10. Право Давніх Афін: джереле, інститути, особливості правового регулювання.

+книга. +семінарський матеріал.

Найдавнішим джерелом права в Афінах був звичай. У 621 р. до н.е. з’явилося писане право у вигляді Законів Драконта, за яки­ми відмінялася кровна помста, вводилися нові правила судочинс­тва, закріплювалися право приватної власності та відповідальність за його порушення. Закони Драконта стали великою перемогою демосу, оскільки обмежували свавілля родової аристократії при тлумаченні юри­дичних правил, які до цього ніде не були зафіксовані. На початку 6 ст. до н.е. Солон провів досить велику законо­давчу роботу, внаслідок чого у 5-4 ст. до н.е. закони стали в Афінах головним джерелом права. Афінське право власності не знало чіткої різниці між реча­ми. Однак при цьому був відомий поділ майна на рухоме (земля, раби, скот) та нерухоме (гроші, дорогоцінності). Серед речових прав були відомі володіння та власність, причому приватна влас­ність вважалася похідною від державної. Зобов ’язальні відносини виникали або з договору, або з факту спричинення шкоди. Договори укладалися частіше за все у пись­мовій формі, яка при цьому не була обов’язковою. Показово, що афінському праву на початкових стадіях його розвитку формалізм не був притаманний. Засобами забезпечення договорів виступали завдаток залог  і поручительство. Найбільшого поширення отримали! договори купівлі-продажу, займу, зберігання речей, найму та інше. Вступ шлюбув Афінах вважався обов’язковим, однак безшлюбність не тягла за собою покарань. Шлюбний чоловіків дорівнював 18 років, для жінок - 14 років. Шлюб являв собою договір що укладався главою сім’ї. Розлучення для чоловіків було вільним, а для жінок, які займали в сім’ї підпорядковане становище,було значно ускладнено. Афінському кримінальному праву були відомі злочини державні,сімейні,майнові та проти особи.Розрізнялися умисні та необережні злочини (зокрема вбивства). Відомим було поняття самооборони,проводилася різниця між підбурювачем і виконавцем злочину. Серед покраня були відомі смертна кара,продаж у рабство,штраф,конфіскація та інше. Покарання для рабів і вільних було різним.

11. Зміст та наслідки реформи Солона, Клісфена та Перикла у Давніх Афінах.

+лекційний конспект.

