kniga_9

орієнтують планшет за лінією АВ і АС, закріплюють його. Прикладають скошене ребро лінійки кіпрегеля до точки а і послідовно візують через неї на всі видимі пункти геометричної мережі і прокреслюють напрями в середині планшета і за його рамкою а–1, а–2, а–3, а–4, а–5, а–6 (рис. 144, а) на “сорочці” і за рамкою трапеції роблять відповідні написи. Після закінчення роботи на даній точці слід перевірити орієнтування планшета.

По закінченні роботи на точці а переходять з мензулою на інший пункт, наприклад В (рис. 144, б). Над цією точкою центрують точку b на планшеті над точкою В місцевості і орієнтують планшет за лінією ВА і ВС, закріплюють планшет і через точку b на планшеті візують на всі точки геометричної мережі, які видно з пункту В, і прокреслюють на них напрями. Потім переходять з мензулою ще на інший пункт, наприклад, С і виконують ті ж дії, що виконувалися на пунктах А і В. Після цього переходять з мензулою на пункт І, надійно визначений засічками з пунктів А, В, С. На точці І приводять мензулу в робоче положення і орієнтують її за лінією І–А. Якщо на планшеті точка І визначена правильно, то, приклавши скошене ребро лінійки кіпрегеля до лінії І–В, повинні в зоровій трубі кіпрегеля побачити віху В на лінії візування. Після цього через точку І на планшеті візують на точки 6, 3 ... геометричної мережі, які видно з точки І, і прокреслюють на них напрями. Потім переходять з мензулою на інші точки геометричної мережі з таким розрахунком, щоб одержати положення точок геометричної мережі на планшеті від перетину трьох напрямів. Таким чином наносять всі точки геометричної мережі на “сорочку” планшета. Пункти геометричної мережі з “сорочки” переколюють на планшет, обводять їх кружками і переносять на кальку висот. Для більшої точності визначення положення точок геометричної мережі на планшеті необхідно:

1.Орієнтувати планшет за найбільш віддаленими віхами.

2.Засікати близькі віхи, візуючи по можливості на їх низькі

місця.

Всі напрями на пункти мережі прокреслювати при одному положенні вертикального круга кіпрегеля.

Залежно від перерізу рельєфу висоти точок геометричної мережі визначають геометричним або тригонометричним нівелюванням.

185

Рис. 144

§119. Мензульні ходи

Взакритій місцевості для побудови знімальної основи прокладають мензульні ходи.

Вони спираються на пункти державної геодезичної мережі, пункти геодезичних мереж згущення і точки, координати яких визначені аналітичним методом.

По р я до к пр о к ла да н н я м ен з ул ь н и х хо ді в

1.Установлюють мензулу над вихідною точкою А (рис. 145), приблизно орієнтують, центрують, нівелюють і точно орієнтують за лінією АВ, вимірюють висоту інструмента і і записують в журнал (табл. 16).

2.Вибирають точку ходу 1 закріплюють її на місцевості та установлюють на ній рейку.

3.Скошений край лінійки кіпрегеля прикладають до точки а на мензулі, від якої починають хід і візують на рейку, установлену на точці 1.

4.Вздовж лінійки кіпрегеля прокреслюють лінію а–1 в середині планшета і за його рамками.

5.Приводять рівень при вертикальному крузі кіпрегеля в нульпункт і по рейці відраховують горизонтальну проекцію d і вимірюють кут нахилу при КЛ і КП. Всі відліки записують в журнал, крім цього в журнал записують висоту точки наведення l на рейці.

186

розходження 1/200 довжин вимірювання лінії. При кутах нахилу місцевості до 5° визначення висот точок мензульних ходів можна виконувати через точку. Кожне перевищення в цьому випадку визначається два рази на дві висоти візування. Розходження між прямим і оберненим перевищенням, або між перевищеннями, визначеними на різні висоти візування, не повинні перевищувати 10 см при довжині лінії до 250 м і 4 см на кожні 100 м при довжинах ліній більших за 250 м.

8.Якщо hпр і hоб не розходяться між собою більше приведених

допусків, то обчислюють hср: hcр hпр hоб . Для виведення hср знак hоб

2

змінюють на протилежний. Після цього обчислюють висоту точки 1: H1 H A hср . По закінченні ходу в журналі підраховують нев’язку

ходу за висотою fh Hпр НТ , де Нпр – висота кінцевої точки ходу,

визначена з прокладання мензульного ходу; Нт – теоретична висота кінцевої точки.

187

Величини нев’язок за висотою в мензульних ходах залежать від висоти перерізу рельєфу і повинні відповідати вимогам інструкції (табл. 15).

Висотну нев’язку в мензульному ході розподіляють з оберненим знаком в кожне перевищення пропорціонально до довжин сторін ходу.

