Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ukr tori vizsga 2o13.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
1.25 Mб
Скачать

Мистецтво Театр

Становлення українського національного мистецтва (театр,музика,образотворче мистецтво,архітектура) дещо відставало від літературного розвитку. Так, театральне мистецтво в більшій, ніжлітература, мірі залежить від політичного режиму, фінансових можливостей, підготовленості аудиторії. До 1861 року продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки усадибах, але і в містах. У 1828 році офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних груп. У 1789 театр був побудований уХаркові, але в ньому йшли тільки російські п'єси.

Першими українськими постановками були «Наталка Полтавка»в 1819 році і пізніше«Москаль-чарівник»уПолтавському любительському театрі. Вони стали можливими завдяки щасливому збігу обставин: підтримка генерал-губернатора Малоросії М. Репніна, керівництво групою Іваном Котляревським, гра геніального актораМихайла Щепкіна, тоді ще кріпака. Театр діяв у Полтаві у 1818-1821 роках. Професійна ж українська трупа була створена тільки на початку80-хроків. Організаційними питаннями в ній займавсяМихайло Старицький, режисурою —Марко Кропивницький. Обидва були також драматургами. Їм вдалося об'єднати талановитих акторів: братиТобілевичі(псевдоніми: Івана —Карпенко-Карий, Миколи —Садовський, Панаса —Саксаганський),Марія Заньковецька,Ганна Затиркевич, інші. Пізніше трупа декілька разів розділялася, але, що цікаво, всі чотири оформлені колективи продовжували працювати яскраво, мали великий успіх в Україні, на півдні Росії (тому що трупи були пересувними).

Великий знавець української мови, Михайло Старицькийписавкомедії(не гасне популярність «За двома зайцями»),драми(«Не судилося», «Богдан Хмельницький»). Вони змальовували реалістичні картини сільського, міського побуту, передавали типові національні характери. Але ні Старицький, ні близький йому Кропивницький не виходили за рамки так званої «етнографічної драматургії». Творцем української соціальної драми ставІван Карпенко-Карий(Тобілевич). У основі йогоп'єс(драми «Бурлака», «Безталанна», комедії«Сто тисяч»,«Хазяїн») лежать глибокі психологічні конфлікти, гострі соціальні протиріччя.

Музика

Поетична і музична обдарованість українського народу була основою високого рівня розвитку музично-пісенної творчості. У XIX столітті як і раніше побутують землеробські пісні календарного циклу, а також колядки,веснянки,колискові,весільні. Широкою популярністю користувалися пісні-романси«Їхав козак за Дунай»,«Віють вітри»,«Сонце низенько», а також створені на вірші Шевченка «Думи мої, думи», «Заповіт». З народного середовища висувалися талановиті співаки-кобзарі (Остап Вересай,Іван Кравченко-Крюковський,Гнат Гончаренко,Терентій Пархоменко,Михайло Кравченко,Андрій Шутта ін.).

Значного поширення набуло сімейне музикування, аматорський молодіжний розважальний спів. Центрами розвиткумузичної культурибули духовні навчальні заклади, гімназії, приватніпансіони,університети, в яких вивчаласянотна грамотаітеорія музики. Багато хто отримував професійну музичну підготовку в церковниххорах.

Музика, спів міцно увійшли в повсякденне життя як міського, так і сільського населення. За жанрами пісні були різноманітними: ліричні, жартівливі, романси, виконувалися вони соло,дуетом, хором, підакомпанементбандури,скрипки,гітари,фортепіано. Переважно це були авторські твори, які згодом розповсюджувалися і ставали народними.

Концертну діяльність в містах України розгортали самодіяльні колективи. Традиційними серед інтелігенції великих міст були літературно-музичні вечори. Влаштовувалися добродійні концерти, особливо під час проведення великих контрактових ярмарок. Однак часто така діяльність наштовхувалася на адміністративні заборони. Наприклад, в 1867 у Києві був випадок, коли влада дозволила концерт за умови, що тексти пісень будуть звучати французькою мовою.

Високого рівня досягла майстерність партесного (багатоголосого) співу. У XIX столітті хоровий співпоступово виходить за рамки чисто культового. Загальнофілософський зміст канонічних образів залучав до храму немало світських слухачів. З великими концертними програмами виступали хориКиївської академії,Переяславської семінарії. Розвиток своїх національних традицій гальмувався, оскільки перевага адміністративно надавалася іноземним авторам.

Одночасно з народною і церковною традиціями в XIX столітті складається світськапрофесійна музична культура.С. С. Гулак-Артемовськийна початку60-хроків створює першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Перлиною української вокальної класики стали «Вечорниці» П. І. Нищинського. Вони малюють широку музичну картину народного життя, знаменитий чоловічий хор «Закувала та сива зозуля», тема якого — страждання козаків у турецькій неволі, їх прагнення до свободи. Мелодичним багатством, співучістю, драматичною напруженістю привабила слухачів опера М. М. Аркаса «Катерина» за однойменною поемою Т. Г. Шевченка. Композитори широко використовували багаті традиції українських народних пісень, обробляли їх.П. П. Сокальськомуналежить глибока теоретична праця «Русская народная песня, великорусская і малорусская, в ее строении мелодическом и ритмическом…».

Цілу епоху в музичному житті України складає творчість М. В. Лисенка— великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця й активного громадського діяча демократичного напряму. Він є основоположником української класичної музики.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]