kniga_9

вимірюють його довжину; для точки 2 вимірюють y2 = І–2' і x2 = 2'–2 і т. д.

С по с іб с тво р і в Якщо на місцевості закріплені точки М, С, Р нанесені на план за

координатами і необхідно виконати зйомку контуру 1, 2, .... 12 (рис. 120, б), то в цьому випадку лінію СМ приймають за лінію ординат з початком координат в точці С, вимірюють ординати С1', С2', С3', С4' точок 1, 2, 3, 4 і їх абсциси 1'–1; 2'–2; 3'–3; 4'–4, і вибирають точку А з таким розрахунком, щоб з неї було видно точку Р і вимірюють віддаль СА. Тепер за вісь ординат беруть лінію АР з початком координат в точці А і вимірюють ординати і абсциси для точок 5, 6, 7, 8 і довжину лінії АВ. Точку В вибирають так, щоб з неї було видно точку С. Лінію ВС приймають за вісь ординат з початком координат в точці В і вимірюють ординати і абсциси для точок 9, 10, 11 і 12.

Рис. 120

145

По л яр н и й с по сі б Якщо необхідно виконати внутріквартальну зйомку, або якої-

небудь поляни, розташованої в лісі (рис. 121), то для цього приблизно в центрі поляни вибирають точку М з таким розрахунком, щоб з неї було видно всі вигини контуру.

Рис. 121

Установлюють в цій точці віху, а в точці В вимірюють прилеглий кут і довжину лінії ВМ. Після цього установлюють теодоліт в точці М, суміщають нуль лімба і нуль алідади, наводять трубу теодоліта на точку В так, щоб відлік на лімбі був рівний 0 00 . Після цього визначають віддалі до точок 1, 2, 3 і відраховують за лімбом напрями на ці точки. З одержаних даних можна побудувати на плані всі точки вигину контуру. Якщо зйомку контуру з однієї точки М виконати неможливо, тоді вибирають точку N і з неї продовжують зйомку контуру, але попередньо вимірюють кут ВМN на точці М і довжину лінії МN.

С по с іб зас ічо к На відкритій місцевості зйомку чітко видимого контуру можна

виконувати відносно точок теодолітного ходу кутовими засічками (рис. 122). Для цього в точках вигину контуру 1, 2, 3, ..., 6 установлюють віхи, в точці А установлюють теодоліт, і відраховують за лімбом всі видимі з точки А напрями. Потім установлюють теодоліт в точці В і засікають з неї точки 1, 2, 3, які засікались з точки А, а також точки 4, 5. Очевидно, що в перетині однойменних напрямів, побудованих в точках А і В на плані, будуть знаходитись відповідні точки контуру.

146

Рис. 122

С по с іб о б хо д у Щоб нанести на план контур лісу (рис. 123), поблизу нього

вибирають точку N і установлюють на ній віху. Потім теодолітом в точці А теодолітного ходу вимірюють кут 1 і довжину лінії АN, після цього переходять в точку N, установлюють віхи в точках R і М і вимірюють кути 2 і 3 в точці N і довжину лінії NR, відносно якої способом перпендикулярів знімають характерні точки контуру, розташовані поблизу лінії NR. Закінчивши зйомку відносно лінії NR, переходять з теодолітом в точку R, віху установлюють в точці Q і продовжують зйомку. Закінчують зйомку ділянки обходом по лінії МN.

Рис. 123

147

Спо с іб л і ні й н и х зас ічо к

Вцьому випадку положення контурних точок на плані одержують побудовою трикутників, у яких відомі всі три сторони (рис. 124). Вздовж лінії теодолітного ходу вимірюють базис 5–а, а від кінців базису вимірюють сторони трикутника 5–в і а–в. Бажано, щоб всі сторони трикутника були приблизно рівними. Цей спосіб вигідно застосовувати в тих випадках, коли віддалі до контурних точок не перевищують довжину мірного приладу.

Рис. 124

148

Розділ IX Тахеометрична зйомка

§ 101. Сутність та призначення тахеометричної зйомки

Слово „тахеометрія” в перекладі з грецької мови означає “швидке вимірювання”. Швидкість при цій зйомці досягається тим, що одним наведенням труби інструмента на рейку одержують планове і висотне положення точки, на якій установлена рейка, тобто одержують віддаль, визначену за допомогою віддалеміра, горизонтальний напрямок по лімбу і перевищення, відраховане по рейці або обчислене за кутом нахилу.

Тахеометрична зйомка виконується для складання великомасштабних планів місцевості. Зйомка ситуації і рельєфу виконується полярним методом одночасно з прокладанням тахеометричних ходів за допомогою теодоліта і віддалемірних рейок. При цьому горизонтальні кути використовують для обчислення прямокутних координат точок ходу, а вертикальні – для обчислення висот точок. На відміну від теодолітної зйомки, при тахеометричній зйомці отримують дані, необхідні для побудови плану, на якому будуть зображені не тільки контури об’єктів, а також рельєф місцевості. Тахеометричну зйомку виконують при інженерних розвідуваннях доріг, ліній електропередач, при складанні планів населених пунктів і т. п.