Довжини мензульних ходів залежать від масштабу знімання і повинні відповідати вимогам інструкції до довжин ходів і ліній (табл. 14).

Відносна нев’язка в мензульних ходах не повинна бути більше 1/300 загальної довжини ходу, а лінійна нев’язка не повинна перевищувати 0,8 мм на плані. Допустиму лінійну нев’язку на плані розподіляють методом паралельних ліній. Для цього через кожну точку ходу проводять прямі, паралельні до напряму нев’язки ВВ' (рис. 146, а) в сторону, протилежну до нев’язки ВВ'.

Рис. 146

188

На кожній прямій відкладають відрізки lfLs ; де fs BB – лінійна

нев’язка ходу, L – довжина ходу в м, l – віддаль від початку ходу до відповідної точки ходу. В більшості випадків величини відрізків 1–1', 2–2', 3–3', 4–4' ... визначають графічно. Для цього на прямій АМ (рис. 146, б) від точки А в довільному масштабі відкладають сторони ходу А–1; 1–2; 2–3 ... а в кінцевій точці ходу В встановлюють перпендикуляр до АМ, який за довжиною дорівнює абсолютному значенню лінійної нев’язки fs = BB'. Точку В' з’єднують з точкою А. Перпендикуляри 1–1', 2–2', 3–3' ... будуть відрізками, які слід відкласти на лініях, проведених паралельно до лінії нев’язки ВВ' в точках 1', 2', 3', ... (рис. 146, а) для переміщення точок мензульного ходу.

§120. Перехідні точки

Зточок знімальної основи не завжди можна оглянути ділянку зйомки (рис. 147), а також коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, необхідно додатково визначити точки, які називаються перехідними.

Переходячи з однієї точки на другу, топограф має можливість знімати всю площу без пропусків, тобто може обстежити всі “мертві зони” (на рис. 147 – заштриховані). Ряд послідовних перехідних точок утворює знімальний хід, подібний до мензульного ходу, який повинен спиратися на точки знімальної основи. Перехідні точки визначають на плані різними способами – прямими, комбінованими, оберненими засічками і за допомогою накресленого напряму і виміряної прямої і зворотної віддалі. Просто і швидко перехідна точка визначається створом.

Рис. 147

189

Перехідну точку С вибирають на лінії АВ (рис. 148, а) або на її продовженні (рис. 148, б), установлюють на ній мензулу, орієнтують планшет по лінії, аb і боковою засічкою за допомогою пунктів D і Е одержують положення точки С на планшеті. Для визначення висот перехідних точок кути нахилу вимірюють при двох положеннях вертикального круга кіпрегеля.

Рис. 148

При великомасштабних зйомках, коли окремі ділянки місцевості неможливо відобразити з точок знімальних ходів, допускається визначення не більше двох висячих перехідних точок.

§ 121. Знімання ситуації і рельєфу

Знімання ситуації (контурів, предметів) і рельєфу виконується з усіх точок знімальної основи, а також з усіх пунктів тріангуляції, полігонометрії, мереж згущення, перехідних точок і точок знімальних ходів. Виконують зйомку суцільним масивом полярним способом, а висоти пікетів (рейкових точок) визначають тригонометричним нівелюванням, або горизонтальним променем (метод геометричного нівелювання вперед). Залежно від масштабу зйомки і перерізу рельєфу віддаль від інструмента до пікету і між пікетами не повинна перевищувати величин, приведених в табл. 17.

При зніманні складної місцевості віддаль до пікетів зменшують, але збільшують кількість перехідних точок.

При великомасштабних зйомках середні помилки в положенні на плані предметів і контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок знімальної основи не повинні перевищувати 0,5 мм, в гірських і лісних районах – 0,7 мм, а на забудованих територіях – 0,4 мм.

Для знімання мензулу установлюють на одній із точок знімальної основи, у відповідному місці планшета вирізують частину верхнього аркуша паперу (сорочка) і планшет грубо орієнтують, центрують, нівелюють і точно орієнтують по найдовшій лінії з контролем на іншу. Вимірюють висоту інструмента і і записують в журналі зйомки (табл. 16).

190

Таблиця 16

Журнал мензульної зйомки

191

Таблиця 17

Нуль рейки за допомогою висувної підставки піднімають і закріплюють на висоті 1 м, або на висоті інструмента. Намічають найбільш характерні точки місцевості (вершини, тальвеги, сідловини і т. п., а також повороти контурів і всі інші місцеві предмети) і посилають на них рейковиків. Для визначення положення характерної точки місцевості на планшеті наводять зорову трубу кіпрегеля при КЛ на рейку, установлену на цій точці, при цьому скошений край лінійки повинен проходити лівіше точки стояння на планшеті, виводять рівень при вертикальному крузі кіпрегеля в нуль-пункт і беруть відліки:

1.По рейці за допомогою початкової кривої кіпрегеля (рис. 137) визначають горизонтальну проекцію d від мензули до рейки.