Реформи Солона. Головною метою реформ Солона було примирення різних ворогуючих угруповань афінського населення, внаслідок чого перетворення мали компро­місний характер. Перш за все, Солон провів так звану боргову реформу („скидання тягаря”). За цією реформою всі борги бідняків були анульовані. Крім того, було ліквідоване боргове рабство. Афі­няни, продані за борги, отримували свободу, а продані за кордон викуповувалися.  Окрім сисахфії Солон здійснив й ряд заходів, що значно пок­ращили матеріальне становище населення, зокрема, було встанов­лено максимальний розмір земельних ділянок, дозволено вивозити маслинову олію за кордон, заборонено вивозити хліб, заохочувався розвиток ремесел, була здійснена грошова реформа та ін. Наступною важливою частиною реформ Солона був поділ усього вільного чоловічого населення Афін на чотири розряди за майновим цензом (так звана цензова реформа): до 1-го розряду увійшли ті, хто одержував зі своєї землі не менше 500 медимнів сільсь­когосподарської продукції на рік. Вони отримали назву пентаксіо- медимнів (п’ятисотників) і утворили важкоозброєну піхоту; до 2-го розряду входили ті, хто отримував не менше 300 ме­димнів. Називалися вони вершниками і зараховувалися до кінно­ти; до 3-го розряду належали ті, у кого прибуток був не менше 200 медимнів. Звалися вони зевгітами і служили в піхотному опол­ченні; до 4-го розряду належали всі інші, у кого прибуток був менше 200 медимнів. Вони називалися фетами і служили в легкоозброєній піхоті, а також на флоті. Крім того, на базі поділу афінського суспільства на чотири племені Солон створив новий державний орган - Раду чотирьох­сот, до якої щорічно обиралися з громадян перших трьох розрядів по сто представників від кожного племені (філи). Рада чотирьохсот керувала підготовкою справ для обговорення Народними зборами, а також займалася поточним управлінням. Ще одним новим державним органом, який створив Солон, став Суд присяжних (геліея). До участі в суді присяжних були допущені громадяни всіх чотирьох розрядів. Геліея була не лише найвищим судовим органом країни з широкою компетенцією, але й мала важливі політичні функції. Показово, що Солон зберіг ареопаг - оплот родової аристок­ратії, який мав право нагляду за дотриманням законів й контролю за діяльністю Народних зборів.Збереження ареопагу переконливо свідчить про те, що ре­форми Солона мали компромісний характер й не задовольняли у повному обсязі вимог ні народу (демосу), ні представників родової знаті (евпатридів) Реформи Клісфена та Перакла у Афінах Реформи Клісфена. Прийшовши до влади,Клісфен здійснив у 509р. до н.е. реформи, які призвели до остаточної лікві­дації залишків родового ладу. Свої перетворення Клісфен почав з нового адміністратив­ного поділу Аттики, заснованого на виключно територіальному принципі. Метою реформи було перемішати населення, роз’єднати роди й тим самим ослабити силу евпатридів. В результаті реформи Аттика була поділена на 3 територіаль­них округи: місто Афіни з передмістям, внутрішня центральна смуга і берегова смуга. Кожний округ складався з 10 рівних частинтріттій, тобто всього нараховувалося 30 тріттій. Заміну Ради чотирьохсот на Раду п ’ятисот, до складу якої обиралося по 50 чоловік від кожної філи. Рада п’ятисот керува­ла політичним життям Афін у період між скликаннями Народних чборів й здійснювала виконання їх рішень. Також Клісфен створив новий державний орган - колегію стратегів, яка складалася з 10 осіб (по одному представнику від кожної філи) та здійснювала військові функції. У подальшому сфе­ру компетенції колегії стратегів було розширено.  І нарешті, з метою охорони нового порядку від замахів на нього з боку ворогів було введено такий захід, як остракізм („суд черепків”). Сутністю остракізму було вигнання окремих громадян, визначених шляхом таємного голосування. При цьому кожний, хго мав право голосу, писав на черепку ім’я людини, яка здавалася йому небезпечною для народу. Якщо ім’я однієї людини повторю­валося 6 тис.разів, то ця людина виганялася з Афін строком на 10 років без конфіскації майна. Надалі остракізм почав широко засто­совуватися у політичній боротьбі. Підсумовуючи, слід відзначити, що реформи Клісфена були більш послідовними, ніж реформи Солона, й завершили тривалий (понад 100 років) період боротьби між родовою аристократією і демосом, яка закінчилася перемогою останнього та завершенням формування в Афінах рабовласницької держави. Реформи Перикла. Після вбивства Ефіальта афінську демократію очолив Перикл – виходець зі знатного афінського роду, обдарований політик. З його ім'ям пов'язують не тільки проведення реформ, але й розробку нових принципів управління суспільством, в основі яких – вимога політичного професіоналізму й формування нової соціальної філософії. Аристотель пов'язує з ім'ям Перикла два найважливіших закона: про цивільні права й про оплату посадових осіб. Насамперед, була уведена плата суддям. Народний суд, заснований ще при Солоні, становив основу всієї демократичної системи афінської держави. До середини V століття до н.е. геліея поєднувала 6 тисяч афінських громадян, які повинні були засідати в різних судових комісіях, відриваючись від своїх повсякденних справ. Роль суду була багатогранна: він вирішував безліч питань як між самими афінськими громадянами, так і між союзниками Афін по морському союзу, перетворюючись одночасно в найважливіший інструмент контролю над ними.Отже, уводячи таке нововведення, як оплата праці чиновників, Перикл відкривав дорогу для участі в державних справах самого широкого кола афінських громадян, у тому числі – малозабезпечених. У тісному взаємозв'язку з початком виплат платні чиновникам перебувала й інша проведена Периклом реформа – цивільна. Відповідно до її вимог, громадянином Афін міг вважатися лише той, чиї мати й батько були афінянами. Значення цього нововведення дослідники оцінюють по-різному. Відповідно до Аристотеля, воно було наслідком занадто сильно розгалуженої цивільної громади. Крім того, як повідомляє Аристотель, Перикл відняв деякі права в ареопагів й «особливо рішуче наполягав на розвитку в держави морської сили…,» що по великому рахунку також було, насамперед, в інтересах середніх шарів афінського суспільства. Таким чином, у період правління Перикла відбувається більш чіткий поділ влади: законодавча належала Народним зборам, виконавча – Раді 500 і магістратам, судова – геліеї. Одночасно принцип жеребкування поширюється на більшість виборних посад, що також свідчить про зміцнення демократичних початків у керуванні. У цілому ж можна сказати, що реформи Перикла завершили процес формування системи афінської рабовласницької демократії, забезпечили механізм її успішного функціонування. Широкі кола громадян поліса одержали можливість брати участь у державній діяльності – як через обрання посад, так і через участь у роботі Народних зборів. Право бути обраним поширювалося на всіх громадян без обмеження. Введення плати за виконання суспільних функцій створювало реальну можливість для політичної діяльності малозабезпечених громадян. Був визнаний і став реальністю для будь-якого афінського громадянина принцип свободи слова.