План місцевості при тахеометричній зйомці одержують не в полі, а в камеральних умовах, тому польову роботу можна виконати в більш стислі строки.

§ 102. Віддалеміри. Нитковий оптичний віддалемір

Віддалі при тахеометричних роботах визначають за допомогою віддалеміра. Віддалеміри мають різну будову. В теодолітах застосовують нитковий віддалемір, який розташовується в зорових трубах. Сітка ниток складається з однієї вертикальної і трьох горизонтальних ниток. По двох крайніх горизонтальних нитках визначають віддалі і їх називають віддалемірними. Якщо необхідно визначити відстань між точками Е і М за допомогою ниткового віддалеміра, то теодоліт установлюють в точці Е, а в точці М установлюють рейку (рис. 125).

На рис. 125 зображено розріз труби теодоліта вертикальною площиною вздовж її геометричної осі, а точки а, с, в, будуть слідами від перетину цієї площини з верхньою, середньою і нижньою нитками сітки.

149

Рис. 125

З рисунка видно, що відстань

D = D1 + f + (1)

де D1 – відстань від рейки до переднього фокуса труби; f – фокусна відстань об’єктива труби;

– відстань від центра об’єктива до осі обертання інструмента. Величини f і – постійні, тому позначено їх суму через С, тоді

вираз (1) можна записати: D = D1 + С (2). Згідно з рисунком l – відрізок рейки між проекціями віддалемірних ниток на рейці, тобто l = АВ. З

Рис. 126

У зв’язку з тим, що кут в нитковому віддалемірі величина постійна, такий віддалемір називають віддалеміром з постійним кутом.

§ 103. Визначення коефіцієнта віддалеміра

Для визначення коефіцієнта К віддалеміра вибирають на місцевості рівний горизонтальний майданчик і на ньому відмічають лінію АВ (рис. 127).

Рис. 127

На цій лінії забивають кілки в точках В1, В2, В3, В4. Відстані АВ1 = D1, АВ2 = D2, АВ3 = D3, АВ4 = D4 старанно декілька разів вимірюють мірною стрічкою з точністю не нижче 1:2000. Після цього

152

в точках В1, В2, В3 і В4 установлюють рейку, а в точці А теодоліт і довжину відрізків АВ1 = D1, АВ2 = D2, АВ3 = D3, АВ = D4 визначають за допомогою віддалеміра, тобто D'1 = Kn1, D'2 = Kn2, D'3 = Kn3, D'4 = Kn4, де n1, n2, n3, n4 – кількість поділок рейки, які видно між віддалемірними нитками при установленні рейки відповідно в точках В1, В2, В3 і В4. Коефіцієнт К визначають із відношення відрізків АВ1, АВ2, АВ3 і АВ4, виміряних мірною стрічкою, до тих же відрізків, виміряних віддалеміром, тобто

За остаточне значення коефіцієнта беруть середнє із всіх значень К.

§ 104. Оптичні віддалеміри подвійного зображення

Нитковий віддалемір порівняно простий за конструкцією, зручний в роботі, але значно поступається за точністю вимірювання відстаней мірною стрічкою. Для підвищення точності вимірювання ліній застосовують оптичні віддалеміри подвійного зображення різних конструкцій. Оптичні віддалеміри подвійного зображення – це насадки, які закріплюють на об’єктиви зорових труб геодезичних інструментів, або виготовляються як окремий самостійний прилад.

За принципом вимірювання ліній оптичні віддалеміри подвійного зображення бувають: з постійним базисом і змінним паралактичним кутом і із постійним паралактичним кутом і змінним базисом.

Оп т ич н и й то по гр аф іч н и й ві д да лем ір Оптичний топографічний віддалемір ОТД подвійного зображення

з постійним базисом і змінним паралактичним кутом призначається для вимірювання відстаней від 40 до 400 м з відносною помилкою 1:5000. Прилад складається з зорової труби, обладнаної оптичним візиром, комбінованим компенсатором і відліковим мікроскопом вертикального круга (рис. 128, а), навідного гвинта азимутального повороту (5) і закріпного гвинта (6). Зорова труба має навідний гвинт

(7) і розташований на одній осі з ним закріпний гвинт (8). Труба фокусується за допомогою кремальєрного гвинта (1). Оптичний компенсатор має два навідні гвинти: установочної частини (3) і вимірювальної частини (4), якими оправи з напівлінзами пересовуються перед об’єктивом зорової труби по паралельних напрямах і важіль перекидного клина (3), за допомогою якого він

153

пересувається у вертикальному напрямі, перекриваючи верхні і нижні призми. Довжина віддалемірної рейки 2 м (рис. 128, б), яка має п’ять баз (інтервалів), два круглі рівні, оптичний візир і термометр. Базисна рейка двостороння: на одній стороні віддалі між марками дорівнюють 0,400 м, а на другій – 0,404 м. Різне поєднання марок утворює базиси довжиною: 0,4; 0,8; 1,2; 1,6 і 2,0 м. Під час роботи рейку можна установлювати в горизонтальне або вертикальне положення.

Рис. 128

Згідно з (рис. 128, б) маємо:

де l – довжина базису ab;– паралактичний кут.

154