомки, як виняток, на ділянках не покритих аерофотозйомкою.

Основним способом оновлення карт є камеральне виправлення їх змісту за допомогою аерознімків з подальшим польовим обстеженням.

Камеральне виправлення карт за допомогою аерознімків виконується:

а) На фотопланах, складених за матеріалами нової аерофотозйомки. б) На аерознімках, отриманих з застосуванням гіростабілізуючого

пристрою і приведених до масштабу карти за показниками радіовисотоміра.

240

в) На аерознімках за допомогою універсальних фотограмметричних приладів.

г) На аерознімках за допомогою простих приладів проектування, пантографа і пропорційного циркуля (для виправлення окремих елементів карт).

Впроцесі камерального виправлення контурна частина змісту карти приводиться до повної відповідності з аерознімками нового зальоту і вилучаються помічені окремі помилки в зображенні форм рельєфу. Роботи з польового обстеження камерально виправлених карт виконуються з метою доповнення їх змісту необхідними кількісними і якісними характеристиками, власними назвами, а також об’єктами місцевості, які не зобразились на аерознімках. Вони виконуються, як правило, після закінчення камеральних робіт.

Вокремих випадках, при великій кількості змін і використанні недостатньо кондиційних матеріалів, дешифрування аерознімків можна виконувати в полі до камерального оновлення карт. Обсяг робіт польового обстеження установлюється конкретно на кожний аркуш карти за результатами камерального виправлення.

Картографічною основою для оновлення топографічних карт є:

1.Фотоплани, складені за матеріалами нової аерофотозйомки.

2.Штрихові копії видавничих оригіналів оновлюваних карт, виготовлені на прозорому пластику.

3.Штрихові копії видавничих оригіналів, виготовлені на твердому фотографічному папері і наклеєному на тверду основу.

4.Штрихові копії (коричневі, голубі, двокольорові) видавничих оригіналів, виготовлені на креслярському папері високої якості і наклеєні на тверду основу.

При оновленні карт прийомами мензульної зйомки за основу приймають тільки штрихові копії, виготовлені на креслярському або фотографічному папері, а також на лавсані і діаконті. Вибір технології камерального виправлення змісту карти за допомогою аерознімків і основи, на яку будуть наносити ці виправлення, залежить від характеру місцевості і кількості змін, що відбулись на ній.

Вибрана технологія і організація робіт повинні давати можливість при найменших затратах праці, часу і засобів одержати карти, які задовольняють вимогам інструкції щодо оновлення карт.

§ 147. Аерофотозйомка

Аерофотозйомка може виконуватись до складання технічного проекту, якщо немає достатніх відомостей для його складання. Вона

241

виконується у відповідності з діючими основними технічними вимогами на аерофотозйомку.

Масштаб аерофотозйомки повинен забезпечувати можливість камерального дешифрування основних топографічних об’єктів місцевості.

Фокусна віддаль аерофотоапарата повинна бути по можливості більшою, щоб була більшою висота зони трансформування. При виборі fk враховується можлива висота польоту літака, а також вимоги точності вимірювання висот на аерознімках, якщо необхідно виправляти рельєф.

Формат аерознімка може бути збільшений до розміру 30 30 см, якщо немає необхідності обробки аерознімків на фотограмметричних приладах. Збільшення формату аерофотознімка, не змінюючи фокусної віддалі аерофотоапарата, дає можливість збільшити ширину смуги фотографування на маршруті, скоротити кількість маршрутів і аерознімків, а також вартість аерофотозйомки. Для оновлення карт масштабів 1:10000, 1:25000, 1:50000 установлені наступні масштаби аерофотозйомки: 1:14000, 1:20000–1:25000, 1:30000–1:35000,

використовуючи аерофотоапарати з fk – 200, 140 і 100 мм, установлених на гіростабілізуючих установках. Для сучасних аерофотоапаратів і аерофотоплівок це найбільш дрібні масштаби, які дозволяють на аерознімках камерально дешифрувати більшість основних топографічних об’єктів, які зображуються на картах даних масштабів. Для оновлення планів масштабів 1:5000 і 1:2000 аерофотозйомка може виконуватись відповідно в масштабах 1:10000– 1:12000 і 1:7000–1:8000 аерофотоапаратами з fk = 350 і 500 мм. На ділянках, де необхідно виправляти рельєф, необхідно виконувати повторну аерофотозйомку фотоапаратом з fk = 70 мм.