2.Відраховують коефіцієнт кривої К кіпрегеля, за допомогою якої визначають перевищення.

3.По рейці за допомогою кривої перевищень беруть відлік а. Всі відліки записують в журнал зйомки, крім цього в журнал записують висоту наведення на рейці l. Після взяття відліків у журналі зйомки обчислюють висоти пікетів, користуючись формулами:

192

При перерізі рельєфу через 0,5 м і 1,0 м висоти пікетів визначають горизонтальним променем. В цьому випадку висоти пікетів обчислюють за формулами:

НПК = Гі – b; Гі = Нст + і.

де і – висота інструмента;

b – відлік по рейці, що знаходиться в точці, висоту якої визначають. Для визначення положення пікету на планшеті допоміжну лінійку кіпрегеля переміщують до точки стояння мензули на планшеті, від неї вздовж скошеного краю лінійки відкладають горизонтальну проекцію і наколюють точку на планшеті. Біля точки підписують дробом номер і

висоту точки.

При зйомці контурів необхідно вздовж контуру на його вигинах установлювати рейки, визначити ці точки на планшеті, а потім накреслити між ними контур, подібний до місцевості. Для рисування рельєфу визначають ряд характерних точок – вершини, перегини схилів, підошви схилів, вододіли, сідловини, дно, улоговини на початку і в кінці тальвегу та інші і відразу зображують його горизонталями. Елементи рельєфу, які не зображуються горизонталями, зображуються умовними знаками і характеристиками.

Під час зйомки збирають необхідні відомості: назви населених пунктів, число господарств, характеристики мостів, доріг і т. д.

§ 122. Калька висот та контурів

На планшеті мензульної зйомки в польових умовах складають кальки висот і контурів. У випадках, коди на планшеті контурів мало і рельєф нескладний, дозволяється суміщати обидві кальки.

Кальки висот і контурів складають, щоб уникнути помилок при камеральному викреслюванні планів мензульної зйомки, викреслених в полі олівцем, з них тушшю знімають відповідні копії. Кальки висот і контурів складають щоденно в процесі зйомки (рис. 149). На кожну кальку з підготовленого мензульного планшета для зйомки копіюють координатну сітку, рамку трапеції, всі пункти планової і висотної опорної геодезичної мережі і підписують їх назви. Зверху на кожній кальці, вище північної рамки, пишуть її назву – “калька висот” або “калька контурів” і номенклатуру трапеції. Біля пунктів державної

193

геодезичної мережі і нівелірних знаків дробом пишуть в чисельнику – висоти марок центрів пунктів і реперів, а в знаменнику – висоти землі. Біля точок планової знімальної мережі і пікетів дробом пишуть в чисельнику – номер точок або пікетів, а в знаменнику – висоти землі. На кальку висот виписують номери і висоти всіх пікетів, які записані в журналі топографічної зйомки.

На кальку контурів копіюють тушшю без пропусків і спотворень всі зняті контури ситуації, предмети місцевості і елементи рельєфу, які не відображаються горизонталями, підписують назви населених пунктів, рік, озер, необхідні характеристики лісосмуг, курганів, ям і т. п., використовуючи для цього умовні знаки топографічних карт. Замість зображення угідь умовними знаками можна підписувати їх назви.

§ 123. Викреслювання та зведення планшетів

Після закінчення польових робіт планшети викреслюють тушшю. Спочатку виконують підписи населених пунктів, рік, озер, висот точок і т. п., потім викреслюють контури і умовні знаки місцевих предметів. Горизонталі не повинні пересікати умовних знаків, тому вони викреслюються після ситуації. Потім викреслюють рамку і виконують зарамкове оформлення. Після цього необхідно виконати зведення рамок сусідніх планшетів. Виконавець робіт бере смужку кальки шириною 3–4 см, довжиною рівною довжині рамки планшета і посередині проводить тушшю пряму лінію. Накладає цю смужку на рамку планшета так, щоб пряма сумістилась з рамкою і тушшю перекреслює на кальку кілометрові лінії сітки, всі контури та горизонталі межової смуги (рис. 150, а), а також всі точки з висотами, в тому числі точки зв’язку.

Цю смужку кальки, яку називають викопіюванням, виконують по південній і східній рамках планшета, передають виконавцям по суміжних планшетах, які повинні їх прийняти, і в разі розбіжності контурів і горизонталей в допустимих межах виправити їх

(рис. 150, б, в).

194