§ 148. Планова та висотна основа для оновлення топографічних карт

Планово-висотна геодезична основа є необхідною опорою мереж фотограмметричного згущення, які забезпечують кожний аерознімок опорними точками для трансформування і орієнтування на карті при її виправленні.

Плановою основою при оновленні карт є геодезичні пункти і точки знімальної мережі (опознаки), за допомогою яких складалася карта, що оновлюється. Висотною основою служать геодезичні пункти, репери нівелювання, точки знімальної мережі (висотні і планово-висотні

242

опознаки) старої зйомки, а також висоти точок, підписані на карті (в тих місцях, де рельєф залишився незмінний).

Фотограмметрична планова основа створюється в тих випадках, коли для оновлення карт необхідне трансформування аерознімків і монтаж фотопланів, якщо зміст карти виправляється на універсальних приладах, а також для оцінки точності карт, якщо трансформування аерознімків не виконується, а орієнтування їх на карті можна виконати за допомогою контурних точок, які збереглися, фотограмметричне згущення не виконується.

Спосіб планового фотограмметричного згущення вибирають в залежності від рельєфу місцевості і густоти визначуваних опорних точок.

При оновленні карт прийомами мензульної зйомки плановою основою служать зображені на карті геодезичні пункти, які збереглися на місцевості, місцеві предмети – орієнтири і тверді контури (перехрестя доріг, вершини курганів і т.п.), а висотними – геодезичні пункти, нівелірні знаки і підписані на карті відмітки висот характерних точок рельєфу і твердих контурів.

Геодезичні пункти нових державних тріангуляційних і полігонометричних мереж, побудованих після створення карти яка підлягає оновленню, обов’язково включаються, як планова і висотна основа.

§ 149. Підготовчі роботи

Підготовчі роботи починають з часу одержання завдання на оновлення карт.

В підготовчі роботи входять:

1.Збір і систематизація аерофотознімальних, геодезичних, картографічних і літературно-довідкових матеріалів, необхідних для оновлення карт, а також визначення можливості їх використання.

2.Перевірку точності оновлюваних карт і визначення кількості та характеру змін, які відбулися на місцевості.

3.Складання технічного проекту, проекту камеральних робіт і редакційних вказівок щодо оновлення карт.

4.Складання робочих проектів оновлення карт на кожний номенклатурний аркуш.

243

Збір і с и ст ем а т иза ц і я м атер іа л ів Матеріали, які використовуються для оновлення топографічних

карт, поділяють на основні і допоміжні. До основних матеріалів відносяться:

1.Видавничі або упорядковані оригінали оновлюваних карт з формулярами.

2.Каталоги координат і висот геодезичних пунктів, пунктів нівелювання всіх класів і точок знімальної мережі.

3.Матеріали аерофотозйомки, виконані для оновлення карт.

4.Тиражні відбитки оновлюваних карт і карт більш крупних масштабів останніх років видання (якщо вони є).

5.Аерознімки з точками польової підготовки, які визначались для створення оновлюваної карти, аеронегативи з трансформаційними точками і репродукції накидного монтажу, а також еталони або зразки дешифрування аерознімків.

6.Кальки висот, коли карти, які оновлюються, створені за матеріалами мензульної або комбінованої зйомки.

До допоміжних матеріалів відносяться:

1.Технічні звіти, технічні проекти і редакційні вказівки топографічних робіт, які раніше виконувались в цьому районі.

2.Чергові карти з даними про зміни місцевості.

3.Спеціальні плани і карти (плани земель сільських рад і планшети лісотаксації, схеми адміністративних меж і т. п.).

4.Літературно-довідкові матеріали (довідники адміністративнотериторіального поділу), довідники міністерства шляхів сполучення, міністерства морського і річкового флотів, гідрометеослужби тощо.

Чергові карти, спеціальні карти і плани, а також літературнодовідкові матеріали використовують для доповнення карт відомостями, які відсутні в основних матеріалах. Ступінь довіри до допоміжних матеріалів установлюється на основі вивчення методики їх створення, а також повнотою вміщених в них відомостей. Зібрані для використання при оновленні карт картографічні і аерофотознімальні матеріали систематизують блоками і аркушами оновлюваних карт, а геодезичні – згідно об’єктів робіт. Наявність основних і допоміжних матеріалів на кожний аркуш оновлюваної карти відображають на схемах робіт.

Т ех ніч н и й пр о е к т Після вивчення району робіт і аналізу вихідних матеріалів

розроблюють технічний проект. Технічний проект робіт з оновлення карт в межах певного району складається у відповідності з технічним завданням.

244